Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадаємо Надію Азарову з Маріуполя. Вона працювала на комбінаті “Азовсталь”, була дружиною і мамою маленького сина. Під час пошуків безпечного місця родина кілька разів змінювала житло в місті й на околицях Маріуполя. Але це не врятувало — життя 33-річної жінки обірвав російський обстріл. За день до трагедії загинув її чоловік.
Про Надію Азарову розповіли на сайті 0629 у меморіальному розділі.
Надія Азарова народилася 9 грудня 1988 року в Маріуполі. Тут вона виросла, здобула освіту і працювала у сфері металургії — на комбінаті “Азовсталь”. Зі своїм чоловіком Артуром Надія одружилася у квітні 2019 року.
Коли почалася повномасштабна війна, жінка перебувала у декретній відпустці. Їхньому синові Данилу був лише один рік і три місяці.
Разом із чоловіком і сином Надія жила у мікрорайоні Маріуполя “Східний”. Уже 24 лютого 2022 року цей район опинився під обстрілами, тому родина вирішила поїхати до будинку матері чоловіка в селище Волонтерівка Кальміуського району.
Проте і там залишатися не вийшло — зникли вода та електрика. Сподіваючись, що в центрі Маріуполя буде спокійніше і з’явиться можливість евакуації, сім’я переїхала до знайомих у приватний будинок на вулиці Матросова.
14 березня під час авіаудару по сусідньому будинку загинув чоловік Надії Артур. Його мати з молодшим сином під час обстрілу зазнали поранень і потрапили до лікарні.
Наступного дня російський обстріл забрав і життя Надії. Вона вирішила повернутися в будинок у Волонтерівці. 15 березня туди прилетів снаряд — жінка загинула миттєво.
“Надя сиділа біля вікна, коли обстріляли будинок. Від снарядів, що скрізь вибухали, їй розірвало голову”, — розповіла свекруха Надії Ірина.
Загиблу маріупольчанку поховали у дворі біля будинку. Ірина з теплотою згадує невістку: “Надюша завжди чогось прагнула. Була люблячою мамою, дружиною і просто розумницею. Мала два червоні дипломи, які тепер катаються зі мною по світу. Данилу вже 3 роки. І він мене називає бабусею і мамою, а в мене ще сильніше розривається серце. Діти так і не встигли почути ці довгоочікувані “мама” і “тато”.
У Надії Азарової залишилися син, брат, батьки, свекор і свекруха.
Світла памʼять