Хто може захворіти на рак? Є якісь тенденції?

На жаль, від цієї хвороби не застрахований ніхто, і ані за статевою, ані за віковою ознакою — до цих хвороб схильні як діти, так і літні люди. Тому якийсь певний контингент — так не можна сказати.

Скільки було вашому наймолодшому пацієнту з онкозахворюванням?

Враховуючи те, що ми все-таки займаємося дорослим населенням, — 18 років. Це дівчина, у якої ми діагностували онкозахворювання на ранній стадії та надалі успішно лікували: вона жива, у неї родина і все чудово.

Які симптоми раку? Розкажіть про різні види, будь ласка.

Різновидів цієї хвороби існує безліч. Ми все ж таки маємо приділити більше уваги візуальним формам захворювання, тобто тим формам, які не потребують якоїсь додаткової висококваліфікованої уваги. Це ті хвороби, які знаходяться "на кінчиках рук самої людини".

Якщо ми кажемо про пухлинні захворювання молочної залози, це та хвороба, яка діагностується самим пацієнтом або його статевим партнером. Якщо ми кажемо про інші види захворювання, таких як захворювання передміхурової залози, то це часте сечовипускання, біль та різі, і це змушує пацієнта звернутися до лікаря-уролога і тим самим діагностувати захворювання передміхурової залози, до якого схильні чоловіки старші 50 років, і його будуть діагностувати вчасно та якісно.

Захворювання шкіри — вони не потребують якоїсь особливої уваги: виявивши у себе зміни шкірних покривів, ущільнень, додаткових новоутворень може змусити вас звернути на це увагу та на наступному етапі бути направленим або самому звернутися до фахівця, починаючи від терапевта, дерматолога, онколога — не має значення.

Що Ви маєте на увазі — "на кінчиках пальців"?

Це тактильні форми захворювання, які видно неозброєним оком, коли ви торкаєтеся руками (або пальпуєте — є такий медичний термін) та відчуваєте патологічний стан вашої шкіри чи ваших органів, і тим самим руками ви виявляєте хворобу. Ви можете запідозрити хворобу, що дасть лікарю-спеціалісту змогу визначити характер цих змін. Тобто "на кінчиках пальців" — так воно і є.

В народі є такий термін (коли я починав свою роботу, це було досить смішно — я не знав як на це відповісти): "А у мене рак чи рачиця?" Народ недурний і він має рацію. Рак — це епітеліальні пухлини в чистому вигляді; стромальні пухлини — ми їх звемо саркомами, а в народі їх називають "рачицями". Є ще різноманітні пухлинні новоутворення, і назвати їх раком з точки зору медичної грамотності не зовсім правильно. Тому так, ми уникаємо цей термін, але зовсім не з тієї причини, що боїмося слова "рак" як такого.

Тож, як виявити рак на ранній стадії, або онкозахворювання?

Мусить бути пересторога, але не має бути фобії чи манії. В нашому суспільстві якась фобія чи манія відносно цього терміна "рак", і тому ми перебільшено підходимо до цього. Треба видохнути, заспокоїтись та все значно простіше: дотримуватися тих профілактичних заходів, які були розроблені і які кожний з нас бачив на практиці. Це профілактичні огляди в дошкільних навчальних закладах, потім в період школи, навчаючись в спеціалізованих навчальних закладах, професійних, вищих навчальних закладах. Той профілактичний огляд, який проходили юнаки допризовного або призовного віку, коли ми проходили медичний огляд під час приймання на роботу, в процесі роботи. Нічого більшого не варто робити, щоб убезпечити себе від раку як такого і виявити це захворювання, якщо це неминуче, на ранньому етапі. Але перш за все будьте уважні до себе і за необхідністю звертайтеся до лікарів-спеціалістів.

Де в Донецькій області можна обстежитись на онкозахворювання на ранній стадії?

