Підтримайте Вільне Радіо
16 квітня 2025 року президент України Володимир Зеленський підписав указ про створення десяти військових адміністрацій на території Донеччини. Серед них була й Микільська селищна ВА, очільником якої призначили депутата Волноваської районної ради від партії “Слуга Народу” Володимира Халабузара.
Журналісти Вільного Радіо обговорили з новим головою Нікольської громади можливі причини створення військової адміністрації на четвертому році відкритого вторгнення, підтримку її жителів, які евакуювалися або залишилися в окупації, а також як благодійні фонди впливають на можливість громади надавати цю допомогу.
З 2020 року ви були депутатом Волноваської районної ради. Наскільки цей досвід може допомогти вам керувати Нікольською громадою, враховуючи, що ви самі жили в іншій, Великоновосілківський?
Я дуже багато часу провів у Маріупольському районі: ми робили спільні зустрічі, форуми. Приділяли багато часу культурі, тим паче, що з 2014 року я активно займався громадською діяльністю — брав участь у підтримці Майдану, і в культурно-масових заходах у Великій Новосілці, де мешкав останнім часом. Сам же я родом з Урзуфа, це теж Маріупольський район.
Як створення військової адміністрації має вплинути на розвиток Нікольської громади? Чи відобразяться ці зміни на її мешканцях?
Я вважаю, що в першу чергу це буде оперативне реагування на нагальні потреби як цивільного населення, так і військових, бо громада залежить від можливості чи неможливості депутатів збиратись на засіданнях та вирішувати певні питання, особливо, які потребують негайного втручання.
Але вже пройшло три роки повномасштабної війни. Чому, на вашу думку, Микільську військову адміністрацію створили саме зараз?
У нас наразі дуже складна ситуація на фронті. Ми часто забуваємо, що Донецька область стримує ту навалу загарбників, яка йде зараз. І вже скільки років ми не даємо просуватися ворогу сюди, вглиб нашої країни. Тому я вважаю, що в першу чергу ми маємо допомагати військовим.
Тобто військова адміністрація потрібна, щоб першочергово звернути більше уваги на підтримку військовослужбовців?
Так, авжеж. І також допомагати вразливим категоріям населення, готуватися до деокупації, розвиватися в гуманітарному напрямку й створювати можливості для розвитку громади. Це теж важливі питання, які ми повинні розглядати.
А формат військової адміністрації дозволяє зробити це простіше?
Я думаю, що так. Бо навіть процедура з депутатами — це певне гальмування деяких процесів, які у воєнний час потрібно робити миттєво, є кворум, чи немає кворуму. Зараз на нього чекати не треба.
Але на сьогодні ще немає постанови Верховної Ради щодо здійснення всіх заходів, передбачених частиною 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”. Тому новостворені військові адміністрації, яким ще не надали повноваження, мають деякі обмеження.
Ми віримо, що разом зможемо більше, тож кличемо вас долучитися до команди однодумців.
Підтримка нашої спільноти — це не просто фінансова допомога для медіа. Це інвестиція в майбутнє Донеччини та інструмент досягнення спільної мети.
Якщо ви поділяєте наші цінності та прагнете змін на краще — приєднуйтесь до нас!
Під час першої наради військової адміністрації акцент зробили на розвитку громади, зокрема пошуку можливостей для підтримки цивільного населення. Як зараз громада допомагає своїм жителям?
До 2022 року у громаді жили близько 17 000 мешканців. Евакуювалися на [підконтрольну] територію України близько 1500 жителів. В основному вони проживають у Києві й Дніпрі, але і в інших регіонах країни також.
На даний час у нас працюють два заклади освіти. Тобто більш ніж 520 здобувачів освіти навчаються в дистанційному форматі. Це жителі громади, які виїхали як на [підконтрольну] територію України, так і за межі країни. Також у змішаному форматі працюють два заклади культури — це бібліотека й будинок культури. Крім того, у Києві є Центр надання соціальних послуг.
У нас релокувався до Добропілля Центр надання первинної медико-санітарної допомоги. Його медичний пункт базується зараз у хабі в Києві. Там приймають лікарі сімейної практики, педіатр. Ми активно працюємо щодо збільшення декларацій з первинною медичною допомогою. Уже уклали з НСЗУ декларації й з мешканцями Києва, і з іншими громадами, з якими у нас підписані меморандуми.
Також у громаді діє дуже багато програм підтримки й оздоровлення дітей. У цьому році 77 дітей мають відвідати оздоровчі заклади в більш безпечних регіонах України. Потім дуже активно ми співпрацюємо з ФГТУ (Федерація грецьких товариств України, — ред.). Цього року до Греції поїдуть вісім дітей від 10 до 12 років, які мають грецьке коріння. Із цим допомагають донори від грецької сторони, і ФГТУ цьому сприяє. Також діти у нас безоплатно оздоровлюються в “Артеку” в Пущі-Водиці.
Ще ми маємо чинну програму підтримки військовослужбовців, ветеранів, членів їхніх родин, яка передбачає різні види матеріальної допомоги: на лікування, на реабілітацію. Маємо можливість відправляти на соціальну реабілітацію, до санаторно-курортних закладів. У нас також на базі хабу відкритий ветеранський простір. Тут і коворкінг, і релаксаційні різні засоби: VR-окуляри, PlayStation. Вже кілька зустрічей провели з хлопцями — із ветеранами й важкопораненими, які зараз проходять реабілітацію у Києві. Запрошуємо їх постійно.
