Домашнє насильство є найпопулярнішою проблемою в родині. Подекуди люди мовчать про проблеми, або навіть не знають про них. В цьому інтерв’ю ви можете детально дізнатись, як розпізнати домашнє насильство на ранніх стадіях, та як з цим боротися.
На цю тему ми поговорили з практикуючою психологинею, коучем та завідуючою кабінетом “Альтернатива” при КНП “Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут” Юлією Макогон. Понад 17 років вона займається дослідженням психічних процесів і працює з людьми, з їхньою проблематикою, переживаннями.
— Розкажіть, що призводить до домашнього насильства?
Якщо одним реченням, то я б сказала, що це “відсутність гармонії в середині себе”. Якщо далі продовжувати розвивати цю тему, то це, мабуть, бажання задовільнити свої базові потреби. Що це за базові потреби: це наша потреба в турботі, значимості, визнанні, повазі, емпатії. Кожній людині хочеться бути потрібною. І якщо ці потреби не задовільняються, то людина замикається в собі, накопичує це невдоволення або перетворюється на нестриману, агресивну людину.
Агресія сама по собі — це такий стан афекту. І практично в цьому стані з людиною неможливо розмовляти. Насправді нам легше крикнути, вдарити, гримнути дверима, шльопнути, покарати. І звісно така поведінка призводить до незадоволення для партнера.
— Чи є якісь такі собі “дзвіночки”, які є початком шляху до насильства?
Можна звернути увагу на те, що партнер починає вимагати звітів: де ти, з ким ти, коли ти, куди ти. І намагається встановити повний тотальний контроль, обмежуючи свободу людини, коло спілкування.
Ще можна звертати увагу, що деякі слова маскуються під сарказм, і з часом людина починає себе відчувати невдахою в парі.
Фото: власний архів Юлії Макогон
Також, коли людина стала часто просити вибачення. І не просто вибачатись за щось, а коли навіть немає за що, а людина все одно вибачається.
Ще можна звертати увагу на такий момент: коли партнер у відносинах нестабільний, “холодний”, відсторонюється, то відносини набувають “гарячого” характеру.
Читайте також: У Бахмуті з’явиться притулок для жертв домашнього насильства.
Можна ще звертати увагу на те, що партнер знецінює твої досягнення. І ти починаєш відчувати невпевненість в собі, якщо самооцінка нижче середнього, то ця віра в себе зникає.
Ще, мабуть, можна звертати увагу, в мене як раз були такі випадки в роботі, коли партнер карає людину грошима, карає сексом, карає близкістю.
Якщо в людини зникає пристрасть до свого партнера — це такий показовий фактор, на який слід звернути увагу.
— Зазвичай винен хтось один в тому, що таке насильство в сім’ї є, або обидва винні?
Я не згодна з формулюванням, що хтось винний — один партнер чи інший. Насправді я скажу, що винний той, хто сформував і навчив користуватись цією поведінкою. Але якщо звинувачувати родичів, то їх теж ніхто не вчить.
Фото: Depositphotos
— Чому люди залишаються в сім’ї навіть коли вони страждають?
Я б сказала, що коли низька самооцінка, то складно протидіяти цьому насиллю, такому ставленню до себе. Часто можна почути такі вислови “Я нікому не потрібна”, або “А куди я піду. Батькам не потрібна, і піти немає куди”, або “я не красива і слаба, нічого не вмію, сама винна, куди я з маленькими дітьми”, або дуже часто можна почути “Я його дуже кохаю”.
Читайте також: Цього року на Донеччині 79 чоловіків стали жертвами домашнього насильства.
Тобто така схема прив’язаності для людини існує. Або жінки подекуди кажуть: “Я вірю, що я його виправлю, перевиховаю”. Ось тому і залишаються.
— В продовження цієї теми, уявімо ситуацію: у пари є діти, житло спільне, і немає куди піти. Чи має бути це стримуючим фактором?
В плані має/не має бути, то звісно не має бути так. Але ти сам повинен обирати. Це твій вибір, твоя усвідомленість, твоя відповідальність, на що ти йдеш. Якщо людина готова щось змінювати, вона знаходить способи. Або йде до психолога, або якщо вже зайшло далеко, то пише заяву в поліцію, звертається у соцслужби.
За домашнє насильство в родині існує як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, за статтею 173-2 “Вчинення домашнього насильства” суд може покарати кривдника штрафом від 170 до 340 гривень, призначити громадські роботи від 30 до 40 годин, або навіть арештувати на 7 діб. А якщо впродовж року кривдника притягують до відповідальності за цією статтею повторно, то йому загрожує вже штраф від 340 до 680 гривень, громадські роботи від 40 до 60 годин або арешт до 15 діб. Якщо кривднику інкримінують вже кримінальну статтю 126-1 “Домашнє насильство”, то йому загрожує більш суворе покарання: Для довідки: Відповідальність за домашнє насильство.