Не треба нікуди їхати. Ось тут, вдома, в КМП БЛІЛ (Бахмутська лікарня інтенсивного лікування — ред) міста Бахмут, в нашому рідному місті ви можете в достатньо повному обсязі та, з впевненістю кажу, якісно обстежити себе на різноманітні види пухлинної патології й тому нікуди їхати не треба.

Наприклад?

Ну, наприклад, захворювання молочної залози. Тобто якщо у вас виникла така настороженість, острах, необхідність звернутися до лікаря-спеціаліста, з чого можна почати? Перш за все, ніхто не скасовував самозвернення — ви завжди можете звернутися до лікаря-спеціаліста за самозверненням, тобто звернувшись у реєстратуру, записавшись в електронну чергу, відвідати лікаря-спеціаліста, починаючи від ЛОРа, гінеколога, лікаря-онколога — не має значення. Самозвернення ніхто не скасовував. Другий метод — мабуть, найбільш правильний з точки зору менеджменту — звернутись до сімейного лікаря, і він як медичний представник більш якісно спланує ваш маршрут пацієнта і дасть Вам змогу за короткий проміжок часу попасти до того спеціаліста, допомогу або консультацію якого Ви дійсно потребуєте.

Розкажіть, будь ласка, що таке позитронно-емісійний томограф, де вони в Україні є та які мають можливості?

Всім відома наша система реформування, і є рівні надання медичної допомоги. Що стосується позитронно-емісійних томографів, це високоспеціалізоване надання медичної допомоги, це третій рівень. В чому ж його особливість? В принципі, це один з різновидів комп'ютерної томографії. Ця контрастна радіоактивна речовина, яка використовується в позитронно-емісійній томографії, дає можливість на більш ранніх стадіях, на клітинному рівні діагностувати шляхом введення цієї контрастної речовини та накопичення її не тільки в фізіологічних, але й в патологічних осередках можна діагностувати рак, метастатичні прояви цього захворювання на ще більш ранній стадії захворювання.

Тобто томограф такий є в Бахмуті?

Ні, в нас є класичний комп'ютерний томограф — в ньому використовують контрастну речовину іншого плану, яке дає змогу візуалізувати ці патології попередніх форм. Він якісний, гарний, і його достатньо для цього міста, для цієї служби, яку ми представляємо, для тієї допомоги, яку ми будемо надавати та надаємо зараз.

Позитронно-емісійний томограф — де такий є, скільки це коштує та чи є ті, для кого він безкоштовний?

Такого роду дослідження — вони не показані більшості пацієнтів, тобто це вибірковий метод обстеження, який використовується ну наприклад при лікуванні лімфом як класичний метод діагностики. І направлення на такого роду обстеження здійснюється звичайно й нами теж за необхідністю, але фактично після консультацій спеціалізованих центрів обласних закладів — вони більш конкретно пишуть направлення на це обслідування, дають контакти й можуть якось зорієнтувати вас по фінансовому питанню.

Якщо наприклад існують інші допоміжні спеціалізовані обстеження, то у нас є остеосцинтиграфія (радіологічне дослідження кісткової тканини — ред), але у зв'язку з бойовими діями радіоактивна речовина, яка потрібна для проведення цього обстеження, не завозиться сюди в Донецьку область. І найближчий центр — це Харків, можна її зробити в Харкові.

А чому у зв'язку з бойовими діями?

Це радіоактивна речовина. Фактично цю речовину якісь не зовсім адекватні люди можуть використати не за призначенням. Тому в наших умовах найближче місто, де можна зробити остеосцинтиграфію — це місто Харків.

Тобі повідомили, що у тебе рак. Що робити?

Давайте почнімо з самого початку. Оці слова вам має сказати спеціаліст, лікар-онколог: онкогінеколог або торакальний хірург-онколог — той лікар, який безпосередньо займається пухлинною патологією і здатний якісно пояснити суть захворювання, і чи дійсно все відбувається саме таким чином і у вас дійсно рак. Тобто почнемо з того хто це сказав. Якщо у Вашому житті сталася така неприємність — давайте будемо казати, що це ситуація, яка має виходи, і цю проблему можна вирішити. Адекватний та якісний підхід до цієї проблеми забезпечить вам позитивний результат на виході. Вислухати лікаря і приймати додаткові рішення, власне, базуючись на розмові з лікарем, а не з сусідою, обізнаною людиною, авторитетною особистістю, не пов'язаною з медициною.

