13 грудня минає 9 років з дня вбивства Героя “Небесної сотні” Дмитра Чернявського. Чоловік був родом з Бахмутського району та став однією з перших жертв російської агресії проти України. Розповідаємо, яким він був.
Дмитро Чернявський народився у селі Артемівському (нині Хромовому) 5 березня 1992 року. У родині він був єдиним сином.
Хлопець учився в Артемівській школі №18. Як зазначають на сайті-меморіалі Героїв “Небесної сотні”, ще з юного віку Дмитро захоплювався історією та мав неабиякі досягнення у цьому предметі: три роки поспіль посідав друге місце на обласній олімпіаді. ЗНО з історії він теж написав на 200 балів із 200 можливих.
Після школи Дмитро Чернявський переїхав у Донецьк і вступив на обліково-фінансовий факультет Донецького національного університету. Закінчивши бакалавріат, продовжив заочно вчитися на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка.
Навчальний розклад був насиченим, та попри це хлопець з ентузіазмом долучався до суспільного життя рідного краю. Ще у жовтні 2010 року він вступив у Всеукраїнське об’єднання “Свобода”, і вже менш ніж за пів року став керівником пресслужби міського осередку партії в Донецьку. А у березні 2013 року обійняв цю ж посаду в обласному осередку “Свободи”.
З самого початку Революції Гідності Дмитро став одним з активних учасників цих історичних подій.
13 березня 2014 року на головній площі Донецька проходив проросійський мітинг сепаратистів. Навпроти них мітингували українські активісти з великим синьо-жовтим прапором та банерами “Украина Единая! Нет войне!”. Мітингарі співали державний гімн та інші українські пісні. Серед них був і Дмитро Чернявський — він разом з іншими чоловіками охороняв учасників демонстрації.
Правоохоронці відгородили два табори кордоном, та це не завадило учасникам проросійського мітингу кидати каміння в українських активістів. У результаті постраждали багато людей, силовики сховали поранених активістів в автобусах. Люди під прапорами “ДНР” розбили вікна автобусів та почали закидати всередину димові шашки й пускати сльозогінний газ.
Через це проукраїнські активісти знов опинилися на вулиці, де їх почали закидати камінням. Це призвело до масових сутичок. Коли євромайданівці почали відходити, Дмитро Чернявський разом з іншими активістами захищав неозброєних учасників демонстрації. В цей момент хлопця вдарили ножем у живіт.
Поранення виявилося смертельним для 22-річного Дмитра. Активіста поховали у Донецьку.
20 лютого 2015 року Дмитру Чернявському посмертно надали звання Героя України та удостоїли орденом “Золота Зірка”.
Меморіальну дошку з портретом Героя встановили на фасаді Бахмутської школи №18, де він учився — з 2016 року школа має його ім’я. Наприкінці 2021 року будівлю повністю відремонтували та закупили туди нові меблі й обладнання. Але вже у березні 2023 року окупанти перетворили заклад на руїни.
Українська поетеса, авторка циклу “Безсмертні” Ганна Дудка, присвятила Дмитру Чернявському вірш. За її словами, готуючись до написання, вона ретельно вивчала біографію хлопця.
“Дуже шкода цього хлопчика, який на відмінно, на 200 балів написав тестування з історії! Який малював іриси для своєї класної керівнички, казав, вона Ірина, то він їй іриси намалював”, — каже поетеса.
Вірш про Дмитра Чернявського Ганна Дудка назвала “Перший з Донбасу”.
“І різав слух той не місцевий говір,
Автобуси – мов пастки на колесах.
І дим їдкий, нестерпний запах крові,
І те в руках байдужих гостре лезо…
…Він серед обдарованих. У списку.
І якось “був” і вимовити гірко.
З малюнка линуть пахощі ірисів.
А над Донецьком тепло сяє зірка,
Що приєдналась також до плеяди,
Де Стус, і Солов’яненко, й Куїнджі…
І з райського дивитись будуть саду
На Україну… Вільну. Справжню. Іншу…”
Повністю вірш ви можете прочитати за посиланням.
Читайте також: