Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо молодшого сержанта Владислава Лапикова, який до відкритої війни займався будівництвом та ландшафтним дизайном. А після повномасштабного вторгнення пішов захищати рідні землі від росіян. Захисник загинув під час мінометного обстрілу.
Про Владислава Лапикова розповіли на фейсбук-сторінці проєкту “Ті, хто тримає небо. Віртуальний музей Бахмута”.
Владислав Лапиков народився 14 липня 1971 року в Бахмуті. Навчався у місцевій школі, а після її закінчення вступив до професійно-технічного училища в Соледарі. Там Владислав здобув фах водія розвантажувача.
Після завершення строкової військової служби чоловік встиг попрацювати в різних містах, де займався будівництвом та ландшафтним дизайном. Він висаджував рослини й створював міські пейзажі.
З початком повномасштабного вторгнення Владислав записався добровольцем до армії — знайомому прийшла повістка, і він разом з ним пішов до військкомату Бахмута.
“На питання “навіщо” він відповів, що не розуміє, як можна залишатися осторонь під час великої війни”, — зазначили на сторінці групи.
Військовий служив у 110-й окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Службу проходив на Бахмутському та Авдіївському напрямках.
“Владислав був винятково доброю людиною, дуже любив тварин — котів, собак. Коли ми евакуювалися, то я не брала ніяких речей, забрала кішку та песика, яких обожнював Владислав”, — згадує цивільна дружина Олена Тімохіна.
Й додає: чоловік був дуже доброзичливим, допомагав іншим — як у цивільному житті, так і на війні.
Побратими кажуть, що в армії Владислав сильно зацікавився вивченням української мови. Бо спочатку єдине, що він міг вимовити українською — це “не треба”, за що й отримав такий оригінальний позивний.
Владислав Лапиков загинув під час мінометного обстрілу 10 травня 2024 року в Новоолександрівці. Поховали військового в селищі Шевченку на Дніпропетровщині, де зараз живе Олена.
Жінка пригадує: “Це був перший синьо-жовтий прапор на сільському кладовищі, яким позначають загиблих воїнів”.
Світла памʼять захиснику.