“Повагу до нього має кожен, від командира до побратимів”: згадаймо Сергія Федоренка з Івано-Франківська, який загинув на війні

О 9-й ранку в Україні — хвилина мовчання на честь полеглих у російсько-українській війні. Вільне радіо щодня вшановує пам’ять загиблих військових та цивільних, розповідаючи історії їхнього життя поіменно. 6 травня згадаймо батька двох дітей Сергія “Сільвера” Федоренка з Івано-Франківська, який загинув від атаки дронів на Запорізькому напрямку.

Сергій Федоренко народився 1 січня 1987 року в Івано-Франківську. Закінчив місцеву школу №17 та профтехучилище. 

У 2011 році чоловік одружився. Невдовзі у пари народився син Оскар, а 2020-го — донька Каміла. 

“Він був добряк. От стоїть на дорозі бабця, продає квіточки. Йому не треба тих квітів, але він дасть їй гроші, а букет віддасть комусь по дорозі. Чи забере в неї той останній кілограм яблук, які вона продає. Він любив готувати, у нього був найсмачніший борщ, такого ніхто не готував. У сина Оскара є улюбленці — гекони, і вони разом за ними доглядали, вигулювали їх”, — розповідає дружина Сергія Марія Федоренко.

Чоловік працював термістом на підприємстві з виготовлення м’ясної продукції. 

До війська Сергія мобілізували 5 липня 2023 року. На 5 тижнів його відправили на навчання до Великої Британії, ще близько трьох тижнів боєць провів у Чехії, де опанував фах штурмовика.

Військовий потрапив на службу в 141-шу окрему піхотну бригаду, де був на посаді стрільця, здобув позивний “Сільвер”. Разом із побратимами обороняв Кам’янське, Оріхів і Вербове Запорізької області.

“Він казав: “Мої діти мають жити у вільній країні. Що я відповідатиму дітям, коли вони спитають: “Тату, де ти був, коли була війна?” Він був відважним, справедливим, завжди йшов уперед. От він по житті таким був”, — каже Марія.

5 березня 2024-го Сергій Федоренко поліг у Вербовому від атаки російських дронів, коли із побратимами намагався дістатися позиції. Близько двох тижнів тіло чоловіка не могли забрати через постійні обстріли.

“Сільвера” поховали у рідному місті. На прощання з ним вдалося приїхати й кільком побратимам.

“Повагу до нього має кожен, від командира до побратимів”, — говорить Марія Федоренко.

Окрім дружини та двох дітей, у 37-річного Сергія Федоренка залишилися мати, старша сестра, бабуся, інші рідні та друзі.

Нині вони прагнуть, аби бійцю посмертно надали звання Героя України, тож просять небайдужих підтримати електронну петицію.

Світла пам’ять.