Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — військовий з Тернопільської області Роман Гармаш. Його життя обірвалося на Бахмутському напрямку.
Про Романа Гармаша Вільному Радіо розповіла його сестра Світлана. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Роман Гармаш народився в селищі Підгородне Дніпропетровської області 18 березня 1983 року. Згодом родина переїхала у Малий Ходачків на Тернопільщині до рідних матері. Там він виріс, здобув освіту. У 2001 році Романа призвали на строкову військову службу. Під час служби закінчив 113-ту військову школу молодших спеціалістів і отримав кваліфікацію кухаря. Повернувшись додому працював у будівельній та дорожній сферах, а також за кордоном.
Роман любив готувати та рибалити. Сестра Світлана згадує його добрим і чуйним:
“Його життя було сповнене любові до природи та рідного краю. Завжди був товариським та готовим прийти на допомогу”.
Світлана згадує пристрасті брата — кава, солодке і голуби.
“Дуже любив каву і солодке, то ми його завжди зустрічали зі солодощами. А колишня жінка щоразу приходить на могилу з його улюбленою кавою. Каже, часто сниться і що вирощує там голубів. Знаково, що всюди її і супроводжують голуби, і вдома, і на роботі, і на цвинтарі. Роман любив цих птахів”, — розповідає сестра.
Коли міг, вільний час чоловік проводив з донькою, вже школяркою.
Роман Гармаш під час повномасштабного вторгнення став до лав тероборони, згодом служив у командному пункті батальйону зв’язку 5 ОШБр. Серед побратимів мав позивні Ромашка та Кухар.
Брав участь в операціях на Донеччині: Часів Яр, Бахмут, Краматорськ, Костянтинівка, Кліщіївка, Покровськ.
“Згодом вже маючи репутацію надійного фахівця, працював в оперативному підпорядкуванні батальйону розвідки й свідомо обирав найважчі ділянки роботи, де потрібні були холодна голова, точність і витримка”, — розповідає Світлана.
Роман дуже любив свою родину. За час служби двічі був у відпустці та обидва рази збирав рідних та друзів за одним столом.
“Після Перемоги він мріяв зібрати всіх за спільним бограчем та юшкою з риби на рідному подвір’ї”, — з теплотою згадує Світлана.
А ще — намагався якнайбільше часу проводити з донькою Софією. Під час однієї з відпусток сюрпризом приїхав до неї у школу.
“У 2024-му вона закінчила 9 клас. На жаль, Рому тоді не відпустили, він не зміг приїхати. А вона разом з дівчатами, коли виступали, танцювала з його кітелем”, — розповідає Світлана.
З дочкою Роман планував під час відпустки поїхати до Карпат. Але не склалося.
“Роман був не лише воїном він був сином, братом, татом, дядьком, другом, рідною людиною. Він був світлом для своєї сімʼї. Був мужнім та рішучим. Справжнім, щирим та сильним! Його бойові побратими розповідали про Рому як про вірного, відповідального та відданого справі воїна”, — каже сестра.
18 вересня 2024 року Роман перестав виходити на зв’язок і вважався зниклим безвісти.
Згодом побратими розкажуть рідним, що чоловік загинув під час виконання бойового завдання поблизу Іванівського під Бахмутом — потрапив під вогонь окупантів і отримав вогнепально-уламкові смертельні поранення. За два дні двоє побратимів зможуть знайти та евакуювати його тіло.
“Зі слів одного з них, побратима Ярослава, вони знайшли та евакуювали з позицій два схожих тіла, адже упізнати нашого Ромчика було неможливо… Але ми впізнали. По вервичці і хрестику, який йому подарувала мама. А ще — по шраму на напіввцілій нозі. Доки чекали на упізнання, це були найдовші дні у моєму житті. До останнього сподівалася, що це не він”, — згадує Світлана.
Посмертно Романа Гармаша нагородили орденом “За мужність” III ступеня (2025) та почесною військовою відзнакою 5 окремої штурмової бригади “Меморіальний Хрест” (2026). Також захиснику посмертно надали звання почесного громадянина Великобірківської територіальної громади та Тернопільської області.
Рідні створили петицію з проханням надати Роману Гармашу звання Героя України.
Роману Гармашу назавжди залишиться 41 рік.
Світла пам’ять полеглому захисникові.