Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо молодшого сержанта Владислава Лапикова, який до відкритої війни займався будівництвом та ландшафтним дизайном. А після повномасштабного вторгнення пішов захищати рідні землі від росіян. Захисник загинув під час мінометного обстрілу.
Про Владислава Лапикова розповіли на фейсбук-сторінці проєкту “Ті, хто тримає небо. Віртуальний музей Бахмута”.
Владислав Лапиков народився 14 липня 1971 року в Бахмуті. Навчався у місцевій школі, а після її закінчення вступив до професійно-технічного училища в Соледарі. Там Владислав здобув фах водія розвантажувача.
Після завершення строкової військової служби чоловік встиг попрацювати в різних містах, де займався будівництвом та ландшафтним дизайном. Він висаджував рослини й створював міські пейзажі.
З початком повномасштабного вторгнення Владислав записався добровольцем до армії — знайомому прийшла повістка, і він разом з ним пішов до військкомату Бахмута.
“На питання “навіщо” він відповів, що не розуміє, як можна залишатися осторонь під час великої війни”, — зазначили на сторінці групи.
Військовий служив у 110-й окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Службу проходив на Бахмутському та Авдіївському напрямках.
“Владислав був винятково доброю людиною, дуже любив тварин — котів, собак. Коли ми евакуювалися, то я не брала ніяких речей, забрала кішку та песика, яких обожнював Владислав”, — згадує цивільна дружина Олена Тімохіна.
Й додає: чоловік був дуже доброзичливим, допомагав іншим — як у цивільному житті, так і на війні.
Побратими кажуть, що в армії Владислав сильно зацікавився вивченням української мови. Бо спочатку єдине, що він міг вимовити українською — це “не треба”, за що й отримав такий оригінальний позивний.
Владислав Лапиков загинув під час мінометного обстрілу 10 травня 2024 року в Новоолександрівці. Поховали військового в селищі Шевченку на Дніпропетровщині, де зараз живе Олена.
Жінка пригадує: “Це був перший синьо-жовтий прапор на сільському кладовищі, яким позначають загиблих воїнів”.
Світла памʼять захиснику.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
