Підтримайте Вільне!
ПідтримайтеМає досвід роботи вчителькою, 10 років тому ледь не загинула внаслідок підпалу будинку й через це тепер не веде соцмереж. Людмила Борисевич працює в органах влади понад 30 років, нині керує однією з найбільших громад Донецької області. Про роботу начальниці Олександрівської СВА, її майно та доходи дізнавайтеся із досьє, яке підготували журналісти Вільного Радіо.
Для підготовки цього досьє наші журналісти проаналізували відкриті дані (реєстри, декларації, сторінки у соцмережах, публікації у ЗМІ тощо), отримали документи від Олександрівської військової адміністрації та поспілкувалися із самою Людмилою Борисевич.
Якщо ви вважаєте, що в матеріалі бракує інформації, якою ви готові поділитися із Вільним Радіо, напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook.
Людмила Вікторівна Борисевич народилася 11 березня 1962 року у селищі Новодонецькому, яке тоді входило до Добропільського району. Після навчання у педагогічному училищі влаштувалася на роботу у школу. Працювала на таких посадах:
Першу вищу освіту Людмила Борисевич здобула 1991-го, ще під час роботи у школі — вивчилася на викладача української мови і літератури у Харківському державному педагогічному інституті імені Г. Сковороди. А 2010-го Борисевич закінчила магістратуру у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю “Державне управління”.
У серпні 1994-го Людмила Борисевич перейшла на роботу до Олександрівської райради, де до листопада наступного року була керівницею секретаріату. Після цього стала заступницею голови Олександрівської районної державної адміністрації, цю посаду обіймала до червня 2010-го.
За даними аналітичної системи YouControl, з липня 2010-го по квітень 2012-го Людмила Борисевич також була підприємицею. Види діяльності, які вона реєструвала — роздрібна торгівля з лотків та на ринках, а також роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.
А у березні 2012 року Людмила Борисевич стала селищною головою Олександрівки. Попередній очільник селища склав повноваження за станом здоров’я, тож Борисевич обрали на позачергових виборах.
Людмила Борисевич обіймала посаду селищного голови близько двох років, коли росіяни та їхні пособники почали захоплювати Донеччину. У самій Олександрівці бойовиків не було, втім, доповнює очільниця громади, були намагання влаштувати псевдореферендум.
“Я не дала можливості провести “референдум”, хоча наполягали. За це дуже серйозно постраждала”, — розповідає Людмила Борисевич Вільному радіо.
Посадовиці двічі намагалися підпалити будинок. В ніч на 27 травня 2014 року її оселю закидали “коктейлями Молотова”. Вдруге це сталося в ніч з 17 на 18 березня 2015 року, тоді у її будинку загорівся дах. Обидва випадки Борисевич пов’язує із помстою сепаратистів.
“Я живу одна. Будинок горів, а я спала, і мені снилося, що йде дощ, бо все лилося. А це вже пожежу гасили. Пощастило, що люди побачили вогонь і викликали рятувальників, вони вибили двері, загасили пожежу. І, слава Богу, я залишилась жива”, — згадує посадовиця підпал її оселі у 2015-му.
Обидва рази правоохоронці відкривали кримінальні справи, однак покараних немає.
“Всі знають, хто це зробив. Але офіційно цю людину не назвали. Я особисто знаю, під чиїм керівництвом це все робилось”, — стверджує Борисевич.
Через страх повторних нападів посадовиця видалила особисті сторінки у соціальних мережах. За її словами, не з’являтиметься там, допоки зберігатиме керівну посаду.
На виборах у жовтні 2015-го Людмилу Борисевич вдруге обрали керувати Олександрівкою. Тоді, як і попереднього разу, вона балотувалася як самовисуванка.
А на початку 2018 року в межах децентралізації з’явилась Олександрівська громада, яка об’єднала 42 населені пункти. Це одна з найбільших громад на Донеччині (друга за площею після Лиманської). Керувати усією громадою також обрали Борисевич, яка йшла на вибори від партії “Наш край”. Цю посаду вона зберігала, допоки у квітні 2023-го там не створили військову адміністрацію. Нині Людмила Борисевич начальниця ВА.
Купівля шкільних автобусів та спецтехніки для населених пунктів, ремонт парків, шкіл та створення молодіжних центрів — зокрема, про такі досягнення за трохи більше ніж рік керування громадою розповідала Людмила Борисевич журналістам Вільного Радіо у вересні 2019-го. Тоді ж переглянули й земельний податок.
“Коли ми об’єднались у громаду, в нас було 10 сільських рад і 1 селищна. В якійсь раді земельний податок був 0,45%, у когось — 1%. Ми зібрались з депутатами, поспілкувались, бо ми розуміємо, що наші основні кошти — це дохід з нашої землі. І вирішили, що у нас податок буде становити 0,9%”, — розповідала 2019-го голова Олександрівської громади Людмила Борисевич.
Були задоволені роботою керівниці громади й місцеві, з якими ми спілкувались.
“Дуже багато змінилось [за рік після створення громади]. От, наприклад, цей парк. Тут взагалі у нас просто хащі були. А <…> коли вона прийшла до нас, жінка наша, Людмила Вікторівна, вона дуже багато зробила. Вона старається, знаєте”, — так 2019 року оцінювала роботу керівниці громади одна з місцевих під час розмови з журналістами Вільного Радіо.
Олександрівська громада розташована на кордоні трьох областей — Донецької, Дніпропетровської та Харківської. Нині це одна з найвіддаленіших від фронту громад на Донеччині. Однак на початку повномасштабної війни лінія фронту стрімко наближалася до населених пунктів громади зі сторони Харківщини.
“Коли в Харківській області були бойові дії — перші “прильоти”, оце все починалося у нас. Ізюмський район, Барвінкове — це все поруч з нами. Тоді ми вивезли техніку, архіви, все вивозили, людей евакуювали”, — розповідає Людмила Борисевич.
Тоді ж евакуювали й обладнання сміттєсортувальної станції. Її почали зводити обласним коштом наприкінці 2018-го, добудували напередодні повномасштабної війни, однак не встигли здати в експлуатацію.
Втім, після деокупації більшої частини Харківщини у перший рік повномасштабної війни життя повернулося до Олександрівської громади. Нині там мешкає навіть більше людей, ніж було до 2022-го.
“На початку повномасштабної війни у нас було 12 100 людей у громаді. Коли пройшла евакуація, залишилося близько 7 тисяч. Зараз у нас 10 200 місцевих і ще близько 7 тисяч переселенців живуть”, — доповнює Людмила Борисевич.
Олександрівська громада славиться розвиненим сільським господарством: землі сільгосппризначення складають чималу частину від загальної площі. За словами очільниці військової адміністрації, фермери та аграрії продовжують працювати у громаді.
“Мені дуже приємно сказати про те, що з початку повномасштабної війни у нас не залишалося жодного необробленого клаптика землі. Всі сільськогосподарські підприємства, ті землекористувачі, які самостійно обробляють земельні ділянки, а їх більше ніж 2 тисячі на нашій території, всі працювали, я вдячна їм. І ніхто з моїх аграріїв не їхав з нашого населеного пункту”, — каже начальниця ВА.
Нині у громаді вирує життя: там проводять реконструкції, працюють над відновленням цілодобового водопостачання, ремонтують медзаклади тощо.
Багато ремонтів у громаді проводять за допомогою міжнародних благодійних організацій — співпрацюють із двадцятьма, каже Людмила Борисевич. Зокрема, упродовж останніх місяців завдяки міжнародному фонду Emergency у громаді оновлюють сільські лікарні.
Будують у громаді і плани на майбутнє.
“Був конкурс, оголошений Канадським урядом. Із 400 громад обрали 18, наша громада серед них. І після цього конкурсу ми підписали меморандум, де проходимо навчання і плануємо відновлення. За цим планом вже сьогодні у нас на платформі DREAM зареєстровано 46 проєктів, це те, що ми хочемо відновити після завершення війни”, — говорить Людмила Борисевич.
Місцеві жителі, з якими ми спілкувалися, оцінюють роботу Людмили Борисевич позитивно. Її здебільшого характеризують як керівницю, до якої завжди можна звернутися по допомогу. Втім, люди відмічають і суворий характер Борисевич.
“Хазяйновита жінка, усюди у нас порядок. Я багато де буваю, мабуть, немає такого порядку, як у нас, в жодній громаді. Все коситься, все прибирається, будується. Але сувора вона. Якщо треба, то будь-кого на клапті порве. Віддає всю енергію роботі”, — розповідає Вільному Радіо фермер з Олександрівської громади Олександр Бондаренко.
Про відданість роботі розповідає нам і сама Людмила Борисевич. Втім зізнається: іноді важко переживає невдачі.
“Єдине моє багатство — моя робота, я їй віддаю усе життя. Я завжди на роботі, 24/7, може бути у суботу, неділю. А невдачі… Ви знаєте, я як жінка іноді плачу. Буває боляче, коли бачиш несправедливе ставлення до своєї роботи. Але опускаються руки сьогодні — я забула і завтра крокую вперед, і знову б’ю. Якщо я ставлю мету — досягну її обов’язково, в мене характер такий, всі підлеглі це знають”, — ділиться начальниця ВА.
Якщо вам є що розповісти (зокрема, й про посадовців, досьє котрих поки що немає на нашому сайті) — зверніться до команди Вільного Радіо у Telegram, Instagram чи Facebook. Можливо саме ваша думка зробить досьє об’єктивнішим та допоможе нам у роботі над текстами.
Як повідомили Вільному Радіо в Олександрівській військовій адміністрації, Людмила Борисевич має такі відзнаки (дані станом на початок 2025 року):
Згідно з останньою декларацією, Людмила Борисевич живе у Новодонецькому. Там має будинок (у власності з 2003-го) площею 192,80 кв. м. Також посадовиця має кілька земельних ділянок, які у власності з 2020-го: дві у Новодонецькому (площею 1500 та 691 кв. м) та у Петрівці Другій Олександрівської громади (20 000 кв. м). Їздить начальниця ВА на авто Chrysler 300C 2007 року випуску (придбане 2008-го).
Чоловіка та дітей в Людмили Борисевич немає.
За 2024 рік посадовиця отримала 965 тис. 550 грн зарплати “на руки”, це у середньому близько 80 тисяч гривень на місяць. Також вона задекларувала пенсію — 234 тис. 901 грн за рік.
А от у перші три місяці 2025 року начальниці Олександрівської військової адміністрації платили близько 64 тисяч гривень на місяць. Це — середня зарплата керівника громади на Донеччині.