Комусь сміття, а комусь — важливі деталі. Бахмутянин Дмитро Шелков робить стильні речі з того, що знаходить на місцевій “барахолці”. Щоб мати час на таке хобі, працює охоронцем, а у вільні години майструє.
49-річний бахмутянин Дмитро Шелков понад 6 років виготовляє унікальні вироби у стилі стімпанк. Дмитро народився в Бахмуті, мешкає на південній околиці міста в селищі Опитному. В місті його захоплення — рідкісне. Тож ми розпитали чоловіка про роботи в незвичному стилі детальніше.
“Стімпанк — це напрям-утопія, субкультура, уява про сучасний світ, в якому б перемогли не електроніка та нанотехнології, а парові двигуни, механіка, шестерні тощо. Фантасти уявляють собі стімпанк як вікторіанський стиль: кінець XIX століття, Англія, міські пейзажі у похмурих тонах з трубами, які чадять. Якісь гарні узори, орнаменти. І всім цим прикрашені парові двигуни, паровози, фабрики та підприємства. Все це переплетене між собою”, — намагається пояснити, що таке “стімпанк” Дмитро.
А потім просто вдається до аналогії:
“Уявіть калькулятор, з якого під час роботи йде з труби дим, він тарахкотить, гримить; суміш пекельної машини типу арифмометра “Фенікс” з парою, вуглем, кіптявою, захисними окулярами та респіратором. Якось так”, — розповідає чоловік.
Каже, в такому стилі є не тільки вироби, а й книги, одяг, картини, скульптури, фільми й таке інше.
“У нього є піднапрями — дизель-панк, тесла-панк з акцентом на певні речі. В цьому стилі може бути виконане все що завгодно: від прикрас до меблів, повністю оформлених інтер’єрів. Є одяг в такому стилі, проводять тематичні вечірки та квести, особливо у великих містах”, — каже Дмитро.
Бахмутський майстер розповідає, що спробував стімпанк близько 7 років тому. Свій перший виріб зробив на прохання сестри. Якоїсь спеціальної освіти не має. Дмитро закінчив училище № 121 у нинішньому Соледарі за фахом “слюсар КіП”, працював на заводі “Перемога праці”. Потім виготовляв меблі, але стало важкувато. Тому влаштувався сторожем у місцевій школі, аби на улюблене хобі залишалося більше часу та сил.
Каже, що іноді роботи виконує швидко, а подекуди — тривалий час. Когось іншого, окрім себе, хто б займався стімпанком, в Бахмуті не знає, хоча, зізнається, не шукав. Дмитро робить невеликого розміру речі, тому що працює у квартирі.
“Я робив досить масштабну штуку — стилізований світильник у вигляді морської гарпунної пушки. Він поїхав у стімпанк-бар “Наутілус” у Кременчук. Там є декілька моїх робіт, які прикрашають інтер’єр цього бару: корабельний телеграф та маленька портативна колонка у вигляді фонографу Едісона“.
Окрім інтер’єрних речей, Дмитро виготовляє прикраси (кулони, персні), декорує флешки у стилі стімпанк. Намагається робити кожний свій виріб функціональним, навіть якщо це мініатюра.
“Я зробив мініатюру — швейну машинку, вона максимально деталізована, але в ній нічого не крутиться. Тому я зробив під нею шкатулку для жіночих дрібничок”, — каже Дмитро.
Інший виріб, який полюбляють друзі, — це диспенсер-наливатор (для наливання напоїв).
https://www.youtube.com/watch?v=k8iwCNUCtFI
“Один такий виконаний у стилі старої водонапірної вуличної колонки. Таких було багато в Бахмуті, зараз залишилася лише одна, на території Свято-Миколаївського храму. Колонка стоїть у мене на плиточці, між камінням якої “росте” мох. Відерце я купив у “трьошці”. Вона функціональна — можна випивати”, — сміється Дмитро та зазначає, що сам більше не вживає алкоголь та не палить.
Дмитро Шелков зазвичай не робить креслень, хоча розуміється на них ще з часів навчання. Каже, головне дотримуватися масштабу. А деталі найчастіше купує на місцевому ринку, на “барахолці”.
“Буває таке, що ходжу по наших “залізяках”, по нашому “блошиному ринку” без мети. Тобто я просто туди йду, і мені трапляється там якась “деталюха”: “О, так це ж саме мені й треба! Вона ж мені туди-то й підійде!!” Саме туди виносять ці ретро-речі, які мені потрібні та підходять під мою стилістику. Там я можу знайти радіолампи минулого століття, якісь старі ножиці, якісь фрагменти орнаменту, зламаний підсвічник…”, — розповідає про “місце натхнення” майстер стімпанку.
До речі, для роботи він використовує ручні інструменти, а станків не має.
“У мене в арсеналі є електродриль, електролобзик, болгарка, невеличкий настільний свердлильний станочок, паяльник, гравер, кусачки, викрутки, плоскогубці, невеличкі лещата, різноманітні ножівки, — звичайний ручний інструмент”, — розповідає бахмутянин.
Автор незвичних робіт зазначає: хоча в невеликих містах Донбасу стімпанк не такий відомий, все ж люди чули про цей стиль. Цікавились багато хто, але ціну на ці ручні вироби вважають завеликою. Тому свої вироби він іноді продає в інтернеті в більші міста.
“У мене було пару виставок до Дня міста, люди підходили й казали: “О, це стімпанк, ми знаємо. Але тут же питають: “Ого, а чого так дорого?”. Я продавав годинники з елементами стімпанк та просив на них мінімальну ціну — 150 грн. Їх собівартість 120 грн (це часовий механізм, пара стрілок, балон фарби, ДВП, робота з ДВП та фарбою. Тобто я на них заробляю усього 30 грн — смішно, чи не так? Люди не хочуть цього розуміти. Менталітет такий, чи що?”, — міркує бахмутянин.
Читайте також: