Максим Чаюн під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну
Максим Чаюн під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Фото з архіву родини
string(157) "Максим Чаюн під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Фото з архіву родини"

Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Максим Чаюн з дитинства був працьовитим: спочатку допомагав мамі з вихованням молодших братів та господарством, а коли одружився, сам забезпечував свою родину та не переставав допомагати матері. Понад рік чоловік боронив Україну на Вугледарському напрямку. Максим Чаюн загинув у день, коли його мама купила будинок, на гроші подаровані сином. 

 

Про життєвий шлях Максима Чаюна Вільному радіо розповіла його мати Оксана.

Вільне радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.

“Максим Чаюн був працьовитим з самого дитинства” 

Максим народився 8 жовтня 1992 року в селі Торговиця Кіровоградської області. Усе дитинство та мирні роки життя промайнули у місті Сквир, що на Київщині. Там він закінчив школу, а потім здобув фах автослюсаря.

“Ми часто змінювали місце проживання, бо я через роботу на будівництвах не могла довго бути на одному місці. І він завжди мені допомагав з усім. Був час, коли ми жили у будинку, який треба було топити. Він деревину з лісу таку тягав! По 2-3 метри акації. Дуже працьовитий з дитинства був”, — згадує полеглого на війні сина Оксана.

Вищу освіту Максим Чаюн вирішив не здобувати, натомість пройшов строкову службу.

Максим Чаюн на строковій службі у ЗСУ
Максим Чаюн на строковій службі у ЗСУ. Фото з архіву родини

“Потім, як приїхав з армії, працював на будівництві: то дахи перекривали з хлопцями, то будували щось, ремонтували — повністю по цій справі пішов у мене. Я ж сама штукатур, євроремонти робила. Він дуже старанний був, його дуже хвалили. Казали, що він по дахах бігав краще, ніж деякі по землі”, — говорить Оксана.

Коли Максим одружився, у них з коханою народився син Назар. Дружина не працювала, тому Чаюн багато працював, щоб забезпечувати родину всім необхідним. Крім цього, чоловік допомагав й матері, яка розійшлась з батьком і сама виховували двох братів Максима.

“Я багато разів намагалась допомогти йому чимось, але він ні копійки не брав у мене та казав: “Мамо, ти тягнула нас все життя! Я — чоловік, і тепер повинен сам”. Він не “вилазив” з двох робіт. Стільки років мені допомагав. Він така дитина була, що в школах та всюди його любили”, — зазначає мати.

Жінка стверджує, що її син навіть ніколи не гуляв з друзями — жив тільки роботою. Через це у Максима майже не залишалось вільного часу на захоплення. Одним з небагатьох хобі Чаюна був ремонт мотоциклів та машин.

Максим Чаюн
Максим Чаюн. Фото з архіву родини

Максим Чаюн понад рік боронив Україну від окупантів та беріг близьких від подробиць

Максима Чаюна мобілізували 12 серпня 2022 року. 

“Максиму подзвонили з військкомату та сказали, що є наказ такий-то, а він же не ховався. Сам там був за два тижні до дзвінка і пройшов медичну комісію”, — зазначає Оксана Чаюн.

Чоловік мав звання головного сержанта, служив у механізованому батальйоні військової частини А2167. Майже весь час на службі військовий провів на Вугледарському напрямку Донецької області.

“Коли дзвонив після чергування, то вони постійно були десь в окопах на полях Донеччини. Але про саму службу ніколи нічого не розповідав, казав тільки: “У мене все добре”, — з сумом говорить мати.

Максим Чаюн під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну
Максим Чаюн під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Фото з архіву родини

“Хата у могилі”

Єдина відпустка за понад  рік служби у Максима Чаюна була у жовтні 2023 року. Оксана каже, що вона була короткою. 

“Він якось сказав: “Мамо, мені не треба хату, а я ось назбирав за війну, що платили — купи хату.” Приїхав буквально на добу, подивився хату та сказав: “Мамо, оформлюй на себе документи”. Такий задоволений був, і я щаслива була”, — згадує Оксана.

Через тиждень, 1 листопада 2023 року, 31-річний Максим Чаюн загинув – загарбники вгатили з реактивної системи залпового вогню по позиціях, де був чоловік. 

“Це сталось у той самий день, коли я оформлювала документи на купівлю хати. Вийшла “хата у могилі”, — ледве стримує сльози мати.

Оксана каже, що побратими дві доби відкопували тіло її сина. Вже 6 листопада тіло Максима повернули родині. Бійця поховали на кладовищі у рідному Сквирі.

“У нього голова зверху до очей була вся обмотана, а все інше ціле було”, — додає Оксана Чаюн.

У Максима залишився 6-річний син Назар, мати, дружина та двоє братів.

Максим Чаюн під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну
Максим Чаюн під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Фото з архіву родини

“Мій син був прикладом того, що справжні герої завжди готові стати на захист інших, навіть ціною свого власного життя. Максим був доброю, чуйною молодою людиною, хорошим люблячим чоловіком, гарним татом шестирічному сину Назарчику та турботливим сином”, — додає мати.

Родина прагне, аби Максиму надали звання “Героя України”. Для цього вони створили петицію. Ви можете підтримати родину загиблого захисника, підписавши ініціативу за посиланням.

Світла пам’ять.


Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.


Спонсор
Завантажити ще...