Волонтери, які вимушено переїхали з Авдіївки до Києва, встановили сотню годівничок у прифронтових містах Донеччини. Ініціативу почали реалізовувати ще у березні 2024 через спілку “Поруч”. Нині такі годівнички, зокрема, вже є у Кураховому, Дружківці, Селидовому та Мирнограді.
Про ініціативу розповіла президентка БФ “Волонтерська спілка “Поруч” Русана Шарлай виданню “Суспільне. Донбас”.
Русана Шарлай та її чоловік Богдан родом з тимчасово окупованої росіянами Авдіївки. Дівчина розповіла, що війна прийшла в їх життя у 2014 році, коли загарбники почали вторгнення на Донбасі. Подружжя переїхало до Києва, де згодом почали працювати та волонтерити.
У 2022 році вони створили благодійник фонд “Волонтерська спілка “Поруч”, вже після початку повномасштабного вторгнення Росії.
“Ми добре розуміємо, що таке війна, які болі та проблеми у людей. Пройшли через свій досвід: зміну життя, локації, були переселенцями. У нас вже був досвід, якісь гроші, відкладення. Ми їх “пустили” на допомогу, бо, можливо, навіть не вірили, що ми виживемо. А з іншого боку, вірили, що все закінчиться швидко. Ну бо як це можна у 21 сторіччі взагалі таку страшну війну собі уявити?” — розповіла волонтерка.
Спілка “Поруч” забезпечує гуманітарною допомогою жителів прифронтових міст на Донеччині. Зокрема, волонтери з Києва привозять їжу, одяг, засоби гігієни та канцелярію для дітей. Також одна з філій благодійного фонду працює безпосередньо у Краматорську.
Розвозити гуманітарну допомогу на Донеччину волонтери спілки приїжджають чи не щотижня, розповідає Русана Шарлай, зокрема — й підгодовувати тварин. Втім, висипати корм просто неба, пояснює жінка, було нераціонально — собаки та коти його швидко з’їдали, також харчі псував дощ. Тому у березні 2024 року цю проблему вирішили розв’язати годівничками.
“Там дуже багато покинутих та голодних тварин. Ми завжди брали із собою корм і якусь їжу. А потім побачили такий лайфхак в інтернеті, і подумали, що було б круто почепити такі годівнички в Донецькій області. Від ідеї до реалізації: зробили декілька тестових варіантів, потім зібрали гроші, зробили 100 годівничок і встановили по Донецькій області”, — розповіла Русана Шарлай.
Годівнички для безпритульних тварин зробили із полімерних труб, які використовують для водовідведення.
“Це труба, яка наприкінці має два “коліна”. Зверху засипається корм, дірку закриває кришка, щоб не потрапляла вода. Собаки приходять на запах, носом відкривають, їдять.
Одна годівничка вміщує в себе 20 кілограмів корму. На одній локації ми зазвичай встановлюємо по дві-три годівнички, щоб тваринам вистачало довше. Але корму вистачає від двох тижнів до місяця“, — розповідає волонтерка.
На першу сотню годівничок донатами благодійники зібрали понад 330 тисяч гривень — їх витратили на матеріали та 2500 кілограмів корму. Вже у травні конструкції встановили у дев’яти містах Донеччини — Кураховому, Курахівці, Гірнику, Українську, Селидовому, Мирнограді, Дружківці, Костянтинівці та Родинському.
“Але зараз лінія фронту посувається, і до багатьох з них ми вже не маємо доступу. Люди покидають тварин, люди не беруть їх з собою, на жаль. Вивозити їх нікуди, притулки переповнені, люди їх не дуже хочуть собі брати. В Кураховому і Курахівці взагалі був великий притулок для собак, який, коли евакуювався, деяких собак відпустив. Ситуація сумна. Вони мігрують, шукають, де живуть люди, але не всі їх годують”, — ділиться Русана.
На початку серпня 2024 року волонтери зібрали кошти на ще одну партію корму, якої має вистачити до грудня. За словами директорки спілки “Поруч”, одна годівничка потребує близько 40 кілограмів корму.
Жителі Донеччини, які залишаються у прифронтових містах, позитивно оцінили ідею, каже Русана. Деякі зголосились засипати корм в годівнички, поки волонтери не мають доступу до них.
“Взагалі, всі реагують класно. Люди пропонують, що вони можуть досипати корм, і можуть допомагати. Але зіштовхнулись і з тим, що в Дружківці вкрали годівничку в нас. Але до цього такого не було, ми вперше з цим зіштовхнулись, це було для нас дивно”, — розповідає Русана Шарлай.
Нагадаємо, окупація, полон, тортури, сексуальне насилля, втрата близьких та бойові дії — про це йдеться у книжці “Жити попри все: розповіді жінок про війну 2014 та 2022”. Тут зібрані історії 11 жінок, на чию долю випав травматичний досвід війни.
Журналісти Вільного радіо поговорили з авторками про їхні історії та роботу над книжкою. Як вони перетворили свій непростий досвід на джерело натхнення для інших — дізнавайтесь в окремому матеріалі.