Довелося пішки під обстрілами подолати 3 км, аби зайти в село — так українські штурмовики описують найважче в деокупації Андріївки, що за 10 км від Бахмута. Як проходило звільнення та чому це невелике село має важливе стратегічне значення, військові розповіли команді мультимедіа Ukraïner в межах документального проєкту “Деокупація”.
З села Андріївка, що за 10 кілометрів від Бахмута, окупантів вибивали військові 3-ї окремої штурмової бригади спільно з іншими підрозділами Сил оборони.
Зайти в село — це, за словами штурмовиків 3-ї ОШБр “Ромео”, “Яреми” та “Форда”, далося найважче під час зачистки Андріївки від російських окупантів.
Пішки захисникам довелося подолати три кілометри. Від штурму бронетехнікою відмовилися, адже росіяни активно застосовували аеророзвідку й ударні безпілотники.
“Ми йшли через посадку, а вона розбита. Ти буквально 5-10 метрів біжиш і одразу стрибаєш в якийсь окоп заради того, щоб вижити, бо [росіяни] скидають багато скидів, [застосовують] дрони, міни і так далі. Із всього штурму це було, мабуть, найважче. Тобто, якщо ти зайшов на штурм, то ти вже, мабуть, 50% виконав”, — розповідає проєкту “Деокупація” військовий із позивним “Форд”.
Боєць із позивним “Ромео” каже: під час штурму від зосередженості військового залежить не лише його життя, а й доля побратимів.
“Саме в момент, коли ти штурмуєш, чесно кажучи, у голові тиша. Ти сконцентрований, зібраний максимально для того, щоб виконати ефективно завдання. Просто тиша в голові, ти йдеш і працюєш”, — говорить боєць 3-ї ОШБр.
Українські штурмовики зачищали Андріївку від будинку до будинку. Російська артилерія та інше озброєння у цей час теж “працювали” по населеному пункту.
Військовий з позивним “Ярема” зазначає: сказати точно, скільки тоді росіян було в селі, важко. Але захисникам вдалося взяти в полон пораненого російського комбата. Він розповів, що окупантів в Андріївці було близько 120.
“Але деяка частина з них втекла, деяка залишилась там. Частину вже наші хлопці знищували, коли працювали, частину взяли в полон”, — каже Ярема.
Під час штурму Андріївки росіяни посилювали обстріли, перетворюючи все на руїни, згадують бійці.
“Коли ми зайшли в саму Андріївку, то там вже [вцілілих будинків] не було. Там було пару будинків по дорозі, де ми заходили, але й ті “благополучно” зникли. Будинками то складно назвати, [тільки каркас] будинку. Але за той час, поки ми були там, то [окупанти] добили все. Коли ми виходили, то не було ні доріг, нічого, були просто вирви”, — розповідає боєць із позивним “Ромео”.
Генштаб ЗСУ підтвердив звільнення Андріївки 15 вересня 2023 року.
Бої за село українські штурмовики зафільмували екшн-камерою GoPro, закріпленою на тілі. Ці кадри після деокупації опублікувала 3-тя окрема штурмова бригада.
Також фрагменти цього відео увійшли й до документальної стрічки про звільнення Андріївки проєкту Ukraïner. Переглянути її можна за посиланням.
На думку військових, російська армія так міцно трималася за Андріївку та місцевість навколо через Бахмут. Адже деокупація цього села та прилеглих територій створює ризики для становища російської армії на цьому відтинку фронту.
“Зараз Сили оборони не лише контролюють населений пункт, а й перейшли залізничну колію, що розташована на схід від нього, тож тримають під вогневим контролем трасу Бахмут — Горлівка. Цей тактичний успіх українських військових суттєво ускладнює ворогові логістику на цьому напрямку”, — зазначили журналісти документального проєкту “Деокупація”.
Звільнення Андріївки змогло пришвидшити й деокупацію сусіднього села — Кліщіївки. З цього населеного пункту росіян вибили вже за два дні — 17 вересня 2023 року.
Нагадаємо, села Кліщіївка та Андріївка фігурували у зведеннях українських військових та повідомленнях влади протягом всього літа 2023 року. Це південний фланг битви за Бахмут, яка триває з російськими загарбниками понад рік. Наші журналісти розповідали, що відомо про ці села та якими вони були до знищення росіянами.