Степану Бандері – 115 років: факти та фейки про українського націоналіста

1 січня 2024 року виповнюється 115 років з дня народження відомого в Україні й світі політичного діяча Степана Бандери. Про його особистість є багато міфів. Ми вирішили зібрати найпоширеніші з них в одному матеріалі. Розвінчання фейків про Бандеру та цікаві приклади інтернет-творчості про видатного націоналіста читайте далі.

Степан Андрійович Бандера – український політичний діяч, один з ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху, провідник Організації українських націоналістів. 

Бандера народився у 1909 році в селі Старий Угринів Калуського району на Івано-Франківщині у сім’ї священика. У студентські роки брав активну участь в організованому українському національному житті.

Під час Другої світової війни ОУН на чолі з Бандерою вела повстанську боротьбу проти нацистів та більшовиків. Рух ОУН мав народно-визвольний характер та був спрямований проти свавілля, яке счиняли на українських землях як радянські, так і німецькі солдати.

Степан Бандера загинув 15 жовтня 1959 року в Мюнхені від рук агента КДБ Богдана Сташинського.

Особистість Бандери доволі неоднозначна. Дехто називає його героєм України, інші – шовіністом і прибічником нацистів. Але всі сходяться на одному: Степан Бандера залишив слід в українській історії. 

Бандера – улюблена ціль пропагандистів

Попри те, що життя Бандери від самого народження і до смерті докладно описане істориками, дехто продовжує інтерпретувати його біографію на різні лади. Часто це роблять, щоб спотворити його постать і діяльність. Російські пропагандисти створили вже безліч фейків про Бандеру, які читач або телеглядач сприймає за істину, не бажаючи перевірити інформацію на правдивість. Найпоширеніші з них нам допоміг розвінчати редактор онлайн-видання “Історична правда”, колишній науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Ігор Бігун.

Бандера був переконаним гітлерівцем

“В історії бандерівської ОУН був короткий період, коли ця організація співпрацювала з нацистською Німеччиною. Це період з 1938 по 1941 роки, який в цілому співпадає з тим періодом, коли з Німеччиною співпрацював і Радянський Союз. Ця співпраця була зумовлена геополітичними міркуваннями, оскільки ОУН тоді шукала союзників у революції спершу проти Польщі, а потім проти СРСР. Такими союзниками спочатку були Литва і Німеччина як традиційні вороги польської держави.

Організація українських націоналістів і, зокрема, Степан Бандера орієнтувалися на свою власну традицію визвольної боротьби. Бандера сам був ідеологом, він залишив по собі праці ідеологічного й політичного характеру, і там немає жодних захоплень Гітлером чи націонал-соціалізмом. Ідеологія ОУН протягом Другої світової війни мала виразну еволюцію в бік гасел демократії та заперечення форм тоталітарної чи авторитарної влади. 

30 червня 1941 року був проголошений Акт відновлення Української Держави. В тексті цього акта йшлося, що українська держава буде співпрацювати з Адольфом Гітлером та великою Німеччиною. Але нацисти не визнали незалежну Україну і цей акт. Вони заявили, що Німеччина нікого не визволяє, а лише завойовує нові землі. Звичайно, що ОУНівці не погодилися з таким підходом.

Коли Бандеру заарештували на території окупованої Польщі, з ним розмовляв оберфюрер штурмових загонів Ернст Кунд і вимагав відкликати цей акт. На це Бандера відповів, що не може й не буде цього робити, бо на це його уповноважив український народ, який вже багато років бореться за свою свободу. Тому лише народ може змусити його відкликати цей акт”, – розповідає Ігор Бігун.

Бандера був солдатом нацистської Німеччини

В інтернеті можна зустріти фото, на якому нібито Степан Бандера, вдягнений у нацистську форму, сидить в оточенні німецьких солдатів.

“Це частина інформаційної війни, яку ведуть ненависники українського націоналізму, української визвольної боротьби й незалежної України в цілому. Картинка мала підтверджувати міф, що Бандера – нацист, а ОУН – німецькі колабораціоністи. І хтось взяв фотографію, де зображений один з керівників контррозвідки в складі Генерального штабу Вермахту генерал Рейнгард Ґелен в оточенні інших високопоставлених офіцерів. На цій фотографії його обличчя не дуже детально видно, і автор картинки скористався віддаленою схожістю силуету цього нациста і Степана Бандери. 

Фейки швидко поширюються серед тих, хто готовий повірити в це. Такої фотографії зі Степаном Бандерою бути не могло в принципі. Він ніколи не служив у Вермахті, не мав і не міг мати генеральського звання. Я вже не кажу, що в той самий час, коли була зроблена ця фотографія, Бандера сидів у німецькому концтаборі”, – пояснює Бігун.

Бандерівці безжально вбивали дітей.

Джерелом цього фейку слугує фото, на якому зображені четверо повішених дітей.

