Минуло рівно 7 років, як беркутівці вбили майже сотню мирних протестувальників на Майдані Незалежності. Винних досі не покарали – більшість із них переховуються від слідства, як і президент-втікач, який роздавав їм команди. На якому етапі перебуває розслідування “справ Майдану” і чи робить щось влада для встановлення справедливості – у матеріалі.
Восени 2013 року уряд України вирішив зупинити рух до Євроінтеграції. У відповідь на це українці вийшли на вулиці з мирними протестами. Центром подій став Майдан Незалежності.
Згодом силовики почали придушувати акції, а у лютому 2014 року ситуація у столиці серйозно загострилася. Працівники “Беркуту” – спецпідрозділу тодішньої міліції – закидали мирних людей світлошумовими гранатами, розприскували сльозогінний газ. Вулицями їздили бронетранспортери, а наметові містечка протестувальників зникали у вогні.
У хід йшли не лише палиці, а й вогнепальна зброя. Лише 18 лютого беркутівці вбили щонайменше 22 людей, а за два наступних дні, за офіційними даними, загинули ще 56 мітингарів.
До і після цього були вбиті ще кілька десятків цивільних, а понад 2 тисячі людей зазнали поранень або отруїлися газом.
Суд у справі розстрілів тривав більш як 4 роки. На лаві підсудних були п’ятеро колишніх беркутівців (підрозділ розформували невдовзі після трагічних подій). Але напередодні великого обміну полоненими наприкінці 2019 року їх відпустили з-під варти та передали бойовикам з тимчасово окупованих територій. За словами президента України Володимира Зеленського, без цього українських бранців би не звільнили.
Кілька місяців потому двоє ексберкутівців – Сергій Тамтура і Олександр Маринченко – повернулися на контрольовану територію та постали перед судом. Як пояснив Вільному радіо адвокат Тамтури Ігор Варфоломєєв, його підзахисний прагне довести, що не був причетним до злочинів.
“Коли Сергій Тамтура повертався, він чітко окреслив, що він народився й виріс в Україні. Провини він за собою не відчуває та вважає обвинувачення політично вмотивованим. Доказів його провини досі не представили. Він хоче довести свою невинуватість і далі жити повноцінним життям з можливістю реабілітації”, – говорить адвокат.
Він пояснив, що під час передачі на ТОТ Тамтура й Маринченко не проходили так званого “процесуального очищення”, тому повернулися до Києва у статусі звинувачених.
Правозахисник додає, що доказів винуватості Сергія Тамтури немає – з його зброї під час сумнозвісних подій не стріляли. Така ж ситуація і з другим підсудним.
“Ми не повинні забувати про презумпцію невинуватості та про обов’язок сторони обвинувачення пред’явити докази. Абсолютно нікому ми не зобов’язані нічого доводити – це справа обвинувачення. Коли його (Тамтуру, – ред.) взяли під варту, прокуратура вже знала, що його автомат перевірили й він чистий, але приховувала це. Більш того, у суду досі немає доказів, що він діяв за попередньою змовою. Навіть відеокадри показують, що частина правоохоронців взагалі не була присутня на Майдані”, – каже Ігор Варфоломєєв.
За його словами, судове слідство у цій справі вже майже завершене.
Стосовно трьох інших ексберкутівців, яких обміняли на українських в’язнів, доказів більше. Експертиза довела, що в мітингарів стріляли з їхньої зброї. Наразі фігуранти перебувають у міжнародному розшуку.
Загалом у справі про розстріли на Майдані є імена 25 колишніх співробітників “Беркуту”, але 20 із них майже одразу втекли до Росії.
Днями у Верховній Раді ухвалили постанову, яка визначає Революцію Гідності одним із ключових моментів українського державотворення та виразником національної ідеї свободи.
Документ підтримали 295 народних обранців. 17 парламентарів від партії “ОПЗЖ” та ще один від “Слуги народу” проголосували проти. Десятеро депутатів утримались від волевиявлення, а 38 не голосували взагалі.
Про значимість відповідної постанови журналістам Вільного радіо розповіла одна з ініціаторок документа, народна депутатка України від партії “Голос” Олександра Устінова.
“Насправді ця постанова – це політично-правова позиція Верховної Ради. Наприклад, вона законодавчо закріплює, що події Майдану були одним із моментів державотворення України. Це навіть свого часу, у 2015 році, визнав Європейський суд, а Україна чекала 7 років, поки до цього дійшла. Тепер буде набагато важче, як це зараз роблять у судах, доводити, що треба вилучити з підручників з історії України згадки про Майдан, бо це “государствєнний пєрєворот”. Тепер буде “постанова Майдану”, яка такого не допускатиме. Тобто, це декларація на політично-правовому рівні, яка визначає, що це було. Що ці люди, які стояли на Майдані й помирали, не заколотники, а герої, які помирали за європейські демократичні цінності”, – пояснює у коментарі Вільному радіо Олександра Устінова.
Вона підкреслила, що нова постанова не зможе вплинути на пришвидшення розгляду “справ Майдану”.
“Парламент – це законодавча гілка влади, яка не може тиснути на суди, але все ж таки ми можемо декларувати, що ці справи мають бути доведені до кінця”, – говорить ініціаторка проєкту постанови.
У документі наголошується, що період президентства Віктора Януковича у 2010-2014 роках був режимом, який призвів до підриву основ національної безпеки й оборони, а також порушення прав і свобод людини.
“Трагічні події Революції Гідності, анексія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також триваюча збройна агресія Російської Федерації та окупація нею окремих районів Донецької та Луганської областей стались не в останню чергу внаслідок політики Віктора Януковича та сформованого ним злочинного режиму, який підтримувався Російською Федерацією і діяв всупереч національним інтересам України”, – зазначають автори документа.
Також у проєкті постанови засуджуються злочинні дії окремих беркутівців, міліціонерів, службовців внутрішніх військ, судових виконавців, прокурорів, суддів та всіх, хто завдав непоправної шкоди державі та суспільству під час подій Майдану.
На думку адвоката сімей Небесної сотні Віталія Титича, цінність цього документа для інтересів кримінального провадження сумнівна.
“Це беззмістовна і фарисейська дія, я б так сказав. Попередня влада прийшла на обіцянках сприяти розслідуванню та засудженню причетних до злочинів. Проте протягом 6 років вони не те, що не сприяли, а, навпаки, у будь-який спосіб перешкоджали розслідуванню шляхом внесення різних змін або неприйняття потрібних змін у законодавство. До нинішньої влади, безперечно, питань менше – вони “нікому нічого не винні”, як сказав їхній керівник. Можу передбачити, що цю постанову буде використовувати інша сторона, зокрема, представники організаторів цих злочинів – Януковича та інших високопосадовців. Вони можуть стверджувати, що це кримінальне переслідування має політичний характер”, – розповідає Вільному радіо Віталій Титич.
Ще один документ, який ухвалили у першому читанні напередодні, вносить зміни до Кримінального процесуального кодексу України. У законопроєкті за номером 2164 йдеться, що люди, які вчинили злочин та втекли за кордон або до тимчасово окупованих територій, все одно мають бути покарані. Закон покликаний спростити процедуру заочного досудового розслідування: тепер у суді не треба буде доводити, що фігурант перебуває у міжнародному розшуку.
“Цей закон не вирішує тих проблем, які є в українському кримінальному процесі в частині регулювання досудового слідства і судового розгляду за умов відсутності підозрюваних і звинувачених. Це доволі вбога спроба влади показати, що вони щось роблять. А взагалі, судова влада залежить виключно від політичної кон’юнктури та соціально-політичної ситуації. Які б закони не ухвалювали, результат від цього не залежатиме. Якщо буде установка розглядати – будуть розглядати, якщо не буде – тоді блокуватимуть і далі”, – стверджує адвокат.
Нагадаємо, раніше ми зібрали спогади трьох вихідців з Донбасу, які були на Майдані під час Революції Гідності. Їхні історії читайте в цьому матеріалі.
Також наші журналісти поспілкувалися з фотографом з Костянтинівки, який фіксував події Євромайдану на плівку.
Читайте також: