Що НАТО дає економіці: розвиток чи витрати (розбір на прикладах пострадянських країн)
Що НАТО дає економіці: розвиток чи витрати
(розбір на прикладах пострадянських країн)
В 1999-2004 одразу кілька країн з пострадянського простору стали членами Північноатлантичного альянсу. До міжнародного безпекового блоку приєдналися, зокрема, Польща, Чехія, Угорщина та інші країни пострадянського простору. Як їхній новий статус вплинув на виробництво в країнах та економіку загалом — журналісти Вільного радіо зібрали в кількох прикладах та інфографіках.
Для початку:
НАТО — це військово-політичний альянс. Головне правило організації: члени союзу відповідають за безпеку один одного.
Детальніше про блок читайте в нашому матеріалі Що таке НАТО, як працює альянс та які міфи є про нього.
Але для військового розвитку потрібні гроші. Що окремо і прописано у вимогах до країн-членів НАТО. Тож є думка, що вступ до альянсу — це лише про витрати. Подивимось на це на прикладах.
аааааааааааааааааааааааааааааааааа иииии Фото: unsplash.com
Економічні питання ДО вступу в НАТО
"Якщо ви хочете зрозуміти, які вимоги висуваються до країн-членів НАТО, то ви берете вимоги, які висуваються до країн-членів ЄС, і додаєте до них оборонний компонент. Всі ті критерії соціальної сфери, економіки, боротьби з корупцією і так далі, які застосовуються в контексті виконання нашої угоди про асоціацію з ЄС, те саме буде застосовуватись і в НАТО", — пояснює заступник міністра закордонних справ Єгор Божок.
"Все дуже чітко задокументовано і зафіксовано. Є вимоги щодо рівня економічного розвитку, оскільки країна має бути спроможна робити внески в бюджет НАТО, які не є маленькими, це не дешево. Всі мають виділяти 2% ВВП", — додає експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілія Куса.
"Все дуже чітко задокументовано і зафіксовано. Є вимоги щодо рівня економічного розвитку, оскільки країна має бути спроможна робити внески в бюджет НАТО, які не є маленькими, це не дешево. Всі мають виділяти 2% ВВП", — додає експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілія Куса.
Відповідно до звіту генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга, у 2018 році країни НАТО витратили на оборону в загалом близько $1 трлн. Майже 70% цієї суми припадає на США, які витрачають на оборону 3,39% свого ВВП.
Але при цьому, вже на етапі остаточної підготовки до приєднання, країни-члени альянсу починають вкладати гроші в майбутніх партнерів. Так було з країнами пострадянського простору.
Так, в економіку Польщі в 1997 році (час оголошення рішення про вступ до НАТО) вклали 2,7 мільярда доларів прямих іноземних інвестицій, у 1998 — 5 мільярдів доларів, у 1999 (рік вступу до НАТО) — вже 8 мільярдів доларів. В Чехію в 1997 р. інвестори вклали 4 мільярдів доларів, в 1998 — 9,8 мільярда доларів, у 1999 р.— 12,8 мільярда доларів; в Угорщину — в 1997 р.— 6,2 мільярда доларів, у 1998 р.— 10,2 мільярда доларів, у 1999 р.— 14,5 мільярдів доларів.
Так, в економіку Польщі в 1997 році (час оголошення рішення про вступ до НАТО) вклали 2,7 мільярда доларів прямих іноземних інвестицій, у 1998 — 5 мільярдів доларів, у 1999 (рік вступу до НАТО) — вже 8 мільярдів доларів. В Чехію в 1997 р. інвестори вклали 4 мільярдів доларів, в 1998 — 9,8 мільярда доларів, у 1999 р.— 12,8 мільярда доларів; в Угорщину — в 1997 р.— 6,2 мільярда доларів, у 1998 р.— 10,2 мільярда доларів, у 1999 р.— 14,5 мільярдів доларів.
Економічні питання ПІСЛЯ вступу в НАТО
"Як хтось дуже вірно сказав: "Вступає в НАТО не міністерство оборони, і не збройні сили, а вся країна", — каже Голова Представництва НАТО в Україні та Директор Офісу зв'язку НАТО в Україні Александер Вінніков.
Тож в результаті приєднання до альянсу є певні зміни для економіки. І це не тільки конкретний мінімальний рівень витрат на армію. У межах НАТО існує низка структур, відповідальних за розвиток економічного співробітництва між країнами: Секція оборонної і безпекової економіки Відділу політичних питань і політики безпеки, Бюджетний комітет, Інвестиційний комітет, Логістичний комітет, Рада з ресурсної політики і планування, а також спеціальні програми з допомоги менш розвинутим членам НАТО. Усі ці структури допомагають країнам-членам НАТО співпрацювати у сфері оборони та в галузі економічного планування й співробітництва.
