Інколи буває, що вмикається чайник, щойно виходжу з ліжка. Або камера біля дверей надсилає сповіщення, поки я ще на роботі. Ніякої магії — це IoT. Інакше кажучи, інтернет речей — це коли техніка в домі підключена до всесвітньої мережі й може працювати автоматично або з телефона.
Я – Ярослав Гордійчук – професійно цікавлюсь безпекою цифрових систем, і завдяки моїм практичним знанням неодноразово помічав: підключення — це зручно, але водночас ризиковано. Саме безпека таких пристроїв стала для мене важливою темою. Як на мене, жоден не хоче, щоб хтось стежив за ним через вебкамеру чи крав дані через «розумний» холодильник.
У статті розповім: що таке інтернет речей (IoT), де в ньому ховаються ризики й навіщо захищати свої пристрої. Поділюсь порадами, спираючись на практичний досвід і реальні ситуації.
На мою думку, щоб розібратись, треба просто уявити, що мережа IoT — це набір пристроїв, які можуть «спілкуватися» між собою через інтернет. Зокрема, світильник, яким керую з телефона, або пилосос, що прибирає, коли нікого немає вдома.
Найпоширеніші приклади інтернету речей — це розумні лампочки, розетки, колонки з голосовим керуванням, фітнес-браслети, камери відеонагляду.
Шляхом спроб і помилок я виявив, що чим зручніший пристрій, тим більше про тебе знає. І тут важливо розуміти, як це все працює.
Для прикладу візьму розумний термостат, який я встановив вдома. Він моніторить кліматичні умови, підключений до Wi-Fi й запрограмований вмикати або вимикати опалення. Через додаток на телефоні я бачу температуру в кімнатах і можу керувати нею, навіть коли перебуваю за містом.
Він вивчає мої звички — коли я вдома, сплю, йду на роботу. І згодом уже сам регулює температуру. Зручно. Але сигнал проходить через інтернет, і якщо не подбати про захист, будь-хто може втрутитись у цей процес.
З кожним пристроєм у мережі зростає ймовірність, що щось піде не так. Злочинці можуть зламати гаджет, отримати доступ до камер, красти паролі. Іноді навіть використовувати техніку для атак на інші сайти.
Один приклад — ботнет Mirai. У 2016 році тисячі погано захищених IoT-пристроїв стали частиною великої атаки. Камери, принтери, навіть чайники — все це використовували як зброю у кібернападах. Через що «лежали» Twitter, Netflix, Spotify та інші сервіси. Глибокий аналіз ситуації показав: небезпека реальна, і стосується навіть тих, хто «просто користується Wi-Fi».
На своєму житті я переконався — трохи уваги до функцій пристроїв можуть убезпечити багато чого. Ось кілька речей, які рекомендую:
Мій досвід показує, що навіть розподіл техніки на окремі мережі (телефон, ноутбук — в одній; камери, лампи — в іншій) значно знижує ризики.
Я час від часу перевіряю техніку за допомогою простих утиліт:
Завдяки оцінці з різних боків, я дізнаюся, який пристрій вразливий або відкритий до інтернету більше, ніж треба.
Коли виникають питання, не соромлюсь звертатись до фахівців або перевірених джерел:
Експертна порада допомагає не тільки швидше знайти рішення, а й уникнути критичних помилок. Наприклад, залишити пристрій із відкритим доступом до мережі.
Також завжди можна відвідати власний сайт Ярослава Гордійчука. Мій професійний досвід у сфері кібербезпеки дає змогу бачити проблеми з іншого боку, особливо в індустрії розумних пристроїв.
Інтернет речей — це зручно, але вимагає відповідальності. IoT-пристрої полегшують життя, автоматизують буденне, але можуть стати вразливими місцями в мережі.
Я вважаю, що кожен крок із безпеки не зайвий. Захист починається з простих речей: паролів, оновлень, здорового глузду. Навіть найдорожча камера нічого не варта, якщо її можна зламати за 5 хвилин через старе програмне забезпечення.