Попри те, що життя Бандери від самого народження і до смерті докладно описане істориками, дехто продовжує інтерпретувати його біографію на різні лади. Часто це роблять, щоб спотворити його постать і діяльність. Російські пропагандисти створили вже безліч фейків про Бандеру, які читач або телеглядач сприймає за істину, не бажаючи перевірити інформацію на правдивість. Найпоширеніші з них нам допоміг розвінчати редактор онлайн-видання "Історична правда", колишній науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Ігор Бігун.

"В історії бандерівської ОУН був короткий період, коли ця організація співпрацювала з нацистською Німеччиною. Це період з 1938 по 1941 роки, який в цілому співпадає з тим періодом, коли з Німеччиною співпрацював і Радянський Союз. Ця співпраця була зумовлена геополітичними міркуваннями, оскільки ОУН тоді шукала союзників у революції спершу проти Польщі, а потім проти СРСР. Такими союзниками спочатку були Литва і Німеччина як традиційні вороги польської держави.

Організація українських націоналістів і, зокрема, Степан Бандера орієнтувалися на свою власну традицію визвольної боротьби. Бандера сам був ідеологом, він залишив по собі праці ідеологічного й політичного характеру, і там немає жодних захоплень Гітлером чи націонал-соціалізмом. Ідеологія ОУН протягом Другої світової війни мала виразну еволюцію в бік гасел демократії та заперечення форм тоталітарної чи авторитарної влади.

30 червня 1941 року був проголошений Акт відновлення Української Держави. В тексті цього акта йшлося, що українська держава буде співпрацювати з Адольфом Гітлером та великою Німеччиною. Але нацисти не визнали незалежну Україну і цей акт. Вони заявили, що Німеччина нікого не визволяє, а лише завойовує нові землі. Звичайно, що ОУНівці не погодилися з таким підходом.

Коли Бандеру заарештували на території окупованої Польщі, з ним розмовляв оберфюрер штурмових загонів Ернст Кунд і вимагав відкликати цей акт. На це Бандера відповів, що не може й не буде цього робити, бо на це його уповноважив український народ, який вже багато років бореться за свою свободу. Тому лише народ може змусити його відкликати цей акт", – розповідає Ігор Бігун.

В інтернеті можна зустріти фото, на якому нібито Степан Бандера, вдягнений у нацистську форму, сидить в оточенні німецьких солдатів.

Джерелом цього фейку слугує фото, на якому зображені четверо повішених дітей.

"Це мала б бути концентрована ілюстрація так званих "звірств" бандерівців та геноциду проти поляків. Та це спростували самі поляки. В одній з газет вийшла стаття про те, що це насправді фотографія початку 20-х років минулого сторіччя. В перші повоєнні роки її опублікували у польському медичному журналі як ілюстрацію до статті про психічні захворювання. Циганська жінка в божевільному стані вбила своїх дітей. Пізніше хтось з польських комуністичних пропагандистів запустив у маси цю світлину з вигаданою легендою. Оскільки ця фотографія була зроблена ще задовго до Другої світової війни, бандерівці або Українська повстанська армія до того випадку не мали абсолютно ніякого відношення", – запевняє редактор "Історичної правди".

У гонитві за сенсацією міфотворці вдаються до різних маніпуляцій. Нерідко в хід пускають фантазію. Так у російських ЗМІ з'являються новини про "розіп'ятого хлопчика" та "німецькі танки у Львові". Одного з російських пропагандистів спародіював у своїй програмі український комік Євген Кошовий.

Минулого року Верховна Рада ухвалила рішення офіційно відзначати 1 січня як День народження Степана Бандери. У документі зазначалось, що Бандера – провідний діяч і теоретик українського національно-визвольного руху. Російські пропагандисти одразу ж почали поширювати цю новину у своїх ЗМІ.

На сцені Театру імені Горького в Берліні показали хіп-хоп виставу про Степана Бандеру. Спектакль став однією з восьми частин циклу "Міфи про реальність". Автори перформансу мали на меті пробудити у глядачів питання: "А чи справді Бандера таке чудовисько, яким його старанно зображують?"

"Хто посміхається у відповідь, коли ти дивишся у дзеркало?

Це монстр чи герой?

Чи тягнеться за тобою слід крові й терору,

Степане Бандера?", – йдеться у промо-ролику.

Прихильники "руського миру" часто називають українців з активною громадянською позицією бандерівцями, а ще частіше – бендерівцями, спеціально або ненавмисно викривляючи прізвище українського націоналіста.

У квітні 2019 року до Львівського національного аграрного університету, випускником якого був Степан Бандера, завітав Митрополит Київський і всієї України, предстоятель ПЦУ Епіфаній. У ході візиту він заявив, що українці не ображаються, коли їх називають бандерівцями, адже для них це – шана.

"Коли нас називають бандерівцями, то ми цим пишаємося. Для декого таке найменування є лайливим, але для нас це честь. Бо наша земля породила таких славних героїв, які колись казали, що прийде час і один буде казати: "Слава Україні!", а мільйони відповідатимуть: "Героям Слава!". Ми з вами дочекалися цього часу, тому повинні радіти, що є спадкоємцями наших героїв та маємо можливість осягнути і продовжувати те, що вони накреслили", – наголосив Митрополит.

До речі, авторство фрази: "І прийде час, коли один скаже: "Слава Україні!", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!" в інтернеті часто приписують Бандері. Проте, цієї цитати немає у збірці праць українського націоналіста. Зате історики стверджують, що гасло "Слава Україні!" почали вигукувати ще з XIX століття.

"Це гасло використовували члени українських організацій, які існували, наприклад, у Харкові. Найбільшого поширення гасло набуло в часи української революції у 1917 році, коли активізувався сплеск українського руху. Перша форма була всюди однакова: "Слава Україні!", а відгук постійно мінявся. Хтось відповідав "Україні слава!", хтось – "Слава, слава, слава!". За часів гетьманату Скоропадського відповідали "Гетьману слава!"

У жовтні 2018 року п'ятий президент України Петро Порошенко підписав закон, який запровадив військове привітання "Слава Україні! – Героям слава!".