Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Олександр Чупир із Торецька. З перших днів великої війни він долучився до добровольчого формування, згодом — до батальйону “Айдар”. Олександр служив на Бахмутському напрямку. Життя захисника обірвав російський снаряд.
Про історію Олександра Чупира розповіли у “Книзі пам’яті” Торецької міської військової адміністрації.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Олександр Чупир із позивним “Маджик” народився 23 липня 1999 року в Торецьку Донецької області.
Дитинство й шкільні роки він провів у рідному місті, навчався у школі №6. Після її закінчення вступив до гірничого технікуму, а згодом — до Національного університету “Дніпровська політехніка”. У 2022 році здобув вищу освіту за спеціальністю “Гірництво”.
Олександр мав багато інтересів: писав пісні, займався боротьбою, дуже любив тварин. Також цікавився військовою справою й розглядав різні варіанти майбутнього: від кар’єри військового до здобуття ще однієї освіти — ветеринара.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр приєднався до добровольчого формування територіальної громади “Варта Дніпра”. Він патрулював місто, виїжджав на місця обстрілів, охороняв об’єкти, допомагав військовим і цивільним.
Щоб підготуватися до майбутньої служби у Збройних силах, проходив курси тактичної медицини та підготовку на аеророзвідника, підтримував фізичну форму.
У листопаді 2023 року Олександр підписав контракт і став бійцем 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар”. Виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку.
22 березня 2024 року під час одного з таких завдань у районі села Іванівське Бахмутського району Донецької області життя захисника обірвалося. В бойове авто, яке прямувало на позицію, влучив російський ПТРК.
Рідні та близькі згадують Олександра як добру людину.
“Мій племінник і похресник Саша був сміливою, життєрадісною, веселою, доброю і чуйною людиною, готовою в будь-яку хвилину прийти на допомогу. Він дуже любив тварин. Був люблячим сином, племінником і братом для своєї двоюрідної сестри. Його вічний сон — наш вічний біль”, — сказала тітка загиблого Олена.
Поховали бійця на Краснопільському кладовищі у Дніпрі. Йому було 24 роки. В Олександра залишилися батьки, сестра, тітка, рідні, друзі та побратими.
Вічна слава і пам’ять.