Якщо в тебе рак — ти приречений?

Ні! Категорично, ні. Чому? Тому що переважний відсоток захворювань пухлинної патології піддаються успішному лікуванню. І тут ключовою є стадія захворювання для пацієнта. Відповідно, я можу привести якісь цікаві приклади. Що стосується 2019-го року: з вперше в житті встановлених діагнозів "рак" в місті Бахмут зареєстровано 228 випадків, з них в першій стадії захворювання — 98 — це половина. В третій стадії — так, було зареєстровано 23 випадки. Не буду брехати, четвертої стадії також були виявлені пухлини, але в переважній більшості це, мабуть, було пов'язано з соціальними труднощами, з відсутністю фінансування, пенсії примушують людей, що вони просто не можуть виділити кошти аби дістатися до лікаря, і витрачають їх на якийсь харчовий набір.

Скільки можна прожити з таким діагнозом та від чого це залежить?

Теж цікава відповідь у мене є в цифрах. Від моменту встановлення діагнозу 5 та більше років наразі в місті Бахмут зареєстровані 2155 людей з загальної кількості 3017 онкохворих — ми кажемо про місто Бахмут. Якщо казати про Бахмутський район — наразі 2564 людини знаходиться під наглядом лікаря-онколога, з них 5 та більше років прожили 1782 людини — теж гарні цифри.

Скільки коштує лікування онкологічних захворювань в Україні?

Відповідь ось така: я працюю в цій сфері вже 11 років. Всі ці роки існує програма "Онкологія", тобто щодо забезпечення медикаментами всіх, хто потребує лікування цієї патології. Фінансування на кожних етапах було різне. І наразі наше онкологічне відділення БЛІЛ міста Бахмут забезпечене медикаментами для лікування пухлинної патології у достатньому обсязі. Але будемо казати чесно — це препарати першої лінії, тобто ті препарати, які використовуються при первинному зверненні, при перших стадіях захворювання. Тобто сучасність та ефективність цього лікування залишає бажати кращого, тому що медицина не стоїть на місці, розвивається, і наразі в переважній більшості використовуються препарати другої лінії — вони відповідно більш капіталомісткі. Препарати таргетні (тобто цільові), які широко почали використовуватися в міжнародній практиці, в європейських, розвинених країнах, — ось такий досвід хотілося б мати.

Тобто це, мабуть, лише в столиці?

Так. Давайте реально дивитися на речі: фінансування йде від центру до периферії, і найчастіше той об'єм препаратів або їх вибір все ж таки відбувається від центру. По-простому — ці препарати не доходять до нас. Таргетні препарати — вони, можливо, не в такому об'ємі необхідні нашим мешканцям, але й у нас є люди, які потребують такого лікування. В таких випадках люди їдуть в обласні установи, в столицю.

Перша лінія препаратів — це ті, які виготовляються в Україні?

Ні, не завжди так. Існує сайт, на якому можна подивитися наявність цих препаратів — програма E-Health, "Доступні ліки". Всі препарати знаходяться наразі у вільному інформаційному полі, тобто можна зайти та подивитися скільки флаконів якого препарату якої фірми-виробника цієї миті може бути використані вами. І це італійські препарати, вітчизняні препарати.

Куди їдуть лікуватися від раку за кордон і де зараз найкращі клініки?

