Перша кров у Донецьку: згадаймо Героя Небесної Сотні з-під Бахмута Дмитра Чернявського (ФОТО)

22-річний Дмитро Чернявський із Бахмутського району став однією із перших жертв російської агресії проти України. Активіст до останнього боровся за єдність нашої країни під час Революції Гідності. 13 березня 2014-го його вбили на мітингу в Донецьку. Минуло майже 10 років з того трагічного дня, але винних так і не покарали. Посмертно активісту надали звання Героя України. 20 лютого, у День пам’яті Героїв Небесної Сотні, розповідаємо, яким був Дмитро та що відомо про його загибель. 

“Повернення Донеччині її справжнього українського обличчя”: як Дмитро Чернявський став активістом у Донецьку  

Дмитро Чернявський народився у селищі Хромовому (тоді Артемівському) 5 березня 1992 року. Вчився у школі №18 в Артемівську (зараз Бахмуті), захоплювався історією.

Після закінчення школи Дмитро переїхав у Донецьк і вступив на обліково-фінансовий факультет Донецького національного університету. А з 2013-го, здобувши диплом бакалавра, заочно навчався на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка.

У жовтні 2010 року Дмитро Чернявський долучився до Донецької міської організації Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. 

“Певний час Дмитро допомагав в організації різних наших заходів, які ми проводили — як внутрішньопартійних, так і більш публічних. Тобто мітинги, марші, пікети. Потім якийсь час він допомагав як скарбничий налагодити роботу щодо членських внесків. А вже у березні 2011 року я призначив його прессекретарем”, — розповідає Вільному радіо друг та однопартієць Дмитра Артур Шевцов, який тоді обіймав посаду голови Донецької міської організації ВО “Свобода”.

Після двох років роботи в міському осередку “Свободи” в березні 2013-го Дмитра підвищили до керівника пресслужби Донецької обласної організації ВО “Свобода”.

“[Дмитра вирізняло] бажання бути в середовищі людей, які мислять так само, які розділяють між собою спільне бачення, тяжіння до української культури в усіх її проявах. Бажання долучитися до руху, який ставить за свою мету повернення Донеччині її справжнього українського обличчя”, — зазначає друг Дмитра. 

Дмитро Чернявський долучався до акцій Революції Гідності у трьох містах України

З початком Революції Гідності в Україні Дмитро Чернявський став її активним учасником. Крім Донецька, він декілька разів відвідував київський і львівський Майдани.

“У Донецьку ще з кінця листопада, як і по всій Україні, відбувалися акції Євромайдану. У Донецьку перші люди вийшли 21 листопада 2013 року. Це тривало всі ці місяці. Наша організація, як і багато інших, була безпосереднім учасником, організатором. І Дмитро, відповідно, теж. А коли він їздив на сесію до Львова, то там ходив і на Львівський Євромайдан”, — пригадує Артур Шевцов.

У березні в Донецьку, крім акцій на підтримку єдності України, проходили й проросійські мітинги. 

“1 березня, можна сказати, вже відбувся перший саме проросійський мітинг. Попередні подібні мітинги проводилися у форматі антимайдану, їх проводила місцева влада, яка вдавала, що вона до цього непричетна. Але там не лунали проросійські гасла, там не було російських прапорів. А 1 березня вже все це було, були й відверто сепаратистські гасла”, — ділиться активіст.

За спостереженнями Артура Шевцова та інших активістів міста, серед місцевих проросійських мітингувальників були люди, завезені з інших громад Донеччини та Росії. 

“Банально звозили централізовано з області, з якихось шахт, підприємств. А перший тиждень-півтора перед 13 березня ми дійсно почали фіксувати на вулицях міста достатньо дивних людей. От стоїть людина біля драматичного театру в центрі Донецька та запитує: “Где у вас здесь площадь Ленина”, яка, власне, знаходиться прямо через дорогу, і там же величезний пам’ятник Іллічу. Але коли ти запитуєш: “Откуда ты?”, відповідали: “С Донецка”, — згадує співрозмовник.

