“Кожен з них був величезним талантом”, ㅡ поетеса про 5-х Героїв Небесної Сотні з Донеччини (ФОТО, ВІДЕО, ПОЕЗІЯ)
8 років тому в Україні відбулась Революція Гідності. Серед близько сотні людей, які загинули під час протестів у столиці або у рідному краї, є 5 уродженців Донецької області. Українська поетеса Ганна Дудка написала про кожного загиблого емоційного вірша, а музейники та активісти зняли розповіді рідних.
Про це Вільному радіо розповіла поетеса, авторка циклу “Безсмертні” Ганна Дудка. Поетеса ретельно вивчала біографії та обставини загибелі кожного та кожної.
“Я хотіла показати їх живими: чим вони захоплювалися, що вони любили, що вони робили. І разом з цим показати, що втратила Україна.
Адже кожен з них був або художником, або танцюристом, або грав ролі в театрі, або малював унікальні картини, як от мистецтво ебру. Були хлопці, які відновлювали лицарські турніри…”, — розповідає жінка.
Жінка працює у центрі столиці, тож стала свідком всіх подій на Майдані Незалежності у 2013-2014 роках. Вона каже: під час Революції Гідності гинули найкращі.
“Кожний – неповторний і унікальний. Коли я вивчала їх біографії, таке враження, що їх якимсь чином позначили і вбили спеціально! Кожен з них був величезним талантом”, — каже поетеса.
А національний музей Революції Гідності та ГО “Родина Героїв “Небесної Сотні” зняла майже про всіх з них серію роликів “Характери Гідності” — про те, якими герої Майдану були в житті. В цих коротких відео — про їхнє дитинство, вчинки, стосунки з близькими, мрії та прагнення.
Про кожного з п’яти загиблих розповідає і завідувач відділу науково-освітньої та методичної роботи Донецького обласного краєзнавчого музею Сергій Алексєєв.
Володимир Наумов: “З Шевченком в серці”
Володимир Наумов народився 9 березня 1970 року у селищі Шевченко Добропільського району. Він був третім, наймолодшим сином, у родині; двоє старших народилися у Росії.
“Він був водієм за фахом, слідкував за подіями Майдану від початку і вирішив поїхати до Києва на власному авто. Записався до самооборони Майдану. Вночі його затримали “беркутівці”, викрали, катували та вбили”, — розповідає співробітник Донецького обласного музею Сергій Алексєєв.
Поетеса Ганна Дудка присвятила Володимирові Наумову вірш “Гайдамака”. Тому що той знав напам’ять однойменну поему Тараса Шевченка та й народився з Кобзарем в один день — 9 березня.
“…Було 9 березня. День плинув,
Стояла у воді густа лоза.
На дівчинку чекала вся родина –
Аж третій хлопчик …Хай росте козак!
Підріс, любив Шевченка – рідні душі!
Ті “Гайдамаки” – сила в них яка!
А до роботи – навіть не примушуй,
Усе поробить – радісно батькам.
І був із нього майстер і господар,
І добрий батько і хороший син.
Та знов литаври! Він – разом з народом!
“Ти, мамо, не спиняй і не проси!”…
Тіло Володимира Наумова зі слідами насильницької смерті знайшли 18 лютого 2014 року на Трухановому острові у Києві. Поховали чоловіка у Родинському Донецької області.
Поетеса підкреслює: вага Донецьким патріотам, які були та загинули у Революції Гідності, особлива.
“Тому що легко бути патріотом десь у Києві чи на західній Україні, де багато твоїх однодумців. А бути патріотом на Донеччині, де такі поляризовані суспільства, — там складніше і заявляти про свою боротьбу за Україну. Тож низький уклін цим героям”, — каже Ганна Дудка.
Сергій Бондарев: “Запрограмовано і крапка”
Сергій Бондарев народився у 1981 році у Краматорську, але жив у столиці та працював програмістом, керував командою в IT-компанії GlobalLogic.
“Він був фахівцем у галузі інформаційних технологій, громадським активістом. Під час Революції Гідності завжди був у центрі подій у Києві”, — розповідає працівник Донецького музею.
19 лютого 2014 на інтернет-форумі “Краматорськ-інфо” з’явилося повідомлення:
«Допоможіть знайти Бондарева Сергія Анатолійовича (24 листопада 1981 року народження). Останнього разу дзвонив вчора о 19:40 з Майдану (з центру подій). Донині контакту немає, телефон виключений. Був одягнений у руду шкіряну куртку, чорні джинси та чорну шкіряну кепку. З собою був чорний рюкзак. Буду вдячна за будь-яку інформацію, мій телефон…”.
“Легко знайомився з людьми”, – розповідає дружина Сергія Бондарева
Це писала дружина Сергія Світлана. 21 лютого з’явилося оновлення про те, що чоловіка більше немає: він ㅡ в офіційному переліку загиблих на Майдані.
“Він отримав 4 вогнепальні поранення поблизу Будинку профспілок, помер у Київській міській клінічній лікарні”, — розповідає співробітник Донецького обласного краєзнавчого музею Сергій Алексєєв.
Поховали Володимира Бондарева у селищі Чабани Києво-Святошинського району Київщини.
“Відомо, що у Сергія Бондарева народилася дівчинка вже після його смерті. І вона ніколи не побачить свого батька — більшої трагедії немає, мабуть…”, — розповідає поетеса Ганна Дудка.
