Школярка з Бахмута та ще двоє дівчат з інвалідністю підкорили Говерлу. Їм допомогли волонтери, які вже знають всі стежки гори. Тих дітей, хто не міг самостійно пересуватись, благодійники несли на спині.
У ці вихідні екстремальну подорож влаштували 12-річна Саша Колісник з Бахмута, 12-річна Людмила Матвійчук і 8-річна Ангеліна Гах з Тернополя з батьками та волонтерами. Цих трьох маленьких дівчат об’єднала одна мрія — піднятись на Говерлу. Це виглядало майже нереально через інвалідності школярок. Наприклад, у Саші Колісник — ДЦП. Більшість часу вона пересувається на візку.
[Modula id=”93″]У юної бахмутянки ще з 2014 року з’явилась мрія піднятись на найвищу вершину України. Волонтери, які вирішили допомогти Саші та іншим дітям піднятись на гору знайшлися лише цього року.
Волонтери проекту “Мрія на всіх” запланували сходження на Говерлу на 6 липня. Мама Саші розповіла, що напередодні на горі бул жахлива погода. За її словами, +8° на шляху до вершини відчувались як -25°.
“Хлопці походники сказали, що не можна казати “Ми покорили Говерлу”. Потрібно казати “Гора дала нам можливість піднятись на неї”. Тому що за добу до походу був сильний дощ всю ніч, шостого ми зайшли на Говерлу, і 7-го липня знову дощ. Тобто всього добу дала нам Говерла, щоб ми піднялись”, — розповіла Вільному радіо мати Саші Альбіна Гребенюк.
Двоє маленьких тернополянок Ангеліна і Людмила йшли разом зі своїми батьками. А через те, що Саша не може вільно пересуватись, її на спині з допомогою спеціальних обладнань несли волонтери.
“Сашу ми несли, та були ще двоє дівчаток з інвалідністю. Одну дівчинку, ми вимагали від хлопців, щоб несли її на спині, тому що з синдромом Дауна. Тому одній дівчинці ми також допомагали йти, бо для неї це було важко”, — розповіла Вільному радіо організаторка проекту “Мрія на всіх” Лілія Проць.
Мама Олександри каже, що крім того, що справдилась мрія її доньки, сходженням на гору було випробуванням і для неї. Жінки розповідає, що було настільки важко, що хотіла здатися, зателефонувати тим, хто несе Сашу, і сказати, що буде чекати їх внизу. Однак не дивлячись на все, Альбіна також змогла піднятись на вершину. Під час сходження мама Саші кілька разів втратила доньку з поля зору через щільний туман. Її дитину волонтери принесли раніше, де вони і чекали на Альбіну.
“Для мене було страшно, що я її не бачу в тумані, де моя дитина. Моторошне відчуття. Тоді материнський інстинкт в мене спрацював на 1000%. І коли підбігла до неї, я бачу вона сидить вже на вершині. І я її обійняла, і тоді була воля емоціям і ми вдвох плакали”, — згадує Альбіна Гребенюк.
Пізніше з’ясувалось, що вони йшли по одному з найважчих шляхів Говерли для професіоналів.
Загалом, Альбіна каже, що розпочали підніматись з підніжжя Говерли десь о 8:45 ранку. Вона спустилась назад близько 16:45, адже вона не має такої підготовки, як у волонтерів, що несли Сашу.
https://www.facebook.com/prots.lilya/videos/2410607858997269/
Також, ще одним випробуванням для Альбіни було довірити свою дитину людям, які зникли в тумані, а попереду них були різні небезпечні перешкоди. Кручі, мокра і слизька трава, каміння, крутий схил.
Альбіна каже, що це було відпочинком та випробуванням не лише фізичним, але й духовним. Вона дуже вдячна волонтерам, які допомогли організувати сходження на вершину та здійснили мрію її доньки.
Однак, після такого незвичайного відпочинку, юна бахмутянка Саша відкрила для себе, що в неї в крові тече дух подорожі та екстремальності.
“Ми коли заїхали вчора ввечері в Тернопіль, в хостел, ми сиділи на мансарді, і вона мені так руку на коліно поклала і сказала “Ну що мама? Куди наступного разу поїдемо?”. І я розумію, що в мене дитина така екстремальна, а я така домашня”, — розповіла Альбіна.
Наразі Саша Колісник разом з мамою перебувають в Тернополі. 10 липня вони мають повернутися в Бахмут. Та лише через кілька днів мають їхати в іншу подорож, до найглибшого озера в Україні — Світязя.
В наступному році Альбіна Гребенюк разом з організацією “Бахмут особливий” хоче повторити цю подорож на Говерлу. Вже не тільки для Саші, але й для інших дітей з інвалідністю в Бахмуті. Вона планує знайти не байдужих спонсорів, які профінансують це сходження.
Нагадаємо, для здійснення мрії Саші та інших дітей, збирали кошти на Тернопільському марафоні.
Читайте також:
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