За його словами, видавала росіян і говірка, притаманна жителям Ростова-на-Дону чи Воронежа. А стрілки їхніх годинників, додає активіст, були переведені на годину вперед.

Мирний мітинг у Донецьку перетворився на криваву бійню

Життя Дмитра Чернявського обірвалося на одному з мітингів “За єдину Україну” в Донецьку 13 березня 2014-го. Тоді на центральній площі міста зібралися близько тисячі донеччан. 

Розуміючи можливу небезпеку для учасників через невеликі сутички на попередніх акціях, організатори сформували з активістів, футбольних вболівальників та інших патріотичних донеччан так звану “самооборону”. До неї долучився й Дмитро. 

“Дмитро не був на акціях на початку березня, бо був на сесії у Львові. Повернувся в Донецьк напередодні 13 березня. Мітингу саме 13 числа не мало бути, він планувався на вихідний. Самооборона перед мітингом позначила себе, щоб відрізнятися: на руку намотували помаранчевий скотч. Пам’ятаю, що Дмитро стояв переді мною. Йому намотали скотч, а на мене і тих, хто був далі, не вистачило. Ми отримали такі робітничі помаранчеві рукавиці”, — пригадує Артур Шевцов. 

“Самооборонці”, додає активіст, не мали бронежилетів. Втім, того дня Дмитро прийшов на мітинг із власним, але вирішив його не одягати. 

“Коли ми на початку зібралися своєю “свободівською” групкою, Дмитро запропонував віддати свій бронежилет однопартійцю. Він казав: “Щось важкий, не буду його одягати”. Я подумав, що я потім запитаю, де він його взяв, бо тоді не до того було. Ну хто ж міг подумати, що так станеться…” — із сумом говорить друг Дмитра. 

Навпроти мирної акції, згадує активіст, зібралася юрба з проросійськи налаштованих місцевих і завезених росіян. Два мітинги розділяв кордон міліції. Та це не завадило проросійським мітингувальникам кидатися через цей живий щит яйцями та пустими пляшками в опонентів. Згодом у хід пішла цегла.

“Як потім з’ясувалося, до них під’їхала ціла машина з цеглою. І от в цей момент міліцейський кордон несподівано кудись зник. Тепер нас нічого не розділяло, тільки два ряди учасників самооборони — це декілька сотень людей. Вже оголошено про завершення мітингу, люди починають розходитись, а учасники проросійського мітингу просто кидаються на нас, всією гурбою, вони були оскаженілі. Чоловік, літня людина, дівчина, дитина — вони нападали на всіх. Починається протистояння, бійка”, — пригадує співрозмовник. 

Як загинув активіст Дмитро Чернявський 

У спробах уникнути сутички, продовжує Артур Шевцов, декому з самооборони та інших учасників мітингу довелося зайти в міліцейські автобуси. 

“Самооборона нічого не могла зробити. Ми просто опинилися в оточенні. І якось так стається, що наша шеренга починає зсуватися в бік до проїжджої частини, вздовж вулиці. Хтось із міліції крикнув до “самоборонівців”: “Сідайте [в автобус], ми вас вивеземо”. Але [пізніше] міліція сказала, що вони не змогли виїхати, тому що їм пробили колеса”, — каже активіст.

Агресори розбили вікна в автобусах і почали кидати всередину димові шашки й шумові гранати, пускати сльозогінний газ. Люди мусили вийти до розлюченого проросійського натовпу. В одній із сутичок неозброєного Дмитра Чернявського вдарили ножем у живіт. 

“В якийсь момент з’являється міліція, яка намагається відтіснити проросійських активістів. Утворилося таке напівколо. Міліція ледь стримує увесь той натовп. Вже і самі вони отримували по голові. Як вдалося вгамувати всіх тих проросійських активістів, я вже сам, чесно кажучи, не дуже пригадую. Пам’ятаю, що “швидка” не могла одразу проїхати. Знову ж таки це година пік, величезний затор утворився”, — розповідає співрозмовник. 

Після поранення Дмитро, як видно на фото, впав на трамвайні рейки та лежав, залитий кровʼю. “Швидка” не одразу змогла дістатися його, і дорогою до лікарні активіст помер. 

“Я не був тоді поряд. Збоку побачив наслідки всього цього побоїща, почав продзвонювати своїх. Дмитро не брав слухавку. Вже близько 12-ї ночі доходить інформація про трьох чи п’ятьох загиблих. Але не було зрозуміло, хто [загинув]. Їду з іншими “свободівцями”, людей двадцять, до Ворошилівського райвідділку міліції. Сидить черговий, ми попросили його показати документи загиблого. Виносять ксерокопію паспорта — там зовсім інша людина”, — пригадує активіст. 

Пізніше активістам показали ще одну ксерокопію паспорта та журналістського посвідчення. Так вони дізналися, що єдиний загиблий, про якого відомо офіційно, — це Дмитро Чернявський. 

Поховали загиблого активіста у Донецьку. Йому назавжди залишиться 22. 

Що відомо про розслідування загибелі Дмитра Чернявського

Після вбивства Дмитра міліція виклала на своєму сайті фотографії підозрюваних. Але більшість із них була проукраїнськими активістами, які тоді брали участь у мітингах. 

“Якісь кострубаті всі дії міліції були. Наче просто активно вдавали, що щось розслідують. Приїхали до Дмитра додому в Донецьку, де він жив, з обшуком. А до нього напередодні приїхала в гості мама. Вилучили оргтехніку з усіма збереженими відео та фотографіями ще до майданних наших акцій. Техніка ця потім зникла десь. Декілька днів були затримки активістів, відвозили їх на допити”, — ділиться співрозмовник.

Згодом правоохоронці оголосили й самого Дмитра у розшук як підозрюваного у вчиненні масових заворушень. 

“Уявляєте, вони знають про те, що ця людина загинула, і вони оголошують його в розшук. З розшуку Дмитра прибрали тільки тоді, коли ми підняли галас, звернулися до журналістів”, — розповідає активіст. 

Приблизно за місяць правоохоронці назвуть підозрюваного у вбивстві Дмитра — чоловіка, якого зафіксували на фото під час сутичок 13 березня. 

“Цей чоловік нібито з Покровська, з футбольних “ультрасів” (фанатів, — ред.). Хоча на цій фотографії якийсь 50-річний мужик, не дуже він схожий на “ультраса”, — каже Артур Шевцов. 

У 2015 році тодішній радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко називав ім’я ще одного підозрюваного — донеччанина Віталія Кікотя 1989 року народження. Та станом на 2024 рік вбивць Дмитра Чернявського та і не знайшли.

Дмитро Чернявський — Герой України

Дмитра Чернявського називають однією з перших жертв російської агресії проти України. 

У 2014-му однопартійці посмертно вшанували його пам’ять найвищою партійною відзнакою ВО “Свобода” — “Золотим знаком Свободи”. 

Як зазначають на сайті Національного музею Революції Гідності, 20 лютого 2015 року активісту надали звання Героя України з орденом “Золота Зірка”. Того ж року у школі №18, де навчався Дмитро, на його честь встановили меморіальну дошку. Робити це довелося декілька разів, адже її тричі розбивали вандали. У березні 2023 року окупанти перетворили заклад на руїни.

Ще одна пам’ятна дошка на честь Дмитра є на фасаді будівлі Економічного факультету ЛНУ імені Івана Франка, де він учився.

Також на честь активіста пропонували перейменувати одну з вулиць Бахмута, але ініціативу не підтримала міська рада. 

У листопаді 2017 року уряд заснував стипендію імені Дмитра Чернявського за спеціальністю “Економіка”.

• Розстріли Небесної Сотні: згадаймо головне

Ім’я та портрет Дмитра Чернявського викарбували на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та Львові.