Підтримайте Вільне Радіо
Темпи червня та липня не спадають. У серпні 2025 року російські окупанти захопили майже 400 км² території Донецької області. Враховуючи відбиті контратаками ЗСУ території, в окупації опинилося ще близько 1,3% від всієї області. Це 10 сіл, які окупували повністю та ще 24 села частково. Окупанти перетнули межу у 20 тисяч км² території області, яку контролюють. Розповідаємо, як минув серпень на фронтах Донеччини.
Журналісти Вільного Радіо підрахували, що за серпень 2025 року російські військові захопили територію площею близько 399 км². Це на декілька квадратних кілометрів більше, ніж було у липні та червні.
Нині з 26,5 тис. км2 загальної площі Донеччини в окупації перебувають 20,05 тисяч км², або 75,6%. Тобто за минулий місяць під контролем російської армії опинилося ще приблизно 1,3% від загальної площі області.
Темпи просування російських військ на Донеччині знижувалися щомісяця в період із грудня 2024-го до березня 2025 року. Але у квітні ця тенденція змінилася — відтоді кількість захоплених територій у Донецькій області зростала, та впродовж літа окупаційна армія захоплювала майже однакову кількість території Донеччини щомісяця.
Журналісти проєкту “Тексти” підрахували, що російська армія станом на літо 2025 року найактивніше захоплює українські землі та при цьому стала зазнавати менших втрат. Серед причин, які призводять до погіршення ситуації для ЗСУ, аналітики називають:
Упродовж серпня 2025 року російська армія продовжила рух на Новопавлівському напрямку, хоч і стишилась в порівнянні з липнем. За місяць окупанти захопили близько 134 км² території. Найбільшу частину з цих територій захопили від села Вільне Поле до Комишувахи.
Зокрема, окупаційні війська захопили такі села:
Ситуація на цьому напрямку залишається важкою. Рух окупантів не вдається зупинити впродовж всього 2025 року, лише часом військові можуть його сповільнити. На початку серпня Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський провів день на Донеччині та підтвердив складність ситуації.
“Ворог нарощує зусилля для захоплення наших ключових агломерацій, шукає вразливі місця в обороні, веде активні бойові дії одночасно на кількох напрямках. Для ефективної протидії ДРГ створили та застосовуємо протидиверсійні резерви, завдання яких – пошук та знищення ДРГ противника”, — говорив тоді Олександр Сирський.
Під кінець місяця речник ОСУВ “Дніпро” Віктор Трегубов додавав, що росіяни не полишають спроб зайти у Дніпропетровську область.
“Якби вони намагались ламатися в лоб, це було б легше. Є лінія, перед нею є “кілзона”, де літають дрони та знищують російську техніку або малі групи. Але вони обирають момент, де найменш щільно стоять українські опорні пункти. Росіяни накривають ці опорні пункти за допомогою всього, що є: артилерії, мінометів, БПЛА, аж до КАБів. Поки хлопці сидять, пригнувши голови, малі групи намагаються пройти”, — уточнював Трегубов.
Так, частині малих груп вдається часом проходити в тил ЗСУ, де вони намагаються знищити пункти управління БПЛА.
Зазначимо, рух російської армії продовжився на цьому напрямку, але вже за межами території Донецької області.
Навколо самого Покровська рухи лінії фронту були незначними, повільнішими за липень, і до міста окупантам дійти не вдається.
За словами Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського в інтерв’ю РБК-Україна, російська армія використовує на цьому напрямку тактику “тисячі порізів”. Тобто наступає на широкому фронті великою кількістю малих груп. І через відсутність суцільної лінії оборони (яка пов’язана з ландшафтом, де багато річок та ярів) іноді їм вдається заходити у тил ЗСУ.
Так, росіяни змогли захопити за місяць приблизно 91 км² території на цьому напрямку. Зокрема, окупаційні війська захопили такі села:
Покровський напрямок сколихнув український інфопростір, коли 11 серпня окупаційна армія здійснила прорив від села Новоторецьке аж до села Золотий Колодязь — пройшовши 15 кілометрів на північ. Ситуація загрожувала Добропіллю, якому вже пророкували гіршу долю, ніж Покровську.
Тоді на цьому напрямку перший корпус НГУ “Азов” зайняв смугу відповідальності та почав зачистку території від росіян, які прорвалися.
7 серпня українські оборонці розповіли, що зачистили від росіян шість населених пунктів на Покровському напрямку. За цей проміжок часу, за підрахунками ЗСУ, вдалося знешкодити 1 282 окупантів.
Під кінець місяця президент України заявив, що Сили оборони завершують ліквідацію диверсійних груп під Добропіллям.
“Російські підрозділи там все ще присутні і йде доволі кропітка робота над тим, щоб їх виловити та знищити, не дати їм з’єднатися з основними силами. Роботи там ще є, і чітко сказати про результат зможемо лише тоді, коли будемо переконані, що вони не змогли ані забратися звідти, ані з’єднатися із тими групами, які постійно намагаються росіяни надсилати їм на допомогу”, — додавав речник ОСУВ “Дніпро” Віктор Трегубов.
Так, протягом місяця бійці ЗСУ звільнили 39 км² на виступі до Добропілля. Однак це не ті території, які раніше були в окупації, а лише часткове повернення того, що втратили у серпні.
Після сповільнення наступу росіян на Торецькому напрямку у травні, ситуація навколо міста загострюється. Так, у липні на цій ділянці фронту окупанти захопили 25 км² території, а у серпні 34 км². В окупацію частково потрапили села:
У самому місті просування російських загарбників незначне — вони вирівняли лінію фронту, захопивши залишки західних околиць. Однак ЗСУ продовжують боротьбу за північно-західні квартали міста.
Найбільші просування росіян були на захід від Торецька — від села Леонідівка до Романівки, а також на півночі — від Диліївки до сіл Олександро-Шультине та Біла Гора.
Міноборони Росії навіть поспішило заявити, що нібито їхні війська захопили вже й Щербинівку. Однак українські військові спростували ці заяви.
“Російські військові наступ. Успіху не мали”, — сказав тоді речник ОСУВ “Дніпро” Віктор Трегубов
Сам Торецьк тепер виглядає на мапі оточеним з трьох сторін. У якийсь момент бійцям ЗСУ довелося підірвати будівлю місцевого басейну, щоб ускладнити просування росіян до позицій українських захисників.
“Будівля була небезпечною для накопичення особового складу росіян. Також через неї було неможливо проглядати сектори для контролю. Це була нульова лінія за нашими позиціями, і в разі захоплення басейну їх було б неможливо звідти вибити”, — пояснювали у бригаді Нацполіції “Лють”.
У руїнах міста залишається жити 136 цивільних. Вже протягом півтора місяця з міста не евакуйовувався жоден мирний житель.
У Часовому Ярі вже не один місяць вдається стримувати будь-які рухи російської армії.
На початку серпня речник 24 ОМБр імені короля Данила Андрій Полухін говорив Вільному Радіо, що росіяни продовжують штурмувати місто, хоч й знизили активність.
“Використовують рослинність, щоб ховатися, але наші хлопці знаходять їх та знищують. Вони (росіяни, — ред.) з тою чи іншою інтенсивністю стараються не зменшувати темп штурмових дій. Це питання у тому, які саме штурми вони використовують — механізовані та маленькі, коли намагаються просто пробитися”, — розповідав Андрій Полухін.
Українським військовим стає важче переміщатися на позиціях у Часовому Ярі через російські дрони, які все більше контролюють тилову зону.
Раніше БпЛА фіксували територію на відстані 1-3 км від лінії фронту, однак тепер контроль збільшився до 6-8 кілометрів. Одну з позицій у місті українські військові утримують без ротації вже понад 130 днів, говорив командир батальйону “Донбас” 18-ї бригади НГУ Микола Шевчук.
У цих умовах в місті залишаються ще 130 людей.
Водночас протягом серпня 2025 року армія загарбників змогла посунути лінію фронту в полях північніше від міста та захопили 16 км² території. Жоден населений пункт не потрапив в окупацію, навіть частково.
Далі на північ лінії фронту не зазнала жодних змін до села Верхньокам’янське. Північніше російська армія змогла за серпень захопити 54 км² території. Це понад удвічі більше, ніж окупанти захопили у липні.
Проте не можна сказати, що інтервенти захопили хоч один населений пункт. Частково в окупацію потрапило лише село Григорівка та території у Серебрянському лісі, які росіяни захоплюють вже вдруге.
Військові ЗСУ на початку серпня говорили, що армія росіян декілька місяців накопичувала тут сили та почали атакувати всім, чим мали.
“Вочевидь, техніки в них не вистачає для постійних накатів і штурмів. Натомість декілька місяців вони накопичують, збирають важку техніку, мотоцикли, які вже стали звичною справою для штурмових дій та піхотинців”, — казала в ефірі телемарафону “Єдині новини” командир взводу аеророзвідки 54 бригади ЗСУ Юлія Микитенко.
В ОСУВ “Дніпро” посеред місяця зазначали, що окупанти втричі збільшили використання КАБів на Сіверському напрямку. Зокрема, впродовж 12-15 серпня щодня росіяни замість 8 скидали 22 КАБи.
Про рух росіян у Серебрянському лісі також зазначав речник 11 армійського корпусу Дмитро Запорожець. Військові вважають, що армійці РФ прагнуть обійти Сіверськ та одночасно вийти на Слов’янськ.
Щоб цього досягти тут росіяни продовжують тестувати різні тактики штурмів, від кількох танків та БМП із мінімальною кількістю піхоти до масованих обстрілів артилерією та дронами.
Лиманський напрямок теж залишається гарячим, і у серпні окупаційна армія захопила тут 70 км². Це на 11 км² більше, ніж було у липні.
На початку місяця військовослужбовець 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго Василь Денисюк ділився, що росіяни штурмують позиції ЗСУ тут під прикриттям рослинності та погоди. Коли їм вдається накопичити піхоту — вони йдуть на штурм укріплень ЗСУ.
Найбільшу територію (50 км²) росіяни змогли захопити від сіл Діброва та Ямполівка до села Зарічне. В окупацію потрапили:
Крім цього, в окупацію майже повністю потрапило село Новомихайлівка, але 24 серпня Третій армійський корпус відзвітував, що повернув контроль над селом.
Військові говорили, що операція застала росіян зненацька. Втрати окупантів були близько роти особового складу. Для стабілізації ситуації вони були змушені перекидати резерви з інших ділянок фронту.
Пізніше військові додали, що села там вже майже існує.
“Ясна річ, що там села вже по факту немає, це залишилась назва. Але з точки зору військової — це [звільнення Новомихайлівки] має досить великий сенс через утримання оборони. Зараз узагалі боротьба йде за переважаючі висоти, за якісь логістичні шляхи, за те, щоб оборону можна було утримувати довго і з меншими втратами. Для цього потрібні певні населені пункти, певні точки, певні висоти”, — пояснював речник 3-го армійського корпусу Олександр Бородін.
Загалом ЗСУ на цьому напрямку вдалося за серпень деокупувати 2,5 км².
Під кінець місяця Василь Денисюк із 66 бригади ЗСУ зазначав, що небо на Лиманському напрямку ніколи не буває чистим.
“Багато ворожих “мавіків” — розвідувальних або зі скидами, діють ворожі FPV, у тому числі з оптоволокном. Намагаються відрізати наші передові позиції від логістики. На дальніх дистанціях багато ворожих розвідувальних крил, ворог застосовує “Шахеди” для ударів по фронтових містах, чимало дешевших дронів на кшталт “Куб” і “Молнія”. Загалом небо тут ніколи не буває чистим”, — говорив Василь Денисюк.
Нагадаємо, журналісти Вільного Радіо підготували перелік з районами, містами та селами Донецької області, які тимчасово захопила російська армія. Станом на літо 2025 року це було 420 населених пунктів Донеччини, які окупанти захопили з 24 лютого 2022 року. Ще 439 населених пунктів області в окупації з 2014 року.