Тож в результаті приєднання до альянсу є певні зміни для економіки. І це не тільки конкретний мінімальний рівень витрат на армію. У межах НАТО існує низка структур, відповідальних за розвиток економічного співробітництва між країнами: Секція оборонної і безпекової економіки Відділу політичних питань і політики безпеки, Бюджетний комітет, Інвестиційний комітет, Логістичний комітет, Рада з ресурсної політики і планування, а також спеціальні програми з допомоги менш розвинутим членам НАТО. Усі ці структури допомагають країнам-членам НАТО співпрацювати у сфері оборони та в галузі економічного планування й співробітництва.
"Членство в НАТО — це як негласний сертифікат того, що інвестор з інших країн-членів НАТО може спокійно заходити на цей ринок та інвестувати в ті чи інші сектори національної економіки", — каже заступник міністра закордонних справ Єгор Божок.
Вступ до НАТО для пострадянських країн співпадав з вступом до Європейського союзу. Тож розділити їхній вплив складно. Але Ігор Тодоров наполягає: гроші вкладають туди, де безпечно.
"Зокрема, Польща стала членом НАТО в 1999 році і інвестиції в економіку в той же рік зросли в 4 рази. У Чехії та Угорщині, які також, як і Польща, в 99 році стали членами НАТО, інвестиції зросли в 3,5 раза. Трошки скромніші результати у Румунії і Болгарії, але теж саме: у 2004 році, коли країни приєдналися до альянсу, в Румунії у 2,5 раза, в Болгарії — у 2 рази", — наводить приклади експерт Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції Ігор Тодоров.
Рівень безпеки та довіри, вважає Єгор Божок, пропорційний інвестиціям в оборонний комплекс. Адже країни-члени НАТО будують свої заводи в Європі і навчають працівників. А відкрити таємниці озброєння можна не кожному. До того ж, система базових угод Альянсу передбачає пріоритетні умови для укладання контрактів між країнами-членами.
"Рішення продавати це — це теж означає довіру. Якщо країна відповідним чином зблизилася з НАТО, і вже відносини на іншому рівні, тоді країни охоче приймають рішення про можливості продажу тих чи інших озброєнь країні-партнеру. Тому що, звичайно, чого найбільше бояться такі країни, продаючи озброєння третій країні — це те, що це озброєння та військова техніка можуть опинитися в інших країнах, які є противниками", — каже заступник міністра закордонних справ Єгор Божок.
Та заробіток може бути не лише з продажу чужого озброєння. Це доводять Польща і Чехія. За даними з книги політолога Олександра Палія "Навіщо Україні НАТО", у 1997 році Польща продала зброї лише на $20 млн., а у 2001 — вже на $93 млн., Чехія у 1997 р. продала зброї на $28 млн., а у 2001 — на $95 млн.
Збільшення кількості інвестицій економісти країн відмічали і в інших сферах. Ось такі особливості знайшов Ігор Тодоров:
"В Словаччині це автомобільні заводи, автозбірні заводи. Словаччина зараз займає перше місце в світі, уявіть собі, по випуску автомобілів на душу населення. В Чехії це перед усім вкладання в туристичний бізнес. В Польщі це сільське господарство, легка промисловість, фінансова сфера", - зазначає Тодоров.
Ефект вступу до НАТО для Болгарії є окремий посібник.
Відповідно до даних з нього, приєднання до альянсу дало поштовх для розвитку телекомунікацій та туризму в країні.
"В Словаччині це автомобільні заводи, автозбірні заводи. Словаччина зараз займає перше місце в світі, уявіть собі, по випуску автомобілів на душу населення. В Чехії це перед усім вкладання в туристичний бізнес. В Польщі це сільське господарство, легка промисловість, фінансова сфера", - зазначає Тодоров.
Ефект вступу до НАТО для Болгарії є окремий посібник.
Відповідно до даних з нього, приєднання до альянсу дало поштовх для розвитку телекомунікацій та туризму в країні.
Повернемось до питання:
847 Читайте нас в Telegram DONрегіон
Підписуйтесь на наш Instagram Вільне радіо
Проект «Підвищення рівня знань про НАТО серед жителів Донецької області» реалізується завдяки фінансовій підтримці Уряду Великої Британії. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(-ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією Уряду Великої Британії.
