Щоранку о 9-й годині ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадаймо 41-річного Павла Василенка з позивним “Паха”, який загинув під Урожайним на Донеччині.
Історію Павла розповів його син Богдан.
Богдан звернувся до Вільного радіо через соцмережі. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Павло Василенко народився на Чернігівщині 25 липня 1982 року (в селі Бережівка, Прилуцького району). Закінчив ПТУ №37 в Ічні.
Навчався на водія, в різний час працював на кількох роботах, зокрема на заводі.
У 2015 році Павло вступив до лав Збройних сил України. Захищав Україну в зоні АТО, де й отримав свій позивний “Паха”.
Богдан, згадуючи свого батька, так описує його характер: “Ніколи не здавався. І завжди йшов до своєї цілі”.
Син згадує, що Павло любив автомобілі, у вільний час часто ремонтував машини.
У 2022 році Павла мобілізували до війська у перші дні повномасштабного вторгнення Росії. Чоловік служив у 58 окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Був водієм відділення взводу протитанкових ракетних комплексів, роти вогневої підтримки, стрілецького батальйону. За словами побратимів, Павло ніколи не бажав залишатися осторонь, завжди казав: “Це мій обов’язок!”
Загинув воїн на службі — 27 червня 2024 року поблизу села Урожайного Волноваського району, Донецької області.
“Йому мало виповнитися 42 роки. Через кілька днів у нього мала бути відпустка. Він не дожив до дня народження.”, — розповідає син загиблого.
Поховали чоловіка у його рідній Бережівці.
У Павла Василенка залишилися дружина, син та дочка.
На сайті петицій до Президента України створили петицію щодо присвоєння Павлу Василенку звання Героя України посмертно.
“Тато завжди допомагав усім, хто цього потребував. Був справжнім сином, батьком, братом, другом, побратимом. Мав багато планів, яких не встиг, на жаль, втілити в життя. Тато віддав своє життя, щоб ми жили у вільній та незалежній Україні. Захищав рідну землю ціною власного життя. Він із честю виконав свій обов’язок що до захисту своєї Держави та до останнього подиху був вірний Українському народу і Україні.”, — зазначає син захисника.
Світла пам’ять полеглому.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
