Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, хто загинув через загарбницьку війну Росії проти України. Богдан Желепа з Вінниччини — один із них. Військовий захищав країну на Донеччині у лавах Нацгвардії. Життя захисника обірвалося у квітні 2022 року. Богдану назавжди залишиться 23. Тепер рідні просять надати йому звання Героя України посмертно.
Мати Богдана звернулася до нашої редакції через анкету для рідних і знайомих загиблих. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, заповніть анкету або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Богдан Желепа жив у селі Гостинне Вінницької області. Після закінчення 9 класів школи навчався у професійному училищі у Вінниці. Хлопець здобув диплом електрика 5-го розряду та влаштувався на роботу на підприємство Fujikura.
“Син дуже хотів бути військовий, але його не приймали, бо він був низький ростом, хоча фізична підготовка в нього була дуже хороша, він займався спортом завжди. Добровольцем пішов в армію на пів року раніше свого призову”, — розповідає мати загиблого Галина Желепа.
За декілька років до початку повномасштабної війни Богдан служив у вінницькій військовій частині 3008 Нацгвардії України.
“Після звільнення в запас він був резервістом, тому у перший день [відкритої] війни з’явився в частину. Спочатку був у місті Калинівка [на Вінниччині], а потім добровольцем попросився у Донецьку область”, — згадує співрозмовниця.
На Донеччину Богдана відправили у березні 2022-го. Про службу, каже Галина, син із нею майже нічим не ділився, аби не змушувати її хвилюватися.
“Казав тільки “у мене все добре”. Вони всі так кажуть. “Ти себе там бережи, а в мене все добре”. Він сам буде сидіти навприсядки, а спального мішка віддасть комусь іншому. Такий він”, — зазначає мати захисника.
Богдан Желепа захищав країну близько півтора місяця. Життя нацгвардійця обірвалося 26 квітня 2022-го у селі Солодке.
“Вони наче в розвідці були, їх послали на якусь позицію. А тут ка*апи (російські військові, — ред.) [поцілили] з танків. П’ять днів тіло сина лежало на полі, поки його змогли забрати”, — говорить мати полеглого бійця.
Поховали 23-річного захисника на кладовищі у рідному Гостинному. На фасаді школи, де навчався Богдан, на його честь встановили меморіальну дошку.
“Син був дуже добрим, всім старався допомагати. Його поважали, любили всі. Зараз дуже багато побратимів і знайомих їздять на його могилу. Збирався одружитись. Дуже хороша дівчинка, ми так і спілкуємось з нею. Він дуже хотів ще паї забрати, щоб сіяти пшеницю. Кожен день син ходив на город, заглядав, чи вона не сходить. І я нарвала такий цілий букет тої пшениці, вона так і стоїть у вазі біля його фото”, — із сумом додає Галина.
Посмертно захиснику надали орден “За мужність” III ступеня.
Рідні пишаються Богданом і хочуть, аби бійцю також надали звання “Герой України”. Для цього вони створили електронну петицію на сайті президента. Аби її розглянули, зібрати необхідно 25 тисяч голосів. Підтримати петицію можна за посиланням.
Крім матері та нареченої, на повернення захисника з війни чекали дві сестри та брат.
Світла пам’ять загиблому.