“Автомобіль — сину, квартиру дочці, а решту майна — дружині”. Дієздатна людина може записати свою волю та розпорядитися власним майном на випадок смерті. Допоможе заповіт — документ, складений за життя людини, який набуває чинності лише після її смерті. Які види заповіту бувають, що варто в ньому передбачити, скільки це коштує та як оформити?
Спадкоємцем може бути будь-яка дієздатна людина, власник має право на свій розсуд вирішувати долю свого майна та заповідати як усе, так і його частину.
Отже, спадкування за заповітом — це особисте розпорядження щодо свого майна, майнових прав та обов’язків на випадок смерті.
“Заповіт варто оформити, якщо ви хочете виділити когось зі спадкоємців. Наприклад, того, хто вас доглядає, приділяє більше уваги (наприклад, донька доглядає, а син десь поїхав). Це ключове. Також, можна оформити заповіт, якщо людина самотня і не має спадкоємців (або якщо діти роз’їхалися, а про людину піклуються здебільшого сусіди), то за бажанням можна оформити заповіт на таку людину, яка доглядає та піклується”, — пояснює приватний нотаріус Бахмутського районного нотаріального округу Олена Кравченко.
Заповіт має право складати лише людина з “повною цивільною дієздатністю”. Дієздатність настає:
Не можуть складати заповіт люди, офіційно визнані недієздатними (в тому числі якщо вони повнолітні):
“Нотаріус встановлює дієздатність, але ми не лікарі. Іноді, якщо виникають сумніви у дієздатності людини (наприклад, якщо людина дуже старенька), ми просимо принести довідку від лікаря, що клієнт не знаходиться на обліку у психіатра”, — зазначає нотаріус.
Заповідати можна будь-яке майно, це може бути земельна ділянка або предмети домашнього вжитку, квартиру або будинок.
“Люди заповідають те, чим володіють, все своє майно. Але складання заповіту не завжди виправдано. Зазвичай, ми спілкуємося та розпитуємо що саме клієнт хоче заповісти та кому. Іноді на питання “Хто у вас є зі спадкоємців?” чуємо “Єдина дитина”. Але в цьому випадку вона і так є спадкоємцем за законом. “А, я зрозуміла, я думала, потрібно робити заповіт”. Тобто, роз’яснюємо людині, що у такій ситуації сенсу витрачати гроші на заповіт немає”, — каже нотаріус.
Заповідати своє майно можна:
“Це, наприклад, заповідання картин державному музею. У практиці нашої нотаріальної контори жодного разу не було, аби хтось заповідав щось державі або взагалі юридичній особі”, — каже Олена Кравченко.
При цьому, майно з заповіту можна продати, подарувати, обміняти тощо.
Крім цього, спадкування за заповітом передбачає і можливі заборони — заповідач може позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
“Усунення від успадкування (тобто аби якесь майно заповідача комусь зі спадкоємців не дісталося) — для нашої нотаріальної контори це залишається в теорії, на практиці такі заповіти ми поки що не оформлювали”, — каже бахмутський нотаріус.
У заповіті не можна написати вашу волю немайнового характеру. Наприклад, де та як ви хочете, аби вас поховали, або хто має бути опікуном неповнолітньої дитини, або що ви хочете, аби зробили з вашим котом.
Але у заповіті можна закріпити певні зобов’язання або умови, які ваш спадкоємець має виконати. Наприклад, ви хочете заповідати комусь будинок, але так, щоб у ньому продовжувала жити ваша сестра. Таке зобов’язання можна вказати у заповіті.
Або ви хочете заповісти майно онуці, але лише якщо вона закінчить виш, народить дитину чи буде мешкати у певному місці. Такі умови теж можна закріпити у заповіті.
Якщо ви хочете, аби з вашим майном зробили щось корисне для суспільства, — таке розпорядження називається “покладенням”. Наприклад, можна заповісти спадкоємцю дім та зобов’язати його надати одну кімнату під громадську бібліотеку.
В такому випадку у заповіті варто вказати термін, за який спадкоємець має виконати покладене на нього зобовязання, та вказати людину, яка буде вимагати виконання цього зобов’язання.
За словами приватного нотаріуса Олени Кравченко, такі заповіти з покладенням обов’язків трапляються у практиці досить рідко.
“Щоб покладали якісь обов’язки, це більше теорія. На практиці до нашої нотаріальної контори ще не приходив клієнт, який сказав би: “Запишіть, що я заповідаю квартиру дочці лише якщо вона буде вчитися в інституті або якщо будуть доглядати мого папужку”, — каже нотаріуска.
Так, заповідач може зобов’язати свого спадкоємця використовувати квартиру як музей, бібліотеку, громадську юридичну консультацію для незаможних.
Якщо хочете скласти заповіт на користь тварини, своєї домашньої улюблениці, — так прямо і вказати у заповіті, за українським законодавством, не можна. Але можна це прописати у заповіті через певні обов’язки. Наприклад, можна заповідати все своє майно спадкоємцю та зобов’язати його довічно доглядати за цією твариною.
Для складання заповіту треба звернутись до нотаріуса. Державний він буде чи приватний — це не впливатиме на юридичну силу заповіту. Заповідач має особисто бути присутнім при складанні заповіту. Тобто посвідчення заповіту через представників неможливе.
Там, де нотаріусів немає, право посвідчення заповітів мають посадовці:
Для того, щоб оформити заповіт на майно, треба звернутися до нотаріуса з паспортом та ідентифікаційний кодом. Документи, які підтверджують право власності на майно, можна не брати.
Нотаріус перевіряє зміст заповіту відповідно до законодавства. Майно за заповітом може передаватися лише у власність.
Заповіт на частину майна оформлюють таким самим чином.
Щоб оформити спадщину, спадкоємцю потрібно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Зазвичай для цього необхідно звернутися до державного або приватного нотаріуса за останнім місцем проживання спадкодавця, де на нотаріальному бланку оформлюється заява, яку спадкоємець підписує.
Звернутися можна до місцевого нотаріуса за місцем проживання. Він/вона підготує заяву про прийняття спадщини, яку потім потрібно надіслати поштою (рекомендаційним листом з описом вкладення) до нотаріальної контори за місцем проживання спадкодавця.
Спадкоємці, які проживали разом зі спадкодавцем на момент його смерті, автоматично вважаються такими, що прийняли спадщину, без обов’язкової подачі заяви. Достатньо пред’явити відповідні документи, як-от довідку з ЖЕКу або прописку в паспорті.
Діти до 18 років також вважаються автоматичними спадкоємцями. Після 14 років вони можуть подати заяву особисто, тоді як для молодших дітей це роблять їхні батьки або опікуни.
Недієздатні та обмежено дієздатні спадкоємці приймають спадщину через своїх законних представників — батьків, опікунів або піклувальників.
Також такі посадовці можуть посвідчувати заповіт (але у присутності не менше ніж 2-х свідків):
Свідки, при яких посвідчено заповіт, мають прочитати його вголос та поставити свої підписи на ньому. При цьому свідками не можуть бути: нотаріус, люди, на користь яких складено заповіт, члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, люди, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
В Україні виділяють такі види заповітів:
Зазначимо, який саме заповіт варто скласти у вашому випадку, порадить нотаріус.
Заповіт — це письмовий документ, у якому (окрім тексту заповіту) зазначають місце та час його складання, термін дії заповіту та місце народження заповідача.
Текст заповіту має бути без неясностей та не викликати суперечок коли спадщина за заповітом буде відкрита.
Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам закону.
Заповідач підписує заповіт особисто. Але якщо, внаслідок хвороби або фізичних вад, людина не може підписати заповіт сама, це може в її присутності зробити інша людина. Тоді нотаріус посвідчує такий підпис і має вказати причину, з якої заповідач не розписався особисто.
При цьому, не може замість заповідача розписатись людина, на користь якої складений заповіт.
“Так, буває, що бере участь й рукоприкладник – це коли людина не може взяти ручку у праву руку та підписати заповіт особисто. Наприклад, якщо є якась хвороба (був інсульт чи хворі суглоби)”, — розповідає Олена Кравченко.
Документи, які необхідно надати для отримання послуги:
Треба надати нотаріусу паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду.
“Також потрібні дані людини, якій ви хочете заповідати своє майно; присутність цієї людини не потрібна”, — зазначає нотаріус.
Нотаріус не вимагає від заповідача докази, які підтверджують його право на майно, яке заповідається. Але такі документи знадобляться спадкоємцям при оформленні спадщини. Тому заповідачеві варто подумати й про це.
“Права на таке майно мають бути зареєстровані, аби потім спадкоємець не бігав, реєстрував та не думав: що ж робити. Наприклад, дім є, ви його заповіли комусь, але виявляється, на нього немає правоустановчих документів. Може є якісь самовільні побудови, які неузаконені. Тобто, варто за свого життя провести “інвентаризацію” своїх документів та тримати їх у порядку”, — зазначає Кравченко.
Наприклад, не всі люди реєстрували право власності на нерухомість у майновому реєстрі після укладення договорів купівлі-продажу.
“З 2013-го року нотаріуси після здійснення правочину реєструють право (тобто вносять в реєстр). А до того люди, після того, як уклали якийсь договір з нерухомістю, йшли в Бюро технічної інвентаризації та реєстрували ці права. І зараз, коли ми оформлюємо спадщину, зіштовхуємося з тим, що є певний відсоток людей, які не доходили до БТІ: може людина забула, не знала, просто не дійшла туди або черга була”, — розповідає Олена Кравченко.
Вихід з такої ситуації є, але він потребує додаткового часу та грошей.
“Зараз порядок реєстрації передбачає процедуру реєстрації за померлим. Але це означає додаткові видатки для спадкоємців, біганина та збирання довідок, нерви”, — пояснює нотаріус.
За оформлення заповіту треба заплатити мито у розмірі, встановленому чинним законодавством (станом на 2024 рік — це 259 гривень).
Якщо звертатися до приватного нотаріуса, то про вартість послуги домовляються нотаріус та клієнт особисто. ЗМІ називають ціну, що становить від 2 до 6 тисяч гривень. Оформити спадкові справи обійдуться дорожче, з мінімальною вартістю від 6 до 8 тисяч гривень.
З 2005 року в Україні створений Спадковий реєстр, але закон не вимагав обов’язково реєструвати в ньому всі заповіти. Тільки з 11 травня 2011 урядовці затвердили порядок держреєстрації у цьому реєстрі заповітів, їх зміни та скасування.
У реєстрі є такі відомості про заповіт:
Спадщина по заповіту може перевірятись по наявності потенційного спадкоємця. Для цього треба після смерті людини подати запит в будь-яку нотаріальну контору, пред’явивши при цьому свідоцтво про смерть і отримати інформацію зі Спадкового реєстру.
Умови дійсності заповіту можуть визнати нікчемними навіть без суду, якщо:
Зацікавлена особа може подати позов в суд для оскарження на визнання заповіту недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Наприклад, якщо заповіт змусили переписати під впливом фізичного або психологічного насильства, або якщо заповідач внаслідок тривалої хвороби не усвідомлював значення своїх дій. Доказом цього може бути висновок посмертної судово-психіатричної експертизи.
Зазначимо, цей матеріал не окреслює всіх нюансів складання заповіту. Для того, аби юридично правильно скласти заповіт саме у вашій ситуації, варто звернутися до нотаріуса особисто.