— Що може зі свого боку зробити жертва насильства?
Сказати “стоп” собі. Сказати “стоп” кривднику дуже складно. Йому неможливо заборонити, тому що в момент цього насильства, людину переповнюють емоції. Можливо ви пам’ятаєте байку Крилова “Вовк і ягня”. Там ягня потрапляє до вовка в пащу, і питає: “За що ти мене, я ж нічого не зробив”. А вовк йому відповідає: “Ти винний лише в тому, що мені хочеться їсти”. І ось коли людина поводиться таким чином, проявляючи насильство, то це тому, що йому хочеться “їсти”.
— Чи зможуть допомогти розмови жертви з кривдником?
Відсотків 90, що ні. Розмовляти ми можемо, безумовно можемо, і розмовляти потрібно. Якщо є внутрішня сила протидіяти, говорити, то це можна робити. Питання в іншому: наскільки тебе почує кривдник. Тому що кривдника охоплює бажання контролювати, бути вище, бути вагоміше.
Читайте також: Покарання не уникнув: суд відправив за ґрати чоловіка, який лаявся з родичами та бив їх.
Тобто розмовляти можна, але якщо розмови не приводять ні до чого, то потрібно вдаватись до інших методів.
— А якщо і говорити, то про що потрібно говорити?
Потрібно відкрито сказати, що тобі не подобається. На тренінгах конфліктології вчать, як говорити правильно про свої емоції, переживання. Безумовно треба говорити лише правду і говорити щиро.
Якщо будеш мовчати, то можуть просто вбити. Ти можеш залишитись без тієї цінності, яку тобі дали батьки, природа. На то ми й люди, і відрізняємось тим, що можемо говорити, думати, міркувати. Якщо ти не будеш говорити, то ніхто про це не буде знати.
— Чи означає, що якщо жінка звернулась в поліцію, то це неправильно?
Чому ж це неправильно. Наведу приклад. Якщо ввечері ви йдете вулицею, і до вас причепились, і вкрали портмоне, чи правильно в цьому випадку звернутись до поліції? Точно також і тут, це не є нормою поведінки в соціумі, коли є насильство.
— Чи впливає на дітей насильство в сім’ї, з яким ніяк не борються?
Коли вчиться дитина, вона бачить, як батьки з’ясовують стосунки: кулаками, ляпасом, вона не бачить правильної комунікації. І коли дитина виростає, то буде таким саме чином спілкуватись зі своїми однолітками, зі своїм партнером.
Важливе значення мають батьківсько-дитячі стосунки. Не секрет, що ми родом з дитинства. Іноді ми, дорослі, не вміємо пояснити щось дітям. І не те, що не можемо пояснювати, а не можемо пояснювати терпляче. Завдання батьків — контролювати активність малюка. І я б сказала, до такого віку, допоки він усвідомлено не почне сприймати світ. І цей вік, я б назвала, підлітковий.
Читайте також: В Україні запустили онлайн-платформу для жертв домашнього насильства “Мені здається”.
Думаю багато хто був свідком, коли на вулиці дитину сварять, якщо вона відійшла від мами, вибігла на дорогу. Батьки починають кричати, і розповідати щось, доводити наскільки маля нетямуще. Дитина дійсно не розуміє, їй хочеться гратися, хочеться, щоб на неї звертали увагу, тому вона себе так поводить. І ось такі патерни негативні, які закріпилися з дитинства, вони вже проявляються у дорослому віці. А патерн поведінки — це щось, що повторюється. Коли це стає звичкою, то викорінити її вже дуже складно.
— Чи може психолог допомогти парі, у якої є насильство в сім’ї?
Якоюсь мірою психолог щось може зробити для пари, якщо пара приходить як пара. Адже ходить така думка, що “Я до вас прийду, ви маєте розібратись в моїй проблемі й вирішити її”. Насправді ніхто нічому не винен, і психолог — це не чарівник у блакитному гелікоптері, який прилетить, роздасть усім ескімо та буде усім щастя. Це робота, і якщо робота психотерапевтичного характеру, то це дуже глибокий і складний процес. Тут є дуже багато переживань, підтягуються травми, які дорослий пережив у дитинстві. Це серйозна робота і на неї не усі погоджуються.
Психолог є лише відображенням того, що відбувається, а не стає матір’ю чи батьком для пари, яка приходить.
Якщо ви захочете записатись на прийом до психологині, то можете подзвонити за номером +38 050 538 1994.
Читайте також: