Краєзнавиця з Бахмута придбала на аукціоні лист-“трикутник” з фронту часів Другої світової. У ньому боєць пише до щойно звільненого від нацистів міста своїм рідним. А інший знавець історії визначив, що листа ймовірно написав 21-річний льотчик Борис Єремеєв, який за пів року загине. Розповідаємо як краєзнавці дізналися про людину з минулого, яку ніколи не бачили, та як ви можете зробити те саме з відкритих джерел.
Пожовклий трикутник з фронту придбала на аукціоні в інтернеті бахмутянка Наталя Царик.
“Лист адресований Соловей Галині Петрівні з польової пошти у листопаді 1943-го на Донбас до міста Артемівськ Сталінської області, це нинішній Бахмут, який Червона армія тільки звільнила від нацистів. Я вирішила купити цей лист, тому що у моїй родині такі “трикутники” не збереглися (бабуся та дідусь познайомились після закінчення війни), хотілося потримати в руках”, — розповідає краєзнавиця.
Стартова ціна цього листа з фронту була лише 50 грн, а сам “трикутник” знаходився у Бахмуті.
Невідомий боєць писав рідним у нещодавно звільнене місто з військової частини. Лист написаний чорнилом на аркуші, нашвидкоруч вирваному з зошита чи блокнота. Стиль та орфографію автора зберігаємо.
“22.11.43
Привіт Галино, Елочко!
19.11.43 я отримав нарешті від матері листа, в якому Феня описала всі страждання, які їм довелося пережити під час окупації німцями. Я знаходжусь на старому місці, життя протікає нормально, перспективи є закінчити школу до нового року, сьогодні перший раз випав сніг, за Сергія я поки що нічого не знаю, від тебе я отримав лише одну листівку, в якій ти нам написала про своє життя, а також де працюєш. Галина напиши мені, як мати живе, який у неї стан здоров’я після всього пережитого, чи немає якихось звісток від Михайла, як живе Елочка, і що вона бідолаха робить удома. Пишіть частіше листи, чекаю. (Підпис)”.
Як зрозуміло з листа, в окупації у бійця залишались щонайменше четверо родичок: Галина, Елочка, Феня та мама.
“Хто такі ці жінки? Ймовірно, Борис Петрович Єремеєв пише листа до Артемівська своїй сестрі Соловей Галині Петрівні — у них однакове по батькові. Елочка та Феня можуть бути або сестрами, або невістками автора. А згадувані Сергій та Михайло ймовірно або брати автора, або чоловіки його сестер”, — міркує Наталя Царик.
Жінки жили в центрі нинішнього Бахмута.
“Цікаво, що боєць пише дореволюційну назву вулиці, на якій жили його рідні! Вулиця Харківська, дім №103 — ще у 1920-х цю вулицю радянські функціонери переназвали на вулицю Радянську. Проте боєць пише по-старому, — каже Царик.
У ті роки Артемівськ адміністративно належав Сталінській області. Саме цю назву ми бачимо на “трикутнику”.
Судячи з адреси, лист відправлений з міста Енгельс, П.П. 21946 “Е”. Шифр “П.П.” означає “польова пошта”. Є й штамп “Перевірено воєнною цензурою”.
“До речі, це той самий Енгельс, з якого зараз росіяни регулярно бомбардують Україну та запускають ракети по цивільних об’єктах!” — зазначає Наталя Царик.
“Це одна з двох <…> баз російської стратегічної авіації, що залишилися, на якій розташовані бомбардувальники Ту-160 і Ту-95 МС, які мають на озброєнні крилаті ракети з ядерними боєголовками”, — пишуть росіяни про свій воєнний об’єкт.
Про автора листа Наталя Царик спитала в його продавчині. Та вона про походження “трикутника” нічого не розповіла: сказала, що знайшла його у старій книзі.
Краєзнавець з Нью-Йорка Бахмутського району Etnografo Donetz пошукав більше даних про Бориса Єремеєва у відкритих джерелах. Він припустив, що автор листа — льотчик.
“По-перше, він пише, що хоче “закінчити школу” в Енгельсі. А там була школа та формування авіачастин”, — каже краєзнавець.
Далі Etnografo Donetz зайшов на російську онлайнову базу даних “Пам’ять народу”, де викладені імена учасників Другої світової.
У базі за запитом “Еремеев Борис Петрович” знайшлися 79 документів. Переглянувши їх, краєзнавці дійшли висновку, що з Донеччиною та з цим листом пов’язаний лише один чоловік.
“За цими даними, цей військовий народився 1923 року в УРСР у Ворошиловградській області (це нинішня Луганська) у місті Свердловськ Свердловського району. Призваний Артемівським військкоматом Сталінської області 24 жовтня 1941-го. Родина могла переїхати до Артемівська з сусідньої області”, — каже Наталя Царик.
Військове звання цього чоловіка — молодший лейтенант, він служив у 135-му гвардійському бомбардувальному авіаполку — тобто був льотчиком. Отже, окрім прізвища, імені та по батькові, ймовірно збігається і специфічний рід військ.
Etnografo Donetz вважає, що листа до Артемівська написав саме цей Борис Єремеєв родом з Луганщини. В обліковій картці Бориса Єремеєва є примітка про військову освіту “закінчив ЕВШП 26.01.44”.
“Це Енгельська військово-авіаційна школа пілотів, в якій він навчався. Закінчити школу до нового 1944 року, як він хотів (та писав у листі), не вийшло. То він закінчив її 26 січня 1944-го. Судячи з даних в обліковій картці, він вчився літати на літаках Пе-2. А 21 березня 1944-го він вибув до Казані”, — розповідає краєзнавець.
За даними наказу про виключення зі списків, цей Борис Єремеєв загинув при катастрофі літака 12 липня 1944 року в небі над Білоруссю, в районі міста Борисів Мінської області. Чоловікові був 21 рік.
Також з цих документів стає відомо, що матір Бориса звали Тетяною Степанівною. І що її офіційною адресою на момент мобілізації сина була Ворошиловградська область, Сталінський район шахта №34.
Але в різних документах цього бійця з місцем його народження та з місцем проживання матері все ж є певні непорозуміння.
“Ймовірно, наплутали: Ворошиловградська область, Сталінський район — не чув про таке. В обліковій картці — Свердловськ, а призваний він Артемівський військкоматом — чому не зрозуміло”, — міркує Etnografo Donetz.
Втім в адресах у військових документах нерідко були плутанина та помилки, каже краєзнавець.
“У мене був випадок: людина одна й та ж, нагороди, військова частина збігаються. А у трьох документах він у різних місцях народжений та різними військкоматами призваний!
Я якось розмовляв з одним дідусем, він під Харковом у полон потрапив. Три класи освіти. Посадили його ці папірці заповнювати — зрозуміло, що людина з такою кваліфікацією й не перепише з особистих документів у звіт та помилиться — не в ту колонку запише. Загалом, помилок з цими документами море”, — каже знавець історії Донбасу.
Все ж, він певен: обидва Бориса Єремеєви — з листа та з бази даних — це одна й та ж людина.
“Що є доказом? Це номер польової пошти. І він окрім неї ще й місто написав, тобто вона стаціонарна. Солдати, які на фронті були, не писали місто. Тому що вони на марші — сьогодні тут, завтра там, і поштова служба пересувалася одночасно з ними.
Ну й те, що він пише про школу, ми бачимо й у документах: коли він писав цього листа, він навчався”, — наостанок підсумовує дослідник.
Життя цивільних в окупованому Артемівську було небезпечним, особливо для євреїв. Про трагедію єврейського народу на прикладі однієї родини розповідає лист з Артемівська місцевого мешканця Ізі Кричака від 1 листопада 1943-го до членів сім’ї. Цей лист зберігається у фондах Бахмутського краєзнавчого музею. Історію цієї родини ми розповідали в матеріалі “По одягу люди впізнавали близьких”. До річниці масового вбивства євреїв у Бабиному Яру та інших місцях масових страт”.