Спектакль привезли, а культуру – ні. Або як дістали вульгарні вистави в Бахмуті (блог)
Театр починається з вішалки? Можливо. Але чи захочеться заходити в театр, афіша якого намагається привабити вульгарними назвами постанов та голими торсами? У цьому блозі авторка спробувала описати всю палітру емоцій, які відчуває від споглядання банерів приїжджих спектаклів, бо в репертуарі все ніяк не може дочекатися класики або чогось сучасного до душі.
Авторський блог підготувала журналістка Вільного радіо.
Проходячи повз місцевий будинок культури, я нерідко бачу афіші, які викликають злість, огиду та бажання чимшвидше це “розвидіти”. Ось лише деякі з багатьох питань, які спадають на думку:
Хто це придумав?
Навіщо в цьому грати?
Хто на це піде, та ще й за гроші?
Питання прості, але знайти таку ж легку відповідь у мене не виходить. Почну з останнього.
Хто на це піде?
Звісно, я усвідомлюю, що люди різні, і “на всякий товар є свій покупець”. Комусь до вподоби заплутані стрічки Крістофера Нолана, а хтось розслабляється під простий гумор “Сватів”. А дехто любить і те, і інше.
Так і тут. Завжди знайдуться люди, які підуть на виставу “Мужики не танцюють стриптиз”, і визначальним критерієм для них буде саме назва.
Не знаю наскільки заповнені зали під час таких спектаклів – я на них не ходила. Та й взагалі, якщо бути відвертою, востаннє я була в театрі ще дитиною. Це була вистава “У джазі тільки дівчата”; на сцені тоді ще не окупованого єнакієвського палацу культури грали українською. Пам’ятаю, що не могла відірвати погляд від акторів – настільки було цікаво, кумедно та свіжо. А дорогою додому ми з мамою ділилися враженнями й багато сміялися.
Цікаво, чи такими ж яскравими та світлими були б мої спогади від комедії “Одеський підкидько”?
Люди різні. На жаль, інколи я не можу додати “і це прекрасно”. Бо ж хтось-таки купить квиток на чергове вульгарне видовище і вийде звідти задоволеним.
Хто це придумав?
Ті, кому потрібні гроші. Театр – це мистецтво, але акторам треба на щось жити. Так і з’являються вистави, подібні вище згаданим.
Ну чесно, я не можу уявити, як сценарист натхненно пише п’єсу “Салон поганих хлопців”, страждає над нею, добирає найвлучніші слова, які залишать відбиток у серцях глядачів. Пишучи, сам сміється і плаче. А потім, коли сценарій нарешті готовий, заплющує очі та мрійливо каже: “А на афіші будуть голі мужикиии”.
П’єсу, до речі, сьогодні мали показувати у Мирнограді. На сайті, де продають квитки – наступний опис. Прочитайте і замисліться: а чи все нормально з театром?
“Любі жінки! Якщо Вам нудно і самотньо, звертайтеся в контору «Гарячий Шоколад», там ви зможете зануритися в світ справжніх чоловіків і весело провести дозвілля, втілюючи всі ваші таємні бажання. Але ніколи не знаєш, куди заведе тебе випадок. Герої, потрапляючи в неймовірно смішні ситуації, дарують глядачам яскраві емоції, запальний стриптиз, сміх до сліз і неймовірне задоволення!”.
Ясна річ, до Бахмута й інших невеликих міст приїжджають і інші вистави. З того, що пам’ятаю – “Любов і голуби” з Русланою Писанкою або “Собаче серце” з Валерієм Золотухіним. Але такі спектаклі до нас привозять рідше. Більший попит у п’єс на кшталт “Коханців з великої дороги”, от і маємо.
Навіщо в цьому грати?
Мабуть, кожен першокурсник театрального училища мріє колись зіграти Гамлета, але таку можливість отримують лише найкращі. Дехто ж мусить до кінця кар’єри грати дрібніші ролі. Одним геніально грати не дано від природи, а інших просто “не помітили”. Аби мати що їсти, вони йдуть із собою на компроміс. Ну а що, не всі ж однаково люблять Шекспіра, комусь і про коханців-стриптизерів зайде.
А є й ті, хто керується простою тотожністю: несмак = гроші. Любителів дешевих вистав вистачає, то чому б не догодити їм і не перекласти кількасот гривень з їхньої кишені у свою?
Коло замикається.
Це авторська колонка, матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Редакція “Вільного радіо” не відповідає за достовірність наведеної інформації. Точка зору редакції може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Читайте також:
523Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