Оздоровлення восьми дітей у Греції забезпечать донори. Відпочинок інших 77 оплатять з бюджетних коштів?
Так, це заплановано з бюджетних коштів на оздоровлення дітей з нашої громади. Ми більше приділяємо уваги дітям військовослужбовців, дітям полонених і ветеранів війни. Це у нас на постійному контролі.
З військовополоненими я особисто з кожним зустрічаюся, ми постійно на зв’язку. Якщо питання є, хлопці телефонують. Ми постійно з ними контактуємо, бо розуміємо, що за три роки, які вони провели в полоні, дуже багато проблем і зі здоров’ям, і з психологічним станом у них виникло. Вони потребують якнайбільше підтримки від нас, від громади.
Чи планує громада розширювати допомогу для своїх жителів?
Так, ми плануємо й уже розширюємо. Військова адміністрація підписала меморандум з Асоціацією адвокатів України. Ми хочемо, щоб вони надавали юридичну допомогу як мешканцям нашої громади, так і ветеранам. Бо, коли я прийшов, було багато питань з юридичного приводу, багато хто до нас звертався щодо цього. Ми хочемо допомагати в такому напрямку, бо люди дуже часто стикаються з бюрократичними проблемами.
Ви сказали, що до повномасштабного вторгнення в громаді жили близько 17 000 людей, але на підконтрольну територію України виїхало 1500. Тобто багато жителів могли залишитися на тимчасово окупованій території громади. Чи підтримуєте ви з ними зв’язок?
Так, у нас є певні канали. Люди чекають деокупації. На жаль, хоч наша громада і розташована глибоко в тилу [ворога], є непоодинокі випадки, коли через мінно-вибухові пристрої гинуть і наші діти, і дорослі. Також загарбники зайняли інфраструктуру й використовують її у своїх цілях.
Як часто зв’язуєтеся з жителями громади в окупації? Вони самі до вас звертаються?
Ми постійно спілкуємось з мешканцями громади, які з певних причин залишилися там, і повністю підтримуємо їх. Але більше я сказати не можу, щоб не піддавати їх ризику. Вони й так там під постійним пресингом.
Чи вистачає бюджету громади на ті заходи з підтримки її жителів, які є наразі і які запланували на майбутнє?
Якщо ви маєте на увазі підписання меморандуму [з Асоціацією адвокатів України], то там вся юридична допомога в його межах буде безплатною. Тобто питань щодо витрат бути не повинно. Звичайно, у людей бувають різні життєві ситуації, але послуги в межах меморандуму безоплатні.
Ще хочу сказати, що я націлений залучати як можна більше донорів, брати участь у всіх грантових проєктах, заповнювати грантові заявки. Цю допомогу можна використовувати в будь-яких галузях — це і заклади освіти, і заклади медицини, і органи місцевого самоврядування. Потрібно тільки бажання розвивати свою громаду. Я постійно наголошую, що є багато платформ, які можна використовувати в цьому плані.
З якими благодійними організаціями громада вже має партнерські стосунки?
Ми співпрацюємо з багатьма організаціями: і з МОМ (Міжнародна організація з міграції, — ред.), і з GEM (Global Empowerment Mission Ukraine, — ред.). Це наші постійні надавачі різних послуг і гуманітарної допомоги. У нас є багато напрацювань з іншими командами, які надають допомогу. Ми постійно шукаємо, де і з ким можемо співпрацювати.
А взагалі наскільки важливу роль наразі відіграють благодійні організації в підтримці жителів громади?
Вони постійно допомагають. І ми намагаємося шукати різні проєкти, щоб знизити навантаження на бюджет громади.
Але чи не впадає тоді громада в залежність від донорів? Їй вистачить власних ресурсів, якщо цієї підтримки не стане?
У нас є підтримка області, є підтримка держави, і міністерства соціальної й ветеранської політики про нас не забувають. Це теж велика підтримка.
Залежності від донорів немає. Тим паче, що зараз і немає тієї гуманітарної допомоги, яка була у 2022-2023 роках. Фонди вже дають точкову допомогу вразливим і пільговим категоріям. Ми всі розуміємо, що [повномасштабна] війна триває три роки, і нам потрібно акцентувати на допомозі військовим. Туди треба дивитися, бо в нас є приклад тієї ж Бучі — що буде, якщо ворог повністю окупує країну. Цього не можна дозволити, тому ми всі маємо допомагати нашій Донецькій області, нашій країні в запинці загарбників.
На підтримку ЗСУ ви плануєте виділяти бюджетні кошти чи залучати благодійні фонди?
Ми всі важелі використовуємо, тому що будь-яка допомога на сьогодні — це велика підтримка наших Збройних Сил. Ми від неї не відмовимось.
Раніше ми розповідали, як у Києві працює Центр життєстійкості Нікольської громади. Там її жителі можуть отримати гуманітарну, юридичну та соціальну допомогу, а також відвідати бібліотеку, укласти декларацію з лікарем та пройти консультацію у терапевта.