Підтримайте Вільне Радіо
Лиманський лісгосп опікувався місцевими лісами 58 років — з 1967 року. У липні 2025 року він припинив своє існування. Але це не означає, що за лиманськими лісами більше не доглядатимуть. Про реорганізацію, теперішню роботу та майбутнє лиманських лісів ми поговорили з останнім директором лісгоспу.
Наприкінці липня 2025 року представники державного підприємства “Лиманське лісове господарство” оголосили про припинення існування установи. Ми поспілкувалися з останнім директором “Лиманського лісового господарства” Олексієм Приходьком про причини закриття лісгоспу та майбутнє лиманських лісників.
Процес реформи лісництв України розпочався ще у 2022 році. У квітні 2025 року представники Лиманського лісгоспу повідомляли, що отримали наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 01.04.2025 № 105 “Про припинення державного підприємства “Лиманське лісове господарство”.
Саме з того моменту затвердили склад комісії, яка працювала над припиненням існування Лиманського лісгоспу. Але його закриття не означає, що в громаді більше не працюватимуть лісники.
“У нас було державне підприємство лісового господарства, яке мало свої традиції, керівників, апарат управління, контору та лісгосп. Підприємство мало можливість приймати самостійні рішення. Тепер такого підприємства не буде — його понизили до статусу надлісництва. Тобто раніше Лиманський лісгосп складався з трьох лісництв — Ямпільського, Краснолиманського та Дробишевського. Вони всі залишилися, і ліси лишаються, але тепер лісництва підпорядковані напряму аж Дніпру. Там будуть приймати всі управлінські рішення, а Лиманський лісгосп більше не має таких повноважень”, — пояснює Олексій Приходько.
Наприкінці липня 2025 року завершили всі бюрократичні процеси, і Лиманський лісгосп юридично припинив своє існування. Він був останній по країні.
“Все майно нашого підприємства перейшло до “Лісів України”, у тому числі насіннєво-селекційний центр та інше обладнання”, — уточнює Олексій Приходько.
Це стосується і споруд, техніки, пожежних машин та іншого майна Лиманського лісгоспу — воно залишилося на місці.
В останні роки лісгосп працював і в умовах наближення лінії фронту.
“Ми відновили підприємство після деокупації 2022 року та займалися ліквідацією наслідків бойових дій, розмінуванням, заготівлею деревини для населення та фортифікацій. Також займалися деревообробкою — пиляли будівельні дошки для будівництва домогосподарств, підприємств та організацій”, — перераховує Олексій Приходько.
Не забували й про головний напрям своєї роботи — відновлення лісів.
“У нас був комплексний підхід, який полягав у спилюванні пошкоджених після бойових дій дерев та висаджуванні на їхньому місці нових. Я знаю, що були думки, мовляв: “Висаджування дерев у зоні активних бойових дій — це марнотратство”. Можливо, у цьому щось є, але процедура відтворення лісів прописана у законодавстві, і ніхто не скасовував обов’язок лісників відновлювати лісові ділянки”, — пояснює колишній директор.
Ділянки лісів, які потребували відновлення, визначали через аерокосмічні зйомки — дивилися, де найбільше пошкоджених дерев, виїжджали, обстежували, розміновували, спилювали пошкоджені дерева та висаджували нові саджанці. Останні вирощували на обладнанні насіннєвого центру, який відкрили у Лимані незадовго до повномасштабного вторгнення Росії.
Та працювати з лісами вирішили централізовано. А головним аргументом у скороченні лісових структур називають боротьбу з корупцією.
“Є така думка (не моя, я її не поділяю), що концентрування ресурсів в одному місці дозволить зменшити корупцію та інші різні негативні впливи на фінансово-господарську діяльність на місцях. Я скажу так: я цю позицію поділяю лише частково”, — наголошує Олексій Приходько.
На офіційному сайті “Лісів України” до причин приєднання Слов’янського, Лиманського та Великоанадольського лісомисливських господарств до їхнього підпорядкування додають і ще одну. Вважають, що легше буде залучити інвестиції на відновлення в одну велику структуру, а не багато менших.
“Ми беремо на себе проблемний актив, який потребує значних інвестицій. Але робимо це свідомо — заради збереження та відновлення лісового фонду східних територій, створення гідних умов праці для місцевих лісівників”, — пишуть в пресслужбі “Лісів України”.
Вони обіцяють, що лісництва Донеччини отримають:
Колишній директор вважає, що в новій структурі будуть мінуси. Наприклад, вона може призвести до втрати мотивації працювати краще для рядових працівників.
“Проблема у тому, що люди, які безпосередньо працюють на місцях, втрачають мотивацію до ініціативності. Немає прямої залежності ефективності роботи та винагороди за результативність праці. Тобто працівники стають не зацікавленими у результатах своєї роботи, а з Києва, на мій погляд, не буде “видно” багатьох питань”, — вважає колишній посадовець.
Звітність тепер узагальнюватиметься з кількох областей. Зокрема, “Східний лісовий офіс” відповідає за ліси Дніпропетровщини, Запоріжжя, Донеччини та Луганщини.
“Загалом це велика державна структура із центральним офісом у Києві, яка має дев’ять лісових офісів по всій країні. Розподіл відбувається не за областями, а за регіонами — північним, південним, східним. Тобто це надобласне управління. Кожне таке управління має регіональний офіс, який поділяється на надлісництва (це структура більша за звичайні лісництва). Далі — уже лісництва. І тепер буде одна людина в Дніпровському офісі, яка опікуватиметься всіма лісництвами Донеччини. Він не матиме ні секретаря, ні водія — працюватиме сам”, — уточнює колишній директор.
Він припускає, що розвитку лісництв заважатимуть не тільки бойові дії, а й складність впровадження ініціатив.
“Схема роботи тепер така, що не дозволяє пропускати ініціативи знизу. Ініціативи тепер можуть спускати тільки згори вниз. А раніше як було? Екологічну стежку ми створили завдяки ініціативам знизу — люди це зробили! Тепер немає такого механізму, щоб зібралися місцеві жителі, лісничі та запропонували щось. Для цього доведеться їхати у Дніпро, а там сидить людина, яка відповідає за чотири області. Чи стане вона приділяти достатню увагу одному з підприємств?”, — питає Олексій Приходько.
Зазначимо, крім керівництва “Східного лісового офісу”, на Донеччині ще працюватиме надлісничий, який керуватиме трьома лісництвами підконтрольної частини області.
Доля працівників Лиманського лісгоспу розділилася: частина людей залишилися на місці й зберегли свої посади, але тепер уже у “Лісах України”, а частина добровільно звільнилася.
“Знаю, що у Слов’янську чимала частина людей потрапила під скорочення. У нас же такого не було — хтось сам пішов, інші залишилися. Все залишилося, як є, тільки апарат управління перейшов до “Східного лісового офісу”. Тепер вони виконують роботи, керуючись їхніми розпорядженнями”, — говорить співрозмовник.
Серед тих, хто звільнився, — і сам Олексій Приходько. Він не планує найближчим часом повертатися у лісову сферу діяльності, але переконаний, що робота лиманських лісників майже не зазнає змін.
“Плюс-мінус відбуватиметься те саме, що й було. Все на рівні вимог нормативів буде виконуватися. Але, можливо, не буде більше таких насіннєво-селекційних центрів, стежок та якихось нових креативних ідей і проєктів”, — вважає колишній лісник.
Нагадаємо, ми розповідали історії чотирьох лісників Донеччини, які загинули під час повномасштабної війни з Росією. Троє з них віддали життя за рідний край у лавах ЗСУ, ще один загинув під час розмінування лісу.