По всій країні, в тому числі і в Бахмуті, відзначають 85 річницю страшної трагедії 1932-1933 років. Тоді, через наказ від керівництва Радянського Союзу, загинули мільйони людей. Значно постраждала саме східна Україна.
Голодомор визнали геноцидом українського народу чимало країн світу. За різними оцінками, загинули в ті роки від 4 млн до 10 млн людей. Близько 8 тисяч з них — на Донеччині. Український інститут національної пам’яті видав результати досліджень тодішніх подій в книзі “Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років”. Звідти ми зібрали кілька історій очевидців та жертв Голодомору, що жили на сході країни.
- “Пам’ятаю голод 1932 — 1933 років. Це були страшні часи. Багато людей з голоду вмирало. Урожай забирала влада. Уповноважені ходили групами по 3 — 4 чоловіки, заходили в кожен двір з шомполами, скрізь штрикали і знаходили зерно, якщо хтось ховав. В колгосп заставляли йти примусово”, — розповіла очевидиця Голодомору на Донеччині в населеному пункті Луганське Прасковья Шульженко.
- “Росла з бабусею. Коли мені виповнилося 13 років, померла бабуся і залишилась я за всім сама. В ті страшні часи я була досить доросла, меня було 16 років. Як зараз пам’ятаю все: і корову держала, і хоч була засуха, та кукурудза вродила. Але прийшли якісь уповноважені люди з району, зарізали корову, забрали всю кукурудзу до зернинки. Все вигребли з сараю. Що робити? Залишились без нічого… Я бачила селян зі свого села з опухлими ногами, як валянки, і блискучими обличчями, наче налитими водою. Як сьогодні пам’ятаю єдину свою мрію: коли настане такий час, щоб можна було вкусити запашного хліба”, — згадує ще одна жертва Голодомору Анна Пляшечник з селища Покровське в Бахмутському районі.
- “У нас було шестеро дітей. Старші працювали, а менші навчалися в школі. Я ходила до четвертого класу. Якщо це можна назвати навчанням. Зіб’ємося, було, як ягнята, біля вчительки, торохтимо мисками. Хтось крихітку хліба жує, або зернину. В обідню пору нас вели до кімнати, там наливали по мисочці ріденького супу. Не пам’ятаю, щоб хто їв ложкою – випивали; навхильці. Дивимося на куховарку голодними очима, може дасть добавки. Та вона відверталася, сама ковтала сльози”, – пригадує пенсіонерка Надія Страшко.
Сьогодні вшановують жертв тих подій. Традиційно, о 16:00 українців закликають запалити свічку пам’яті. Громадська організація “Бахмут Український” запрошує жителів Бахмута зробити це спільно. Акція відбудеться о 16-й годині в суботу біля будинку культури ім. Мартинова. Жителі принесуть квіти та свічки, проведуть молебен в пам’ять про загиблих.
