Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадаємо Наталію Аргат із Гайсина на Вінниччині. Вона здобула педагогічну освіту й працювала вчителькою в дитячому садочку. У перші тижні повномасштабного вторгнення Наталія долучилася до війська, а згодом стала заступницею командира роти з психологічної підтримки персоналу в підрозділі “Птахи Мадяра”. У жінки залишилося двоє дітей — донька Катерина та син Артем.
Про життя і загибель Наталії розповіли в Гайсинській територіальній громаді.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Наталія Аргат народилася 30 квітня 1996 року в місті Гайсин на Вінниччині. До п’ятого класу навчалася у міській школі №5, а базову освіту здобула у школі №4.
Після школи Наталія вступила до Уманського педагогічного коледжу, а згодом продовжила навчання в інституті. За фахом вона була вихователькою та працювала у закладі дошкільної освіти №2 “Дзвіночок” у Гайсині.
“Малеча завжди тягнулася до її доброго серця та лагідного голосу”, — згадують у Гайсинській міській раді.
В тому ж місті Наталя познайомилася з Олексієм. Згодом вони одружилися й разом виховували двох дітей — доньку Катерину та сина Артема.
У перші тижні повномасштабного вторгнення Росії в Україну Наталію призвали на військову службу за мобілізацією. Вона потрапила до 168-го батальйону територіальної оборони 120-ї бригади, де служила понад три роки. Служив і чоловік Наталії.
У травні 2025 року захисниця перевелася до військової частини А4995. У званні старшої лейтенантки вона обіймала посаду заступниці командира роти з психологічної підтримки персоналу роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем у підрозділі “Птахи Мадяра”. У війську мала позивний Миша.
24 лютого 2026 року Президент України підписав указ про нагородження Наталії Аргат орденом “За мужність” III ступеня.
У квітні 2026 року на війні загинув чоловік Наталії Поховавши коханого, жінка продовжила службу. Її підрозділ тримав оборону на Донеччині.
1 листопада 2026 року Наталія виконувала бойове завдання поблизу населеного пункту Кам’янка Покровського району Донецької області. Російські військові атакували її безпілотником. Від отриманих травм старша лейтенантка загинула. Їй було 30 років.
“Двоє маленьких дітей залишилися без батьків. Війна забрала життя обох — спочатку батька, а тепер і матері”, — написала в соцмережах знайома родини Людмила Головашич.
У Наталії залишилися 12-річна донька Катерина, 8-річний син Артем, мама Лариса Євгеніївна, бабуся Любов Степанівна та інші рідні.
5 листопада 2026 року Наталію Аргат поховали з військовими почестями на кладовищі села Чечелівка Гайсинської громади.
Вічна пам’ять захисниці.