Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо старшого матроса Вячеслава Корсю — морського піхотинця зі 137-го окремого батальйону морської піхоти, який загинув 18 березня 2022 року в Миколаєві, прикривши собою побратима. Захисникові було 27 років.
Історію життя Вячеслава опублікували на платформі пам’яті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Вячеслав Корся народився 10 лютого 1995 року в селі Ясенове Друге Любашівського району Одеської області. Згодом жив в Одесі. Після проходження строкової військової служби на початку 2016 року він підписав контракт зі 137-м окремим батальйоном морської піхоти у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти.
Того ж року Вячеслав узяв участь у міжнародних військових навчаннях “Сі Бриз-2016”, склав присягу морського піхотинця та закінчив повний курс підготовки командирів відділень базового рівня у військовій частині А3163.
Згодом до війська долучилися й інші члени його родини: старший брат Владислав, пізніше — батько Василь Сергійович, а також двоє дядьків — Олександр Дяченко та Вячеслав Аведенко.
Восени 2021 року контракт Вячеслава завершився. У той період він навчався на останньому курсі Одеської державної академії технічного регулювання та якості та планував операцію на очах — зір погіршився за час служби. Операцію запланували на 28 лютого 2022 року, адже після реабілітації він збирався знову повернутися до війська.
Однак уже в перші дні повномасштабного вторгнення Вячеслав із позивним SWAT знову став до строю та повернувся у рідний батальйон. Він боронив Одещину й Миколаївщину, брав участь у боях поблизу Білозірки та Первомайського.
“На бойових виїздах Слава завжди був зі мною. Я знав, що можу на нього покластися — він ніколи не підведе. Він завжди навчався, радився, підтримував у будь-якій ситуації. Не боявся, сміливо дивився в очі ворогу, був патріотом своєї країни. За всі роки служби мав бездоганний послужний список”, — згадував командир Вячеслава — Олесь Середович.
18 березня 2022 року російські війська завдали ракетного удару по військовій казармі в Миколаєві ракетами типу “Калібр”. Під час атаки Вячеслав Корся прикрив собою побратима та загинув. Разом із ним того дня поліг і його рідний дядько Олександр Дяченко.
Вячеслав так і не побачив омріяного сина:
“Через чотири місяці після ракетного удару в нього народився син, якого він дуже чекав. 16 березня, коли Вячеслав востаннє був удома, він дізнався, що точно буде хлопчик. І того ж дня дав йому ім’я”, — розповідає мати загиблого захисника Ліна Анатоліївна.
За час служби Вячеслава нагородили медалями “За участь в антитерористичній операції”, “За жертовність та любов до України”, нагрудним знаком “Ветеран війни”. Посмертно його відзначили медаллю “За військову службу Україні” та орденом “За мужність” III ступеня.
Поховали воїна в селі Великий Дальник Одеської області.
У Вячеслава залишилися син Вячеслав, брат Владислав із дружиною Валентиною, сестра Софія, батьки Василь Сергійович і Ліна Анатоліївна, а також племінниці Марія та Даринка.
Світла пам’ять загиблому захиснику України.