Анастасія Ковтушенко зі Слов’янська влаштовує сеанси арттерапії на природі, щоб допомогти місцевим зняти фоновий стрес від війни. Це починалося як зустрічі з подругами, але швидко переросло в ініціативу для мешканців прифронтового міста. На зустрічах люди не тільки малюють, але й знаходять підтримку і спілкування в умовах постійної небезпеки. Журналісти Вільного радіо поспілкувалися з Анастасією про її зустрічі та їхній вплив на емоційний стан людей.
Раніше Анастасія працювала менеджеркою в одній із компаній у Слов’янську. Та після початку відкритої війни вона разом із сім’єю на деякий час мусила покинути місто, через що втратила роботу. Так дівчина вирішила спробувати щось нове.
“Минулого року я розпочала свій шлях у цифровій ілюстрації. Мене зацікавило створення цифрових робіт — від різнопланових стікерів до портретів. Почала активно працювати в цьому напрямку, пройшла навчання і вже взимку малювала портрети та створювала капсули для стилістів. Однак із часом я втомилася від цифрового формату і захотіла повернутися до роботи з живими матеріалами, чим і зайнялася влітку. Зараз розписую тубуси та гільзи для військових, працюю над тим, що є в попиті. Також проводжу арт-терапевтичні зустрічі”, — розповідає Анастасія.
Ідея використовувати творчість не лише для роботи, а й для підтримки емоційної рівноваги з’явилась в Анастасії цього літа. Першу таку зустріч вона провела 3 серпня з подругами.
“Я взагалі малюю в діджитал, це цифрова ілюстрація, але хотілося попрацювати з матеріалами. Одного разу я запропонувала подругам поїхати на природу і помалювати, вони одразу сказали: ми ж не вміємо малювати! А я відповіла: нічого, я все розповім, все буде класно. І ось ми поїхали. Перший, млин, як то кажуть, комом, бо разом з нами ще було двоє дітей, двоє собак та дрон”, — розповідає Анастасія.
Втім, подругам такий варіант дозвілля сподобався, і вони виклали декілька сторіс про цю зустріч. Їх побачили інші та зацікавились ініціативою. Так Анастасія вирішила провести ще одне заняття, вже з усіма охочими.
“Це було для подруг, тому заробляти на цьому не планувала. Запитала у себе на сторінці, чи є охочі зустрітися однієї суботи, і поставила символічну вартість у 300 гривень. Купила полотна, взяла фрукти, напої, фарби, пензлі та стільчики, і ми разом малювали. Витрати, звісно, не покривалися, але мені хотілося створити таку “движуху” для Слов’янська. Окрема подяка чоловіку та подружкам за підтримку і допомогу з організацією”, — говорить співрозмовниця.
Цього літа ініціативна містянка вже провела близько семи зустрічей з малювання на полотні та ще одну — з розпису футболок і тканини. Та зараз, коли теплий сезон закінчився, охочих помалювати поменшало.
“Взимку планую орендувати приміщення, але через високу вартість поки що домовляюся брати його лише на кілька годин”, — ділиться Анастасія.
Дівчина каже: її арт-зустрічі стали порятунком для людей, які відчувають самотність. Адже після початку повномасштабної війни багатьом мешканцям Слов’янська довелося виїхати.
“До [відкритої] війни були подруги, з якими можна було зустрітися та вийти на каву. Комусь вдалося знайти нових друзів, а для інших це стало складно. Саме тому на арт-зустрічі часто приходять люди, яким бракує живого спілкування. Це не просто по телефону поговорити, а вживу, у колі однодумців”, — пояснює організаторка.
Поки є можливість, каже Анастасія, вона залишатиметься у Слов’янську, але евакуації не боїться. Дівчина розуміє, що одного дня, можливо, і їй доведеться виїхати, адже рідне місто все частіше потрапляє під російські обстріли. Та чи займатиметься вона арттерапією в евакуації, Анастасія поки не знає — каже, що в інших регіонах ця ініціатива вже й так розвинена.
Для кожного учасника арт-зустрічей Анастасія підбирає роботи індивідуально, враховуючи його рівень.
“Я хочу, щоб кожен отримав задоволення від цієї зустрічі й не пішов з відчуттям, що щось не вийшло. Ми обираємо на початку щось більш легке — це абстракції, картини-афірмації. А для тих, хто хоче малювати щось більш складне, підбираємо відповідні варіанти”, — розповідає дівчина.
Багато хто, стверджує вона, знаходить у малюванні спосіб зняти стрес. Адже цей процес занурює людину у творчий потік, і вона перестає зосереджуватись на турботах.
“Коли ти змішуєш фарби, то думаєш тільки про те, як досягти бажаного кольору. І якось переключається настільки увага в процесі, що в мене бували дівчата, які кажуть, що ти там щось розповідаєш, як що робити, а я тоді не чую, бо зосереджена на малюванні”, — говорить організаторка творчих зустрічей.
Найбільше, додає Анастасія, її тішать приємні відгуки про заняття, які вона проводить. Так вона бачить, що її задум не був марним.
“Я ніколи не змушую учасників ділитися своїми роботами чи публікувати в сторіс, але багато хто самостійно рефлексує після занять: діляться картинами та емоціями. І для мене цінно бачити, що людина прийшла, відпочила і переключила увагу. Бо, як ми знаємо, зараз у Слов’янську більшість людей перебуває у постійному фоновому стресі. Обстріли то з’являються, то затихають”, — розповідає Анастасія.
Та інколи буває, що заняття не приносить бажаного результату.
“Був один випадок, коли людина очікувала чогось іншого, можливо, більше уваги або чогось схожого. Цього не відбулося, тож вона так відреагувала. Але це виняток, як-то кажуть, не можна подобатись усім. Я на всіх зустрічах дівчатам кажу, що це нормально, якщо ми не сходимось за вайбом”, — доповнює Анастасія.
Зараз її зустрічі відвідують здебільшого жінки. Чоловікам, каже співрозмовниця, приходити на її заняття ніяково через нав’язані стереотипи.
“З чоловіками тут цікава ситуація: вони кажуть, що хочуть прийти, але соромляться через те, що на заняттях переважно жінки. Багато хто відчуває себе некомфортно через стереотипи, що малювати — то не чоловіча справа”, — розповідає Анастасія.
Анастасія підкреслює, що арттерапія не може бути універсальним рішенням від усіх душевних проблем. Тому люди, які відчувають сильне погіршення емоційного стану, мають передусім звернутися до лікаря, а не шукати “чарівної пігулки”.
“Мені здається, спочатку треба звернутися до лікаря, щоб дізнатися, наскільки серйозні ці проблеми, бо деякі лікуються лише медикаментозно. Якщо протипоказань немає, то можна пробувати арттерапію. Я не є лікарем та психологом, тому не можу обіцяти, що всім вона допоможе”, — наголошує Анастасія.
Раніше ми розповідали історію фітнес-тренерки Євгенії Нікончук, яка допомагає чотирилапим біля фронту.