Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Василя Шемоту із Закарпаття, який після початку повномасштабного вторгнення став на захист країни. Він любив проводити час з дітьми і мріяв побудувати для родини дім. Захисник загинув у Бахмуті від снаряда російського танка.
Про Василя Шемоту Вільному радіо розповіла його мати Оксана.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину.
Василь Шемота народився 21 лютого 1985 року в селі Білин на Закарпатті.
Навчався у Білинській та Рахівській школах. Після цього одразу пішов на строкову службу в ЗСУ, яку проходив у Кам’янському Дніпропетровської області.
Після служби Василь закінчив школу поліції при Львівському університеті внутрішніх справ і заочно отримав спеціальність соціального педагога в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника.
Більше 13 років пропрацював у поліції Рахівського Міністерства внутрішніх справ України, маючи звання “Старший лейтенант”. Тривалий час працював охоронцем у супермаркетах.
У 2006 році чоловік знайшов своє кохання та одружився, а згодом у їхній родині з’явилося поповнення.
“Разом із дружиною Любою вони виховали двох дітей — донечку Ангеліну та сина Назарчика. Наш Герой безмежно любив своїх дітей і був турботливим, відповідальним батьком”, — розповідає мати Оксана.
Основною рисою характеру Василя була доброта, відповідальність і дисципліна, кажуть рідні. “Серце віддаю людям” — так його характеризує мати Оксана.
Після початку повномасштабного вторгнення 28 лютого Василь вступив до територіальної оборони. Спершу був на Рахівщині, а потім служив на північних кордонах України в Сумській області стрільцем-оператором. Також воював у Попасній, Покровську, Костянтинівці та Бахмуті.
“Слова “Хто, як не я?” стали його покликом”, — каже мати загиблого воїна.
Чоловік не розповідав багато історій з фронту, але завжди піклувався про своїх побратимів, як брат чи батько, запевняють рідні.
“Він знав, що кому потрібно, і я організовувала все для його побратимів. Для роти він забезпечив дрон Mavic, тепловізори, біноклі, зарядні станції, бензопили, акумулятори, буржуйки і багато іншого. За це ми отримали нагороду, але її виписали на мене — його маму”, — ділиться Оксана.
Василь мріяв побудувати власний будинок для родини, але залишився лише недобудований фундамент.
Останній бій Василь провів 27 квітня 2023 року в Бахмуті на Донеччині. Він загинув під час виконання бойового завдання від снаряда російського танка.
Чоловіка поховали у рідному селі Білин на Закарпатті.
Василя Шемоту посмертно нагородили медаллю “За жертовність і любов до України”.
Рідні створили петицію з проханням надати Василю Шемоті звання Героя України. Підтримати родину ви можете за посиланням.
Вічна пам’ять воїну.