Росіяни вже “вкрали” ціле покоління тварин сходу. Які наслідки для фауни загалом
Росіяни вже "вкрали" ціле покоління тварин сходу
Які наслідки для фауни загалом
У щоденній статистиці постраждалих від російської агресії — дані про поранених та загиблих, військових і цивільних, про пошкоджені об'єкти інфраструктури та знищену техніку. Поза цими цифрами залишаються безмовні тварини з дикої природи. Фауна вздовж Сіверського Дінця, де нині проходить найгарячіша ділянка лінії фронту, гине безкарно. Тварини, риби, комахи. Ми спробували проаналізувати зі спеціалістами, що втратила фауна сходу та яких наслідків варто очікувати.
Орлан-білохвіст, сірий журавель, лучний лунь, сорокопуд, гуменник. Ви могли й не чути ці назви, але зустріти їх раніше ви могли лише в кількох точках України. Серед них — ліси вздовж Сіверського Дінця. Та через бойові дії ми втрачаємо на сході цих птахів, каже голова Української Природоохоронної Групи, еколог Олексій Василюк.
"Вздовж Сіверського Дінця велика концентрація хижих птахів, які майже всі охороняються, і це дуже важлива територія для збереження рідкісних видів. Тому ця територія була підключена до Смарагдової мережі", — каже еколог.
Для довідки:
Смарагдова мережа (англ. Emerald Network) — це мережа природоохоронних територій для збереження видів та територій проживання тварин, які потребують охорони на загальноєвропейському рівні. Їхній перелік є у Резолюціях 4 та 6 Бернської конвенції. Створювати мережу в Україні почали у 2009-му, ця робота триває й досі. Наразі до неї входить близько 12% території країни. Мапа охоронюваних Бернською конвенцією територій цієї мережі є на офіційних ресурсах конвенції та на кадастровій карті України (вона публічна, але закрита на час воєнного стану).
Будь-яка територія Смарагдової мережі повинна мати план управління із переліком адресних заходів для збереження та підтримки охоронюваних видів та оселищ. Проте поки ця вимога не прописана в Україні законодавчо. Порушення на цих територіях, які загрожують Смарагдовій мережі, є підставою для звернення до Бернської конвенції.
Смарагдова мережа (англ. Emerald Network) — це мережа природоохоронних територій для збереження видів та територій проживання тварин, які потребують охорони на загальноєвропейському рівні. Їхній перелік є у Резолюціях 4 та 6 Бернської конвенції. Створювати мережу в Україні почали у 2009-му, ця робота триває й досі. Наразі до неї входить близько 12% території країни. Мапа охоронюваних Бернською конвенцією територій цієї мережі є на офіційних ресурсах конвенції та на кадастровій карті України (вона публічна, але закрита на час воєнного стану).
Будь-яка територія Смарагдової мережі повинна мати план управління із переліком адресних заходів для збереження та підтримки охоронюваних видів та оселищ. Проте поки ця вимога не прописана в Україні законодавчо. Порушення на цих територіях, які загрожують Смарагдовій мережі, є підставою для звернення до Бернської конвенції.
Битва за Донбас вкрала ціле покоління тварин сходу
Відкрита російська війна на Донбасі припала саме на сезон розмноження.
"Птахи поприлітали сюди з Півдня, наприклад, з Африки, і вони не можуть розмножуватись у таких умовах! Там для них фактично феєрверк якийсь. І куди вони улетіли, в які регіони, і що залишиться тут — не зрозуміло", — розповідає голова Української Природоохоронної Групи.
Охоронюваними тут є не лише види птахів, яких можна зустріти, а й соснові ліси як тип тваринного оселища. Вони мають міжнародний охоронний статус.
"Оселище (англ. "habitat") — це чітко визначений різновид природи, який можна ідентифікувати. І всі соснові ліси вздовж Сіверського Дінця — це рідкісний випадок, коли під соснами росте трава, і це називається "сарматські бори". Вони окремо охороняються Бернською конвенцією та є лише тут", — пояснює співрозмовник.