Мені здається, не зовсім коректне питання. Чи є сенс їхати в якусь країну для проведення лікувальних заходів? Наразі в Україні медицина як така і як наука в принципі на достатньому рівні, тобто ми забезпечені обладнанням, достатню клінічну практику — в принципі онкологи нашої країни виконують оперативні втручання на рівні з міжнародними клініками. Тому їхати нікуди потреби немає. В Ізраїль треба їхати, щоб відвідати Стіну плачу, релігійні місця. Для того, щоб адекватно лікуватися, — достатньо жити в Україні, ну й мати якесь соціальне забезпечення держави. Питання фінансування ми не оминаємо в нашій сьогоднішній розмові…

Як допомога від держави та благодійників залежить від віку пацієнта?

В принципі, я не зустрічав якоїсь такої кореляції, градації, закономірності — чи то людина 80 років і все, йому досить жити й не будемо його лікувати, чи то людина 17 років, і його треба лікувати "трохи сильніше". Вік та стать не впливають, раса теж не впливає, національна приналежність теж не впливає. Я розумію, про що Ви кажете: в суспільстві є критерій жалості стосовно дітей — це може бути, але держава — я не помічав такого.

Чи можна вилікувати рак травами, медитаціями, молитвами, святою водою?

Допомогти в лікуванні пухлинної злоякісної патології медитаціями, соціальними групами — це дійсно можна, але тільки допомогти. В лікуванні раку існують традиційні підходи, які через великий проміжок часу довели свою ефективність і продовжують розвиватись відповідно до тенденцій часу, знанням в науці. Тому давайте не будемо спрощувати дійсно складні питання.

Що б Ви сказали тим, хто це пропонує як основний вид лікування?

Годі обманювати людей! Вони ж шарлатани та шахраї, вони наживаються на людському горі. Ви, коли зіткнулися з цією патологією, — знаходитеся в розгубленому стані, і це ж звичайна психологія — на вас легко здійснювати вплив. Нічим же не гребують ці шахраї, тому давайте підходити до цього питання системно та розумно. Тобто почув, оцінив, перевірив, прийняв рішення. І це рішення має бути єдино вірним та зваженим.

Я працював в Сумах, проходив інтернатуру. І мене вразило, коли рідна мати вирішила, що якщо її дитина не буде їсти, то і пухлина не буде "їсти", і довела його до виснаження, до кахектичного стану; пізніше вона схаменулась та зрозуміла, що, мабуть, щось вона робить не так. Це жах, але це реальність. Ми ж завжди посилаємося на досвід якихось наших знайомих… У нас в суспільстві прийнято потроху розбиратись у багатьох речах. І виходячи з цієї традиції нашого суспільства ми трішки розуміємося в сантехніці, ми трішки розбираємося в медицині. Тому давайте будемо довіряти не бабусі-сусідці надворі, а все ж таки лікарям-спеціалістам.

Бачила в мережі матеріал про накопичення негативу, через який виникає рак. Умовно: що треба забути всі образи, і тоді хвороба відступить. Що б Ви могли сказати авторам таких статей?

Гарні слова! Це допоможе нам всім стати трохи добрішими, можливо якось покращить наше життя в емоційному плані. Що стосується причин розвитку пухлинної патології, немає єдиної теорії: там є й епідемічні, генетичні та якісь інші фактори.

Чи є щось страшніше за рак? І чому онкологія особливо жахає та чи є для цього реальні підстави?

Давайте домовимось, рак — це не повинно викликати якийсь страх, а має викликати настороженість. І, власне, якщо ви зрозумієте, що рак — це не вирок (фраза, яка вже мемом стала в мережі), а діагноз, який піддається лікуванню, ефект цього лікування залежить від своєчасного звернення та якості надання медичної допомоги.

Давайте трохи змінимо ракурс розмови. Який догляд потрібен онкохворій людині від близьких?

Найчастіше брак уваги на такому складному етапі життя — він змушує пацієнта, хворого, іноді відмовитися від проведення медичних обстежень та заходів.

Як варто себе поводити з онкохворою людиною, що говорити, а чого уникати?

Мені здається, немає потреби виділяти, що це саме онкологічний пацієнт, хронічний або невиліковно хворий — ось на цьому не потрібно акцентувати увагу. Тобто поводитися до людини до захворювання, під час хвороби та в процесі реабілітації після перенесеного лікування все ж таки з рівністю, можливо, щоб він відчув себе більш вагомим, але закликати до якогось співчуття, розуміння та іншого — гадаю, цього не варто робити.

Як подолати апатію та зневіру хворого?

А ось це, мабуть, та допомога, яку ми маємо розподілити на всіх нас в суспільстві в цілому. Родичі мають казати йому, що ти будеш здоровий, не зважаючи на те, що це з тобою сталося. Лікарі мають більше працювати, щоб не тільки словами, але й результатами — тими цифрами, про які ми раніше говорили. Тобто результат нашого лікування — це числове значення кількості хворих, які вижили, які прожили тривалий час, їхні діти, які бігають по вулицях… Це ж чудово, коли ти бачив людину в розгубленому стані під час виявлення цього захворювання, ти бачив його розгубленість в процесі лікування, ти бачив і агресію, й апатію… А потім ти бачиш, як він гуляє вулицею з маленькою дитиною, і це викликає добрі емоції.

Чого не можна їсти або робити онкохворим?

Вони не потребують якогось окремого ставлення до себе. Вони потребують більшої уваги, розуміння, доброти — так, але особливого ставлення, яке обмежує якісь там їх уподобання в прямому розумінні, не потрібно. Тобто перебільшувати не варто, звичайно.

Що можуть зробити родичі онкохворого для нього під час хіміотерапії або інших етапів?

Приділяти йому увагу, і це може проявлятися по-різному. Якась емоційна підтримка, фінансова… В принципі, щоб отримати медичну допомогу, треба до цього медичного закладу ще дістатися. А у нас є такі віддалені ділянки району, де автобус ходить раз на тиждень щосереди. І ось як не крути — якщо людина хоче приїхати в лікарню, то, мабуть, окрім середи мають ще бути якісь інші дні. І ось родичі можуть допомогти йому не словом, а ділом: привезти його в лікарню не в середу, а в якийсь інший день.

Чи може онкозахворювання бути спадковим? І що робити тим, у кого близький родич помер від певного типу раку?

Дійсно, є генетична схильність до деяких форм захворювання, тобто ми кажемо про захворювання молочної залози, жіночих органів — є певна мутація генів. Що стосується такого скринінгу, то він існує і в нашому місті — виявляють цю мутацію, але на жаль лише в приватних медичних структурах. Тобто таке обстеження можна пройти й в нашому місті.

Як звести до мінімуму шанси захворіти на онкологію?

Давайте будемо відвертими та чесними: якогось рецепта, який би, скажімо, гарантував нам не зустрітися з цією патологією, не існує.

Ті рекомендації, які готові надати інші фахівці, — я теж їх підтримую; тобто це здоровий спосіб життя, збалансоване харчування, уникати стреси по можливості.

У мене є приклад. Кожна жінка, яка поважає себе, приділяє собі увагу: своєму волоссю (записуючись на візит до перукаря), нігтям (йдучи на манікюр), відвідуючи косметолога — щоб залишатися привабливою. Ось на це вона витрачає час та фінанси якісь, і це вважається абсолютно нормальним. Але відвідати з профілактичною метою лікаря-гінеколога в нашому суспільстві, як і раніше, залишається чимось таким, що шокує.

Спілкуючись з багатьма жінками різних вікових груп, мене щиро дивує, коли останній візит до гінеколога був два-три роки тому. Ну це ж жах! Давайте будемо реально дивитися на речі: якби ви відвідали два роки тому до перукаря, це б ймовірно виглядало якось не дуже симпатично. Але не відвідувати лікаря-гінеколога впродовж п'яти років, це вважається нормальним.

Тому планові візити до спеціалістів, профілактичні огляди дадуть нам змогу все ж таки знизити рівень захворюваності. А найбільше моє бажання, це не зустрічати четверту стадію захворювання, або натрапляти на неї менше. А якщо я не зустріну її взагалі, то я буду радий.