Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Оксана Андріянова з Краматорська. У місті її знали як щиру, життєрадісну й небайдужу людину. Майже три десятиліття вона працювала у Центральній міській публічній бібліотеці, вигадувала нові проєкти, популяризувала читання та легко знаходила спільну мову і з дітьми, і з молоддю, і з дорослими читачами.
Про Оксану Андріянову розповіли на сайті Донецької обласної військової адміністрації.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Оксана Андріянова народилася 8 червня 1977 року в Краматорську. У 17 років вона почала працювати в Центральній міській публічній бібліотеці, а за 4 роки, у 1998-му, закінчила Краматорський економіко-гуманітарний інститут за спеціальністю “вчитель початкових класів”. Втім, саме бібліотечна справа, а не робота з першокласниками стала для Оксани справжнім покликанням. Вірною бібліотеці жінка залишалася понад 27 років.
Колеги згадують, що Оксана не просто виконувала свою роботу — вона постійно шукала нові ідеї та способи зробити бібліотеку цікавішою для людей. У Мінкульті писали, що жінка була авторкою багатьох ініціатив, творчо підходила до організації заходів, впроваджувала нові формати роботи й допомагала розвивати бібліотечну систему Краматорська.
Її добре знали різні покоління краматорців, які приходили до бібліотеки. Останні роки Оксана працювала переважно з молодіжною аудиторією.
За роки роботи Оксана Андріянова неодноразово отримувала подяки від Центральної міської публічної бібліотеки та Управління з гуманітарних питань Краматорської міської ради.
8 квітня 2022 року російська армія завдала ракетного удару по залізничному вокзалу у Краматорську, де сотні людей чекали на евакуацію. У ту мить загинули 38 людей, згодом у лікарнях померли ще понад 20. Серед них була й Оксана Андріянова із матірʼю Людмилою Ганжею.
Того дня вони разом планували евакуюватися з Краматорська до Києва. Разом із ними була й улюблена собачка Боня. Та потяга вони так і не дочекалися. Оксана й Людмила загинули на пероні. Боня зазнала тяжких поранень і невдовзі теж померла.
За кілька років офіційна кількість постраждалих у справі про обстріл залізничного вокзалу у Краматорську збільшилась. Не менш як 135 жертв — таку цифру станом на квітень 2025-го називають в СБУ.
“Серед бібліотекарів немає випадкових людей. Цю професію обирають люди, покликанням душі яких є мир і свобода. На жаль, російські ракети несуть смерть всім українцям… Світла пам’ять”, — написали в Українській бібліотечній асоціації, згадуючи колегу.
Оксану Андріянову поховали в Києві. У неї залишилися донька Юлія та брат.
Вічна памʼять.