Певні ділянки таких оселищ на території Національного природного парку "Святі Гори" до повномасштабного вторгнення РФ охороняли навіть від гуркоту літаків. Зараз це неможливо.
"Птахи поприлітали сюди з Півдня, наприклад, з Африки, і вони не можуть розмножуватись у таких умовах! Там для них фактично феєрверк якийсь. І куди вони улетіли, в які регіони, і що залишиться тут — не зрозуміло", — розповідає голова Української Природоохоронної Групи.
Охоронюваними тут є не лише види птахів, яких можна зустріти, а й соснові ліси як тип тваринного оселища. Вони мають міжнародний охоронний статус.
"Оселище (англ. "habitat") — це чітко визначений різновид природи, який можна ідентифікувати. І всі соснові ліси вздовж Сіверського Дінця — це рідкісний випадок, коли під соснами росте трава, і це називається "сарматські бори". Вони окремо охороняються Бернською конвенцією та є лише тут", — пояснює співрозмовник.
Певні ділянки таких оселищ на території Національного природного парку "Святі Гори" до повномасштабного вторгнення РФ охороняли навіть від гуркоту літаків. Зараз це неможливо.
“
На території заповідної зони НПП "Святі Гори" забороняється проліт літаків та гвинтокрилів нижче, ніж 2 км. А якщо зараз там літають бойові літаки на дуже низьких висотах, то це вже порушення. За кожний проліт раніше були десятки тисяч гривень штрафу. Оскільки літак, який пролітає, турбує тих тварин, які знаходяться на території парку
В епіцентрі військового протистояння надзвичайно тяжко виживати й дрібним тваринам, і великим. Більші з них у паніці тікають від боїв, а дрібніші просто гинуть на місці. Зафіксувати кожен з тисяч вибухів, які лунають на обох берегах Сіверського Дінця усю весну та літо, а також їхні наслідки неможливо. Гинуть і річкові тварини.
Російські окупанти з лівого берега Сіверського Дінця обстрілюють позиції Збройних сил України, розташовані на правому березі. І отримують відповідь. Певна кількість вибухівки влучає просто в ріку та вбиває усе живе у ній у радіусі кількасот метрів. Наслідки цього складно фіксувати, оскільки течія "змиває" все дуже скоро.
"Воно вибухнуло, і вже за хвилину ми відстежити наслідки не зможемо. Рибу, яка загинула, побачимо нижче за течією. За використання вибухових речовин на водоймах можна "сісти" на 5 років. А уявіть наскільки потужний вибух артилерійського снаряду танку або ракети. Це неспіврозмірне з усіма браконьєрами, які були в історії України", — зазначає еколог.
Російські окупанти з лівого берега Сіверського Дінця обстрілюють позиції Збройних сил України, розташовані на правому березі. І отримують відповідь. Певна кількість вибухівки влучає просто в ріку та вбиває усе живе у ній у радіусі кількасот метрів. Наслідки цього складно фіксувати, оскільки течія "змиває" все дуже скоро.
"Воно вибухнуло, і вже за хвилину ми відстежити наслідки не зможемо. Рибу, яка загинула, побачимо нижче за течією. За використання вибухових речовин на водоймах можна "сісти" на 5 років. А уявіть наскільки потужний вибух артилерійського снаряду танку або ракети. Це неспіврозмірне з усіма браконьєрами, які були в історії України", — зазначає еколог.
На цих територіях є багато заповідних зон у складі Національних природних парків "Святі Гори" та "Сіверськодонецький". Вони "огортають" промислові міста — Слов'янськ, Лиман, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, Кремінну.
На берегах цих міст розбомбленими залишились десятки підприємств. На їхній території, часто й густо просто на березі ріки — зруйновані очисні споруди та сховища відходів, які там зберігали десятиліттями. Витік відходів з цих підприємств та забруднення еко-систем ріки відбувається або вже, або це станеться невдовзі, зазначає Василюк.