“Це мала б бути концентрована ілюстрація так званих “звірств” бандерівців та геноциду проти поляків. Та це спростували самі поляки. В одній з газет вийшла стаття про те, що це насправді фотографія початку 20-х років минулого сторіччя. В перші повоєнні роки її опублікували у польському медичному журналі як ілюстрацію до статті про психічні захворювання. Циганська жінка в божевільному стані вбила своїх дітей. Пізніше хтось з польських комуністичних пропагандистів запустив у маси цю світлину з вигаданою легендою. Оскільки ця фотографія була зроблена ще задовго до Другої світової війни, бандерівці або Українська повстанська армія до того випадку не мали абсолютно ніякого відношення”, – запевняє редактор “Історичної правди”.

У гонитві за сенсацією міфотворці вдаються до різних маніпуляцій. Нерідко в хід пускають фантазію. Так у російських ЗМІ з’являються новини про “розіп’ятого хлопчика” та “німецькі танки у Львові”. Одного з російських пропагандистів спародіював у своїй програмі український комік Євген Кошовий.

“День народження Степана Бандери святкують майже у всьому світі”

У 2018 році Верховна Рада ухвалила рішення офіційно відзначати 1 січня як День народження Степана Бандери. У документі зазначалось, що Бандера – провідний діяч і теоретик українського національно-визвольного руху. Російські пропагандисти одразу ж почали поширювати цю новину у своїх ЗМІ.

У 2019 році на сцені Театру імені Горького в Берліні показали хіп-хоп виставу про Степана Бандеру. Спектакль став однією з восьми частин циклу “Міфи про реальність”. Автори перформансу мали на меті пробудити у глядачів питання: “А чи справді Бандера таке чудовисько, яким його старанно зображують?”

“Хто посміхається у відповідь, коли ти дивишся у дзеркало? Це монстр чи герой? Чи тягнеться за тобою слід крові й терору, Степане Бандера?”, – йдеться у промо-ролику. Хіп-хоп спектакль викликав обурення у представників російських медіа.

“Лайк” від Епіфанія

Прихильники “руського миру” часто називають українців з активною громадянською позицією бандерівцями, а ще частіше – бендерівцями, спеціально або ненавмисно викривляючи прізвище українського націоналіста.

У квітні 2019 року до Львівського національного аграрного університету, випускником якого був Степан Бандера, завітав Митрополит Київський і всієї України, предстоятель ПЦУ Епіфаній. У ході візиту він заявив, що українці не ображаються, коли їх називають бандерівцями, адже для них це – шана.

“Коли нас називають бандерівцями, то ми цим пишаємося. Для декого таке найменування є лайливим, але для нас це честь. Бо наша земля породила таких славних героїв, які колись казали, що прийде час і один буде казати: “Слава Україні!”, а мільйони відповідатимуть: “Героям Слава!”. Ми з вами дочекалися цього часу, тому повинні радіти, що є спадкоємцями наших героїв та маємо можливість осягнути і продовжувати те, що вони накреслили”, – наголосив Митрополит.

Слава Україні!

До речі, авторство фрази: “І прийде час, коли один скаже: “Слава Україні!”, а мільйони відповідатимуть “Героям слава!” в інтернеті часто приписують Бандері. Проте, цієї цитати немає у збірці праць українського націоналіста. Зате історики стверджують, що гасло “Слава Україні!” почали вигукувати ще з XIX століття. 

“Це гасло використовували члени українських організацій, які існували, наприклад, у Харкові. Найбільшого поширення гасло набуло в часи української революції у 1917 році, коли активізувався сплеск українського руху. Перша форма була всюди однакова: “Слава Україні!”, а відгук постійно мінявся. Хтось відповідав “Україні слава!”, хтось – “Слава, слава, слава!”. За часів гетьманату Скоропадського відповідали “Гетьману слава!” Пізніше з середовища ветеранів визвольної боротьби це гасло перейшло в націоналістичні організації, які виникли в еміграції в міжвоєнний період. Потім це гасло перейняли пластуни, які діяли на західноукраїнських землях, що входили до складу Польщі. А з середовища пластунів вийшло дуже багато членів Організації українських націоналістів, а також командирів УПА. Тому це гасло міцно закріпилося в середовищі ОУН. Після 1940 року в Організації українських націоналістів відбувся розкол і утворилася ОУН бандерівська, або революційна. На своєму другому великому зборі у Кракові в постанову було занесено, що організаційним вітанням є гасло “Слава Україні!” з відповіддю “Героям слава!” Відтоді це було обов’язковим гаслом і в усному спілкуванні, і в документах”, – говорить редактор видання “Історична правда” Ігор Бігун.

У жовтні 2018 року п’ятий президент України Петро Порошенко підписав закон, який запровадив військове привітання “Слава Україні! – Героям слава!”.