Підтримайте Вільне Радіо
Прифронтові території України вкриті не лише уламками снарядів і руїнами будинків — уздовж доріг, у степах і лісосмугах стає дедалі більше антидронових сіток і тонких ліній оптоволокна, які дрони залишають після кожного польоту. Це забруднення майже невидиме, але воно вже формує нову екологічну проблему.
Про загрозу оптоволокна та антидронових сіток для довкілля говоримо з директоркою українського офісу Greenpeace, екологинею Наталією Гозак.
Прифронтові території сьогодні залишаються “білою плямою” для екологів: більша частина постійно перебуває під обстрілами, замінована або закрита для цивільних досліджень. Тому науковці поки що можуть говорити лише про фрагментарні спостереження, а не про повноцінну картину забруднення.
“Важко сказати, якими є масштаби забруднення. Немає ні досліджень, ні картування, ні розуміння цієї ситуації, оскільки користуються дронами з оптоволоконною технологією фактично по всій лінії зіткнення, на всьому фронті. Тому, безумовно, можна вважати, що на всіх прифронтових територіях є той чи інший ступінь навантаження”, — говорить екологиня Наталія Гозак.
Для таких випадків поки що немає ані методик оцінки шкоди, ані напрацьованого досвіду досліджень.
“Так, безумовно, це нове явище, яке раніше не зустрічалося. І як забруднення, справді, його не розглядали, тому що це нова технологія. Війною використовуються нові підходи, поля засипані оптоволоконними лініями, це щось нове, тому нема з чим порівнювати”, — зазначає Наталія Гозак.
Оптоволокно — це тонкий кабель, який складається з пластикової або скляної серцевини та захисної полімерної оболонки. Його зазвичай використовують для передавання сигналу на великі відстані — зокрема в інтернет-мережах і телекомунікаціях.
У війні оптоволокно почали застосовувати для керування дронами. Такі безпілотники з’єднані з оператором не радіосигналом, а фізичним кабелем, який розмотується під час польоту. Це дозволяє уникати радіоелектронного придушення, але після кожного запуску дрон залишає за собою десятки метрів або навіть кілометри тонкого волокна.
Оболонка оптоволоконного кабелю виготовлена переважно з пластику, який не розкладається в природі швидко. Після обриву або знищення дрона оптоволокно залишається в полях, лісосмугах і вздовж доріг, де з часом руйнується під дією сонця, температур і вологи.
“Ландшафти цих регіонів [де тривають бойові дії] — це більш степові ділянки без посадок, без дерев. Відомо, що і на лісосмугах [дрони] намотують це волокно”, — зауважує Наталія Гозак.
Ще один виклик для довкілля — протидронові сітки, які військові розтягують уздовж доріг та над укріпленнями. Це рятує людські життя, але у довгостроковій перспективі може спричинити масштабне екологічне забруднення.
Найбільше, за спостереженнями екологині, від оптоволокна та протидронових сіток вже зараз страждають птахи.
“Я у грудні була в районі Херсонщини й бачила, що фактично на кожен кілометр дороги, закритої антидроновими сітками, буде в будь-якому випадку одна-дві особини птахів, які заплутались і загинули. Але знову ж таки немає можливості оцінити, за який період це відбувається”, — каже екологиня.
Про травмування тварин повідомляють рідше, але це не означає, що загрози менше — просто більшість територій досі закриті для дослідників.
“Немає досліджень, нема у науковців доступу до тих територій, нема даних… Ми навіть не знаємо, як його відслідковувати, бо це щось таке, що навіть на фотографіях видно тільки з певним кутом, коли сонце світить”, — зауважує Наталія Гозак.
З часом ці матеріали стають частиною природних процесів і починають розкладатися просто в полях і посадках. Екологиня зазначає:
“Ці пластикові матеріали з часом, особливо під дією сонця і перепадів температур, руйнуються. Руйнуючись, переходять у так званий мікропласт. Ці мікропластикові частинки з часом будуть осідати в ґрунті, частково змиватися і потрапляти або у водоносні горизонти, або у водойми, в річки”.
Після цього забруднення вже не обмежується лише прифронтовими територіями, а розповсюджується далеко за їхні межі разом із водою.
“Проблема мікропластику у водоймах не нова. Він накопичується, потрапляє в харчові ланцюжки, його вже знаходять і в тілі людини. Я думаю, що тут можна очікувати довгостроковий вплив, який ми побачимо через десятиліття”, — розповідає директорка українського офісу Greenpeace.
Утім, на думку екологині, сам пластик не є головною загрозою для аграрних земель — значно небезпечнішим є хімічне забруднення від вибухів. Наталія Гозак каже:
“Я думаю, що тут більшою загрозою є якраз вибухові речовини, хімічне забруднення, пов’язане з обстрілами. Там є комплекс органічних речовин і важких металів, які забруднюють і ґрунт, і повітря”.
Після бойових дій кілометри сіток і оптоволоконних дротів доведеться прибирати під час розмінування, інакше техніка просто не зможе працювати. Водночас через постійні обстріли й пожежі на прифронтових територіях ці матеріали вивільнятимуть у повітря небезпечні сполуки.
“Просто машина не зможе їздити, якщо це волокно буде інтенсивно намотане. Тому під час розмінування його доведеться в будь-якому випадку прибирати. А під час згорання діє той самий принцип, що й під час паління шин — виділяється значне забруднення, пов’язане з горінням пластику. Це і мікрочастинки сажі, і хімічні речовини, які випадають”, — зазначає екологиня.
Наталія Гозак підкреслює: відповідальність за це забруднення має нести держава-агресорка.
“Якби не вторгнення Росії, цього б не було. Тому відповідальність за це — на окупантах. І шкода від цього забруднення має бути підрахована, а репарації повинні включати вартість ліквідації цієї шкоди”, — каже директорка українського офісу Greenpeacе.
Навіть під час війни, наголошує екологиня, варто думати про мінімізацію шкоди — хоча б у частині технологічних рішень і майбутнього розчищення територій.
“Чим менше одноразових пристроїв і рішень використовується, тим краще. Але ми живемо в реальності екзистенційної боротьби, і пріоритет — це життя людей. Тому те, що реально можна робити зараз, — це технологічні розробки щодо шляхів ліквідації цього забруднення. Та все ж найкращий шлях — це перемога України, завершення війни і повернення контролю над територіями. Тоді можна буде і дослідити проблему, і знайти системні рішення”, — зазначає Наталія Гозак.
Раніше ми писали, що екологія України зазнала руйнувань на понад 6 трлн гривень через російську агресію. Найбільшої шкоди завдали територіям природно-заповідного фонду, ґрунтам, атмосферному повітрю та водним ресурсам.