На берегах цих міст розбомбленими залишились десятки підприємств. На їхній території, часто й густо просто на березі ріки — зруйновані очисні споруди та сховища відходів, які там зберігали десятиліттями. Витік відходів з цих підприємств та забруднення еко-систем ріки відбувається або вже, або це станеться невдовзі, зазначає Василюк.
Страуси, альпаки та єноти з розбомблених зоопарків бігають навколо та навряд чи виживуть
Особливо вразливими виявилися дикі тварини, яких до повномасштабного вторгнення утримували у цих районах у неволі. Так, на території Лиманського лісництва була екологічна стежка "Лісове намисто", популярна серед туристів з усього українського сходу. Там були й вольєри з дикими та екзотичними тваринами.
У квітні по еко-стежці вгатили російські "Гради". Нині боїв там немає, але доступу до неї теж — територію контролюють окупанти.
"Були "прильоти" [російської] артилерії, прилетіли кілька касет артилерійської установки реактивно-залпового вогню "Град". Цей об'єкт зруйнований, майже вся інфраструктура (в тому числі вольєри) знищені. Тварини частково вбиті, частково збігли на волю. А там вони не виживуть: це альпаки, кенгуру, австралійські страуси, носухи та єноти-полоскуни. В наших умовах вони не зимують", — розповідає директор держпідприємства "Лиманське лісове господарство" Олексій Приходько.
У квітні по еко-стежці вгатили російські "Гради". Нині боїв там немає, але доступу до неї теж — територію контролюють окупанти.
"Були "прильоти" [російської] артилерії, прилетіли кілька касет артилерійської установки реактивно-залпового вогню "Град". Цей об'єкт зруйнований, майже вся інфраструктура (в тому числі вольєри) знищені. Тварини частково вбиті, частково збігли на волю. А там вони не виживуть: це альпаки, кенгуру, австралійські страуси, носухи та єноти-полоскуни. В наших умовах вони не зимують", — розповідає директор держпідприємства "Лиманське лісове господарство" Олексій Приходько.
Про те, що лісами бродять ці тварини, повідомляли мешканці у місцевих телеграм-каналах.
"Були повідомлення, що африканські антилопи розбіглися по нашому лісу в районі Райгородка. Є відео і як вояки т.з."ДНР" годують страусів на нашій екологічній стежці", — каже очільник Лиманського лісництва.
У сосновому лісі у Лиманському районі також була й страусина ферма. Окрім страусів там жили ведмеді, верблюди, антилопи, дикі кабани, вовки, бізони, нутрії, лані, дикобрази, борсуки, олені, коні, ослики, лебеді, павичі, пелікани, фазани та інші види тварин.
Туди на екскурсії вихідного дня, під час канікул та відпусток приїздили тисячі дітей та дорослих. Ферму теж знищили російські агресори.
Допоки вздовж Сіверського Дінця тривають запеклі бої, врятувати цих тварин та взяти ситуацію під контроль неможливо.
"Були повідомлення, що африканські антилопи розбіглися по нашому лісу в районі Райгородка. Є відео і як вояки т.з."ДНР" годують страусів на нашій екологічній стежці", — каже очільник Лиманського лісництва.
У сосновому лісі у Лиманському районі також була й страусина ферма. Окрім страусів там жили ведмеді, верблюди, антилопи, дикі кабани, вовки, бізони, нутрії, лані, дикобрази, борсуки, олені, коні, ослики, лебеді, павичі, пелікани, фазани та інші види тварин.
Туди на екскурсії вихідного дня, під час канікул та відпусток приїздили тисячі дітей та дорослих. Ферму теж знищили російські агресори.
Допоки вздовж Сіверського Дінця тривають запеклі бої, врятувати цих тварин та взяти ситуацію під контроль неможливо.
Дикі тварини мігрують від фронту з берегів Сіверського Дінця у тил. Комахи - гинуть
Про масштаби трагедії з тваринами вздовж Сіверського Дінця можуть повідомляти лише ті, хто досі буває у прострілюваних окупантами районах — це українські військові, силовики та волонтери. Місцеві мешканці, які не евакуювалися, могли б розповісти більше, але в їхніх населених пунктах майже немає мобільного зв'язку.
Благодійник гуманітарної місії "Проліска", мешканець Часів Яра Євген Ткачов донедавна регулярно їздив у Серебрянку Сіверської громади та Білогорівку на Луганщині, щоб розвезти людям гуманітарну допомогу. Він фільмував прифронтові села та ділився побаченим. Нині поїздки за цим маршрутом вже занадто небезпечні для нього самого.
Благодійник гуманітарної місії "Проліска", мешканець Часів Яра Євген Ткачов донедавна регулярно їздив у Серебрянку Сіверської громади та Білогорівку на Луганщині, щоб розвезти людям гуманітарну допомогу. Він фільмував прифронтові села та ділився побаченим. Нині поїздки за цим маршрутом вже занадто небезпечні для нього самого.
"Бачив багато диких тварин — і зайців, й фазанів, й косуль, які стадами бігають там, де людей немає. Бачив косулю в Серебрянці. Місцеві казали, що її вже давно підгодовують, з перших днів боїв там. Екологія перелаштовується. Тварини інстинктивно тікають, мігрують туди, де безпечніше. Між Часів Яром та Костянтинівкою в районі Віролюбівки, Дмитрівки — стада косуль, оленів, які, мабуть, теж звідти (з лісів біля Сіверського Дінця, — ред.) прийшли. У нас такої кількості цих тварин не було", — розповідає Євген.
Буває, що дикі тварини у прифронтових районах поводяться неприродньо, каже він.
Буває, що дикі тварини у прифронтових районах поводяться неприродньо, каже він.
"Зустрічав у полях за Сіверськом "пришиблених" зайців, які, мабуть, після обстрілів близько підпускають людину. Тобто в них після цього стресу кудись страх подівся, і до зайця, який стоїть у полі, можна підійти буквально на 1-2 метри! Раніше деякі мисливці так спеціально робили — з різних боків стріляли, кричали, страшили, щоб зайця "голими руками" взяти. У бідолашної тваринки вже "комп'ютер зависає", і вона стоїть чекає, що з нею зроблять", — наводить приклад чоловік.
Під ударами російських окупантів страждають й комахи.
Під ударами російських окупантів страждають й комахи.
“
Комахи "прив'язані" до певних біотопів, ділянок. І якщо там виникає пожежа, то безперечно комахи, які активно літають, намагаються відлітати звідти. Жуки повзають і тому більше гинуть внаслідок лісових пожеж
Як саме комахи реагують на обстріли у цих районах, можна прослідкувати на прикладі комах одомашнених, бджіл. Уповноважена особа Миколаївської спілки бджолярів Людмила Нагорна каже: обстріли окупантів бджоли теж відчувають та реагують ворожо.
"Коли були "прильоти" по селищу, земля здригається, вони це відчувають, тоді в них агресія, і тоді вони нападають, атакують самого бджоляра. От зараз вони спокійні дуже, це значить, що "орки" не стріляють сюди. Чоловік був тут 2-го травня, неможливо було просто. У нас в Миколаївці вже до 10-ти людей загинули", — розповідає представниця бджолярів.
Ця громада знаходиться за кілька кілометрів від закрутів ріки Сіверський Донець та у 10 км від Слов'янська. Близько 40 бджолярів-любителів цієї спілки разом мають до тисячі вуликів, кожний з яких дає в середньому близько 20-30 кг меду за сезон.
Врятувати бджолині сім'ї від обстрілів можна було, евакуювавши їх ще навесні, але цього майже ніхто не робив. Людмила Нагорна каже: більшість пасічників — люди віком 50-60+ обирають залишатись на місці.
"Коли були "прильоти" по селищу, земля здригається, вони це відчувають, тоді в них агресія, і тоді вони нападають, атакують самого бджоляра. От зараз вони спокійні дуже, це значить, що "орки" не стріляють сюди. Чоловік був тут 2-го травня, неможливо було просто. У нас в Миколаївці вже до 10-ти людей загинули", — розповідає представниця бджолярів.
Ця громада знаходиться за кілька кілометрів від закрутів ріки Сіверський Донець та у 10 км від Слов'янська. Близько 40 бджолярів-любителів цієї спілки разом мають до тисячі вуликів, кожний з яких дає в середньому близько 20-30 кг меду за сезон.
Врятувати бджолині сім'ї від обстрілів можна було, евакуювавши їх ще навесні, але цього майже ніхто не робив. Людмила Нагорна каже: більшість пасічників — люди віком 50-60+ обирають залишатись на місці.
“
Тому що це дуже проблематично: вулики треба везти тільки вночі та рано вранці, коли бджоли не вилітають з вуликів. А це в умовах комендантської години непросто. І зараз вулики дуже важкі від меду. Близько половини пасічників залишаються й не збираються виїжджати, на пасіках працюють. Й ті, хто виїхав, залишили пасіки тут
За словами Людмили, вона зверталася у департамент агропромислового розвитку Донецької обласної військової адміністрації та питала чи є якась допомога від держави для евакуації бджолосімей. Їй надали інформацію про програму релокації бізнесу. Проте, за її словами, програма розрахована на юридичні організації, а усі пасічники — ФОПи. В уряді ж бджільництво вважають стратегічним напрямом у розвитку сільського господарства України.
Тож лише поодинокі бджолярі Миколаївської громади самотужки вивезли вулики подалі від війни. Нині й Людмила ненадовго повернулася з евакуації у Миколаївку, аби теж вивезти з-під обстрілів своїх бджілок. Спочатку у Дружківку, а потім далі, вглиб України. Лише у жінки на пасіці живе близько 1,5 мільйони комах: в кожному вулику їх близько 50 тисяч.
За словами бджолярки, прямих влучань у пасіки Миколаївської громади поки не було.
Тож лише поодинокі бджолярі Миколаївської громади самотужки вивезли вулики подалі від війни. Нині й Людмила ненадовго повернулася з евакуації у Миколаївку, аби теж вивезти з-під обстрілів своїх бджілок. Спочатку у Дружківку, а потім далі, вглиб України. Лише у жінки на пасіці живе близько 1,5 мільйони комах: в кожному вулику їх близько 50 тисяч.
За словами бджолярки, прямих влучань у пасіки Миколаївської громади поки не було.
Людмила Нагорна на своїй пасіці
Бджіл можна залишити самих на кілька місяців. І якщо не буде прямого влучання й вулик не перевернеться, то бджоли виживуть. Але, полишені без нагляду, бджолині сім'ї можуть послабнути, здичавіти або померти від хвороб.
За її спостереженнями, від боїв мігрують й дикі комахи.
"Я приїхала зараз у Миколаївку й до цього не бачила такого нашестя метеликів, жучків-павучків — гадаю, вони усі теж "відмігрували" від тих місць, де ліси горіли. Тут стільки метеликів різних з'явилися, що я таких раніше не бачила! Все все живе мігрує на мирні території. Це нам ще "агукнеться", поки не знаю яким чином", — з тривогою міркує співрозмовниця.
Цьогорічну атаку окупантів на бджіл Донбасу відчує й країна, й континент загалом, вважає вона.
"Тому що Україна посідає перше місце у Європі з виробництва меду та третє місце — у світі. Цього року Донецька область меду не додасть, Луганська вже не дасть. Це чудовий, дуже якісний та насичений степовий мед. Скільки цього року Україна недоотримає меду, не знаю", — каже наостанок жінка.
За її спостереженнями, від боїв мігрують й дикі комахи.
