Цю процедуру роблять задля естетики, за медичними показаннями та з релігійних міркувань. Ми поспілкувалися про це з фахівцем та з’ясували, кому рекомендовано, а кому не можна робити обрізання.
На тему обрізання ми поговоримо з лікарем-урологом Краматорської міської лікарні №2, асистентом кафедри урології Донецького національного медичного університету Іваном Генбачем.
Взагалі, достатньо часто. Статистично таких пацієнтів багато. Якщо казати про обрізання, таку операцію роблять згідно з показаннями або за бажанням пацієнта. Людей таких — і дітей, і дорослих, і літніх пацієнтів — доволі багато.
В цілому в мене такої статистики немає. Але можна сміливо заявити, що це одна з найчастіших операції, що роблять у світі. Не тільки урологічних, а й взагалі оперативних втручань, пов’язаних з видаленням якоїсь ділянки тіла людини.
Показань для цього є декілька. Наприклад, наявність захворювань, пов’язаних з анатомічною зміною крайньої плоті. Надлишкова крайня плоть — коли цієї ділянки шкіри статевого члена більше, ніж потрібно. Фімози — звужена нееластична рубцовозмінена крайня плоть, яка не дає пацієнту адекватно оголити головку статевого члена для гігієнічного догляду. Також це може погіршувати якість статевого життя та може привести до запалення. Рубцові фімози — при яких шкіра настільки звужується-зростається, що перекриває сечовипускальний канал та пацієнт просто не може мочитися. Парафімоз — це стан, в якому головці статевого члена в ерегованому стані не вдається вивільнитися через завузьку шкіру. Цей стан може бути невідкладним та потребуватиме урологічного оперативного втручання. Різні хронічні запалення, баланопостит (запалення головки і крайньої плоті статевого члена — ред.).
Дорослим пацієнтам такі операції роблять рідше. Ми займаємося дорослими пацієнтами 18 років та старше. За тиждень в нас роблять 2-3 такі операції. І це тільки в нашому відділені. Також цією патологією займаються й дитячі хірурги. Ця група спеціалістів займається з пацієнтами до 17 років.
До протипоказань можна віднести проблеми зі згортуванням крові. Цим пацієнтам робити даний вид втручання можна, але з великою обережністю та тільки за показаннями лікарів. Також ця операція передбачає невелику втрату крові, яку ми запобігаємо електричним інструментом. У літніх людей іноді є допоміжні електропристрої, наприклад серцеві стимулятори, тож використання електроінструмента для згортування крові для них мають певні обмеження для запобігання збоїв у роботі цих пристроїв.
Підготовка залежить від декількох факторів. Окрім клініки, де виконуватиметься операція, та обладнання цієї клініки також і від переваг пацієнта щодо анестезії. Частіше за все дорослим пацієнтам ця операція робиться під місцевою анестезією або невеликою провідниковою блокадою (один з методів місцевого знеболювання, коли під час анестезії блокується нервова передача імпульсів в ті частини тіла, де відбувається лікувальна маніпуляція — ред.) нервів статевого члена. Таким пацієнтам треба видалити волосяний покров навколо органа та на прилеглій зоні. Це робиться для того, щоб знезаразити простір для операції та виконати адекватне введення анестетика при збереженні стерильності та чистоти операційного поля. На пацієнтів, яким з певних причин рекомендовано проводити операцію під загальною або спинальною анестезією (введення невеликих доз місцевого анестетика в цереброспінальну рідину, проводиться в поперековій ділянці нижче рівня закінчення спинного мозку — ред.), накладаються інші принципи підготовки:
— підготовка кишківника (очисна клізма за добу до, та в день операції)
— дотримання певного харчового режиму (останнє приймання їжі ввечері до операції або не пізніше ніж за 5-6 годин), режим споживання рідини
— дослідження супутніх органів та систем (серцево-судинної, дихальної систем — всіх систем, на які може вплинути наркоз)
Тож підготовка відрізняється: проста операція (проста анестезія) — підготовка легша, важкий варіант операції, “складний” пацієнт з супутніми захворюваннями, — підготовці виділяється більше часу.
В нашому найпоширенішому варіанті пацієнта укладають на стіл, про всяк випадок акуратно, не туго, фіксуються кінцівки для виключення тремору або імпульсивних реакцій людини. Обробляється операційне поле. В необхідних точках вводять анестетик. Чекають дії цього анестетика, це як правило 10-15 хвилин — тоді настає ефект блокади: зона, яку потрібно посікти, стає нечутливою до механічних або електричних впливів. Виконується кругове обрізання проблемної ділянки. Після цього виконується гемостаз, коагуляція або лігування великих судин, які кровоточать. Ну і після цього косметичний етап — зіставлення шкіри та слизової швом зі спеціальними нитками, які розсмоктуються.
Дітям такі операції роблять тільки під наркозом. Тому як мінімум відповідальності в цих операцій більше. Дорослим ці операції робити простіше. Дорослі люди більш терплячі. Вони можуть адекватно відповідати на запитання стосовно відчуття анестетика, відчуття болючості.
Реабілітація полягає у регулярному гігієнічному догляді, перев’язці з використанням розчинів антисептиків. Та в залежності від використання шовного матеріалу ми стежимо за загоєнням. Якщо протягом 10 днів ранка загоюється та шви відпадають — добре, якщо ні — ми акуратно видаляємо їх, щоб вони не заважали пацієнту. Також після операції через деякий час наступає нормальне сприйняття чутливості головки статевого члена. У пацієнтів проходить адаптація статевого члена та його слизових.
Як правило ніяких шрамів не залишається.
Ані в мене, ані в моїх колег таких випадків не було.
Зазвичай ніякої болючості не виникає. Бувають больові відчуття, які пов’язані з набряком оточуючих тканин. Це компенсується прийманням протизапальних знеболювальних препаратів.
Так, так звана травматична ерекція буває перші декілька днів. Особливо це стосується молодих пацієнтів активного репродуктивного віку. Боротися з травматичною ерекцією, як це не дивно, краще за все психологічно за допомогою уяви, думок, які допоможуть розслабитися людині. Також з нею можна боротися за допомогою холодної води. Взагалі перші декілька днів ерекція не дуже бажана, бо вона може впливати на загоєння тканин та навіть викликати кровотечі.
Після операції перші два-три тижні чутливість підвищена. Але з часом чутливість знижується: змінюється оточуюче середовище (головки статевого члена — ред.), змінюється слизова — вона стає трошки товщою. Надлишкова чутливість стає нормальною. Адекватна чутливість стає дещо зниженою. Тож зміни відбуваються — чутливість дещо знижується.
В найпростішому варіанті — спрощує гігієнічний догляд. Взагалі як процедура обрізання дуже розповсюджене в тропічних та екваторіальних країнах — тому що там існує проблема як з питною водою, так й водою, необхідною для гігієнічного догляду. Тому ця процедура значно спрощує догляд, зменшує проблемні стани, накопичування смегми — сукупність солей та білкових складових, в яких ефективно розмножується інфекція. Накопичення цього ексудату не відбувається, тож гігієнічно доглядати себе пацієнтам простіше.
Перш за все, згідно з міркуваннями пацієнта. Релігійні також причини. Мусульмани, юдеї, представники інших релігійних течій мають ці речі на традиційному, ледве не на законодавчому рівні.
На мою думку, це робиться на розсуд людей. Якщо їм комфортно жити в такому середовищі, значить це їхня справа. Наша задача їм в цьому якомога сприятливіше допомогти. Зменшити загрозу життю, яка існувала тоді, коли обрізання робили якимись гострими предметами без належної антисептики, коли існувала загроза інфікування. Зараз зробити це можна простіше, швидше та безпечніше.
Таких випадків не було. Частіше люди приходять самостійно, свідомо. Ми розмовляємо, пояснюємо все, а потім робимо те, що необхідно.
В медичному середовищі до обрізання пацієнток жіночої статі ставляться з обуренням. Ми розглядаємо такі речі, як шкідливий влив та завдавання шкоди жіночому організму. Великої естетики медична спільнота в цьому не бачить та показань до цього не існує. Єдиним, варіантом “обрізання” у жінок слід вважати лябіопластику. Вона проводиться при рідкісній умовній патології — гіпертрофії (збільшенні — ред.) малих статевих губ. Обсяг і характер таких операцій ретельно обговорюється з пацієнткою та з її батьками, якщо пацієнтка молодого віку.
Під операцією, яку, як правило, називають жіночим обрізанням, розуміють видалення клітора, малих статевих губ. Більшість адекватних медичних працівників є противниками такого впливу на жіночий організм. Взагалі такі операції роблять в країнах, з пацієнтами яких немає нормального контакту. Тож повністю відповісти на це запитання не можна. Об’єктивно це все ж таки травма, заподіяння фізичної та психологічної шкоди. Це насильство, яке здійснюється без об’єктивного медичного розуміння пацієнткою питання та її згоди.
Читайте також: