Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Ігор Прокопович із Тернополя. У мирному житті чоловік працював у сфері благоустрою міста, захоплювався мотоциклами та виховував сина. 24 лютого 2022 року Ігор долучився до війська. Він служив кулеметником у складі Тернопільської ТрО та виконував бойові завдання на Сумщині й Харківщині.
Про життєвий шлях та службу військового Вільному Радіо розповіла його дружина Ольга.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Ігор Прокопович народився 2 травня 1976 року в Тернополі. Навчався хлопець у школі №25, а згодом закінчив технікум. У родині, окрім нього, були ще дві сестри.
За словами дружини, у дитинстві Ігор був спокійною і тихою дитиною. Ще змалку він захоплювався мотоциклами, а також займався лижним спортом і був призером змагань. Любов до техніки залишилася з ним і в дорослому житті — у вільний час чоловік ремонтував та збирав мотоцикли.
До початку повномасштабної війни Ігор працював у сфері благоустрою Тернополя. Саме на роботі у 2002 році він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою.
“Ми працювали на одній роботі: я працювала в школі, і він був завгоспом. Школа відзначала ювілей, і ми так познайомилися”, — згадує жінка.
У 2003 році пара одружилася, а через кілька років у них народився син Роман.
“Він був дуже чудовою людиною, дуже доброю. Він всім допомагав, всім хотів, щоб добре зробити”, — розповідає Ольга про чоловіка.
У перший день повномасштабного вторгнення Ігор Прокопович вирішив долучитися до захисту України. Дружина каже: через астму та проблеми зі здоров’ям просила його не йти до війська, однак чоловік відповів: “Хто піде захищати, як не я”.
Вже 25 лютого його зарахували до складу Тернопільської територіальної оборони 105-ї бригади. Згодом захисник служив кулеметником стрілецького взводу стрілецької роти батальйону територіальної оборони військової частини А7033. Побратими знали його за позивним “Кастет”.
За час служби Ігор воював на Сумщині та Харківщині. Дружина каже: чоловік не любив багато розповідати про фронт, але часто повторював їй, що все буде добре.
Під час служби військовий неодноразово зазнавав поранень і контузій. Повноцінно відновитися після них він не встигав.
“Мав поранення, дали два тижні. Сказали, що нема кому воювати, тож повернувся до служби”, — пригадує Ольга.
5 жовтня 2025 року Ігор Прокопович загинув поблизу села Тимофіївка Богодухівського району Харківської області.
“Побратими говорили, що їх було на позиції п’ятеро. Вони побачили, що пішли “скиди”, побігли в бліндаж, а мій чоловік побіг від бліндажа — і його засипало”, — розповідає дружина військового.
Після загибелі Ігоря посмертно визнали почесним громадянином Тернополя. Також захисник мав орден “За мужність” III ступеня та нагороди від бригади.
У нього залишилися дружина Ольга, син Роман, батьки та сестри.
Рідні просять вшанувати пам’ять Ігоря та підписати петицію про надання йому звання Героя України посмертно. Підтримати ініціативу можна за посиланням.
Світла пам’ять.