"Я приїхала зараз у Миколаївку й до цього не бачила такого нашестя метеликів, жучків-павучків — гадаю, вони усі теж "відмігрували" від тих місць, де ліси горіли. Тут стільки метеликів різних з'явилися, що я таких раніше не бачила! Все все живе мігрує на мирні території. Це нам ще "агукнеться", поки не знаю яким чином", — з тривогою міркує співрозмовниця.
Цьогорічну атаку окупантів на бджіл Донбасу відчує й країна, й континент загалом, вважає вона.
"Тому що Україна посідає перше місце у Європі з виробництва меду та третє місце — у світі. Цього року Донецька область меду не додасть, Луганська вже не дасть. Це чудовий, дуже якісний та насичений степовий мед. Скільки цього року Україна недоотримає меду, не знаю", — каже наостанок жінка.
Фахівець ДонОДА: скільки тварин загинули від російських обстрілів можна підрахувати поки приблизно
Якщо оцінити масштаб лісових пожеж можна вже зараз за допомогою супутникових знімків, то наслідки злочинів окупантів проти фауни до деокупації оцінити майже неможливо.
"На жаль, доступу туди немає, обстежити ці ділянки неможливо. Тому ми можемо розрахувати шкоду, яка була нанесена, умовно", — каже представник ДонОВА Віталій Залевський.
Наприклад, кількість невеличких тварин (комах, плазунів, земноводних), які загинули під час пожежі у лісі біля Сіверського Дінця, можна приблизно підрахувати на основі напрацювань наукового підрозділу НПП "Святі Гори". У співробітників були дані про розташування та чисельність певних видів тварин на різних ділянках парку, каже Залевський.
"Вони могли точно знати, що в цьому кварталі (лісу, — ред.) нараховували 10 рідкісних метеликів. Таким чином можна обрахувати. Тоді, якщо певна територія знищена, можна обрахувати кількість загиблих тварин там. Але статистика буде приблизна. Точніше можна казати лише про великих тварин, залишки яких знайдуть", — каже представник ДонОВА.
За його словами, верифікованих з ЄС методик для обрахування шкоди, нанесеної тваринному світу військовою агресією Росії, у розпорядженні екологів досі немає.
Загалом, з позицій біолога та еколога, Віталій Залевський налаштований оптимістично та вірить у відновлювальні сили природи.
"На жаль, доступу туди немає, обстежити ці ділянки неможливо. Тому ми можемо розрахувати шкоду, яка була нанесена, умовно", — каже представник ДонОВА Віталій Залевський.
Наприклад, кількість невеличких тварин (комах, плазунів, земноводних), які загинули під час пожежі у лісі біля Сіверського Дінця, можна приблизно підрахувати на основі напрацювань наукового підрозділу НПП "Святі Гори". У співробітників були дані про розташування та чисельність певних видів тварин на різних ділянках парку, каже Залевський.
"Вони могли точно знати, що в цьому кварталі (лісу, — ред.) нараховували 10 рідкісних метеликів. Таким чином можна обрахувати. Тоді, якщо певна територія знищена, можна обрахувати кількість загиблих тварин там. Але статистика буде приблизна. Точніше можна казати лише про великих тварин, залишки яких знайдуть", — каже представник ДонОВА.
За його словами, верифікованих з ЄС методик для обрахування шкоди, нанесеної тваринному світу військовою агресією Росії, у розпорядженні екологів досі немає.
Загалом, з позицій біолога та еколога, Віталій Залевський налаштований оптимістично та вірить у відновлювальні сили природи.
“
Природа, якщо їй не заважати, має властивість самостійно відновлюватися. Щоб відновити еко-систему, біотопи (степові, лісові, лучні, водно-болотні тощо) потрібен час — може рік, може два. Потрібно, щоб природа сама відновилася, а ми їй допоможемо, там де зможемо
Але це можливо лише після того, як зброя окупантів замовкне.
Матеріал підготовлено у межах конкурсу «Екологічні хроніки: як вторгнення РФ впливає на довкілля України», який реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Journalismfund.eu.
163 Читайте нас в Telegram DONрегіон
Підписуйтесь на наш Instagram Вільне радіо
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