Свій вірш про Володимира Бондарева вона назвала “Недописана програма”.
“…А він сміється: “Не журись!
Ми переможемо, я знаю!”
От тільки донька. Чи колись
Хоча б на фото упізнає?
А весни у рясний росі
В струмку заблуканий кораблик…
Він мав піти туди, де всі.
Запрограмовано – і крапка.
Такий прекрасний білий світ…
Ці Богом писані програми!
Найкращий український цвіт
У Всесвіт сипле пелюстками”.
Іван Пантелєєв: “Сильний духом з Краматорська”
Іван Пантелєєв народився у 1981 році у селі Дмитрівка Слов’янського району.
“Він поїхав до Києва у грудні 2013, після того, як дізнався про силовий розгін Євромайдану. Захищав Майдан під час найскладніших подій. 20 лютого його вбив снайпер. Похований у селі Дмитрівка”, — каже працівник Донецького обласного музею.
Про Івана Пантелєєва жінка зазначає: він був музикантом, його гурт звався “Небо Мінуса”. Поетеса цитує рядки зі свого однойменного вірша, присвяченого чоловіку.
“… І його молодий рок-гурт
Руйнував і бар’єри, й стіни.
Тільки воля, життя без пут!
Щастя плюс, коли “Небо Мінуса”.
Не боявся! Хоч там – Донбас!
Патріотом там бути непросто,
Та об’єднує боротьба,
Сильних духом із Краматорська.
І коли б’є на сполох дзвін –
Не до співів і не до танців.
Каже мати: напевно, він
Народився у вишиванці…”
“Був легким у спілкуванні та завжди допомагав”, – розповідає сестра Івана Пантелєєва
Ці герої Небесної сотні, уродженці Донеччини, загинули під час подій у столиці. А є ще двоє, яких жорстоко вбили у рідному регіоні. Одного — під час проукраїнського мітингу, другого — за український прапор.
Дмитро Чернявський: “Перший з Донбасу”
Дмитро Чернявський став першим загиблим у російсько-українській війні на Донбасі. Цього року, 5 березня, йому могло б бути 30 років.
“Він народився у Бахмуті, був студентом, керівником пресслужби Донецького обласного осередку всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Він був одним з активістів Євромайдану у Донецьку”, — розповідає співробітник Донецького обласного краєзнавчого музею.
13 березня 2014 він брав участь у мітингу на захист України в центрі Донецька.
“Група озброєних проросійських бойовиків напала на українських патріотів. Дмитро загинув від ножового поранення у живіт на площі Леніна”, — уточнює Сергій Алексєєв
Поховали Дмитра у Донецьку. Його батьки виїхали з Донбасу у західну частину України.
“Дуже шкода цього хлопчика, який на відмінно, на 200 балів набирав на тестуванні з історії! Який малював іриси для своєї класної керівнички, казав, вона Ірина, то він їй іриси намалював”, — каже поетеса.
Вірш про Дмитра Чернявського Ганна Дудка назвала “Перший з Донбасу”.
“І різав слух той не місцевий говір,
Автобуси – мов пастки на колесах.
І дим їдкий, нестерпний запах крові,
І те в руках байдужих гостре лезо…
…Він серед обдарованих. У списку.
І якось “був” і вимовити гірко.
З малюнка линуть пахощі ірисів.
А над Донецьком тепло сяє зірка,
Що приєдналась також до плеяди,
Де Стус, і Солов’яненко, й Куїнджі…
І з райського дивитись будуть саду
На Україну… Вільну. Справжню. Іншу…”
Володимир Рибак: Горлівчанин, який загинув за прапор
Горлівчанин Володимир Рибак народився у 1971 році. На Майдані у лютому 2014-го він вцілів, хоч і стояв на барикадах, і допомогав виносити поранених. Мученицька смерть знайшла його у рідному місті.
“Його викрали 18 квітня 2014 бойовики угруповання російського диверсанта Ігоря Безлера на прізвисько “Бес” за дорученням Гіркіна. Його доправили до Слов’янська, де були нелюдські тортури. І 19 квітня тіло Володимира та тіло ще одного героя Небесної Сотні, Юрія Поправки, знайшли місцеві рибалки у річці Казенний Торець біля Райгородка”, — розповідає Сергій Алексєєв.
“У нас була машина “Нива”, бандити боялися її страшенно”, – дружина Володимира Рибака
Ганна Дудка читає свою посвяту на честь Володимира Рибака, “За Український Прапор”, зокрема такі рядки:
“…Покруч має лиш чорну роботу,
Породила його круговерть.
Та у Горлівці є патріоти,
Що за Прапор готові на смерть.
В людоловів готові підвали,
Небеса не для них голубі.
І коли триколор піднімали,
Яничари стояли в юрбі.
А сміливець, що був на Майдані,
І що вижив під кулями там,
Став на захист (хоч, може, востаннє!):
– Потоптати наш Прапор на дам!..”
Поховали чоловіка 24 квітня у Горлівці, тож близькі теж не можуть відвідати його могилу.
“Світла пам’ять Володимиру Рибаку. Треба брати з нього приклад, так захищати наш прапор і наші святині України”, — каже наостанок жінка.
Читайте також:
239Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
