Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — захисник Іван Черниш, якому назавжди 28 років. Чоловік повернувся з-за кордону, щоб захищати рідну землю.
Про життєвий шлях Івана Вільному Радіо розповіла його кохана дівчина Юлія.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Іван Черниш народився 9 липня 1996 року в селі Городище, що на Рівненщині. Закінчив місцеву школу, де його запам’ятали як товариського, доброго і відповідального учня. Далі навчався у Березнівському лісотехнічному коледжі на бухгалтера. У 2016 році отримав ступінь бакалавра з обліку та аудиту в Національному університеті водного господарства та природокористування.
Останні роки Іван жив і працював у Німеччині, але в лютому 2024 року повернувся в Україну. Незважаючи на протипоказання до військової служби, пішов добровольцем до лав ЗСУ.
“Іван зателефонував мені і сказав, що вже перебуває на полігоні. Стверджував і пояснював, що більше не може стояти осторонь, коли вбивають наших дітей та гине стільки військовослужбовців. Запевняв, що все буде добре і скоро повернеться додому”, — пригадує кохана загиблого Юлія.
Для служби захисник обрав 24 окрему механізовану бригаду імені короля Данила, бо спостерігав за її діяльністю та хотів долучитися. Іван став розвідником-оператором. Після проходження відповідної підготовки поїхав на Донеччину для виконання бойових завдань.
Іван був не лише професійним воїном, а й надзвичайно світлою людиною: веселий, щирий, турботливий, згадує його кохана. Мріяв про дім у рідному селі, донечку і спокійне життя після перемоги. Він пишався своєю бригадою, яка воювала на найгарячіших напрямках фронту.
“17 жовтня ми з Іваном розмовляли по відеочату, як і зазвичай. Ми обговорювали його звільнення зі служби, розмовляли про подальше життя. Роздумували, коли краще розписатися, як відсвяткувати цю подію, щоб зібрати усіх рідних, обирали квартиру для оренди. Ця розмова була дуже серйозною та детальною, як ніколи раніше. Ми навіть намагалися забронювати дату через Дію, але сервер не працював через збої у системі”, — розповідає Юлія.
19 жовтня Захисник вирушив на виконання бойового завдання в районі. Часового Яру Донецької області.
“Іван зателефонував мені біля 13 години і сказав, що відправляється на позицію. Попередив, що буде без зв’язку орієнтовно 8 днів, а після повернення приїде додому. Ці слова дали мені надію. Я відраховувала дні, коли нарешті побачу коханого. В 15:32 надійшло повідомлення: «Кохаю тебе. Сумуватиму дуже сильно”, — згадує кохана Івана.
“Всьо, я буду їхать. Всіх люблю і цьомаю”, — це останнє голосове повідомлення, яке Іван відправив для своєї мами перед виходом на позицію.
“Дізнавшись про загибель Івана, я відмовлялась вірити у цей факт. Тільки побачивши його тіло у морзі, я зрозуміла, що це правда. Я боялась підійти до нього, але не змогла б пробачити собі, якби не обійняла й не поцілувала його востаннє. Я обіймала труну й не могла усвідомити, що все це відбувається з нами. Я й досі не можу змиритися з тим, що ніколи не стану його дружиною, не народжу бажану донечку й не житиму разом з Іваном. Він навчив мене слів «кохаю тебе», показав, що я можу бути турботливою й коханою дівчиною. Мені важко жити без його фізичної присутності, але я повинна нести пам’ять про нього, щоб увіковічнити його ім’я в історії”, — ділиться кохана Юлія.
Старший солдат Іван Вікторович Черниш загинув 19 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Часового Яру на Донеччині. Воїн отримав смертельні поранення внаслідок атаки російських FPV-дронів. Йому було 28 років.
Івана поховали з усіма військовими почестями в рідному селі Городище. Вдома на нього чекали мама Руслана, тато Віктор, сестра Ольга та кохана дівчина Юлія.
Світла пам’ять!