“Сильно схуд, дуже зморений” — так рідні описують свого 24-річного захисника на лаві підсудних у Ростові-на-Дону. Олександр Мероченець разом із побратимами з полку “Азов” обороняв Маріуполь. Тепер він один із 22 полонених, яких Росія звинувачує у “тероризмі”. Цей “судовий процес” влада України назвала черговим воєнним злочином.
Більше про службу Олександра, полон і “судовий процес”, Вільне радіо розпитало у сестри захисника Анастасії Мероченець.
24-річний Олександр Мероченець разом із родиною проживав у Шахтарську на Донеччині. Початок російської агресії на сході змусив їх покинути рідне місто.
“Це був 2014 рік. Донецьку область вже почали окуповувати й батьки вивезли нас у Запоріжжя. Саша тоді закінчив 9 клас і пішов навчатись у Запорізькій професійний будівельний ліцей. Коли виповнилось 18 років, він прийняв рішення підписати контракт. Говорив: “А що мені чекати запрошення, повістку? Ні, я сам піду”. Він був налаштований, що йому треба захищати країну, свою родину. Такий він у нас. Спочатку служив у 29 частині, а десь через рік перевівся в “Азов”, служив гранатометником. У них дуже доброзичливі відносини один з одним, як справжня родина”, — ділиться Анастасія Мероченець.
Повномасштабне вторгнення захисник зустрів у Маріуполі. Поговорити з ним рідним вдавалось зрідка й лише декілька хвилин, додає сестра.
“Останній раз я брата бачила у 2021 році. Бо це служба, й у нього просто не було такої можливості. Вже коли Росія відкрито напала, навіть розмови телефоном були короткі. Дзвонив, щоб спитати, як ми. Ми питали теж саме, але чули тільки “живий, цілий”. Нічим не ділився, але ми розуміли, що він на позиціях. Останній раз він вийшов на зв’язок 27 березня — надіслав голосове повідомлення. Казав, що Маріуполю залишилось два дні і як сильно нас всіх любить. Потім я могла тільки писати-дзвонити побратимам, запитувала, чи бачили вони його. Мені відповідали: “Бачили, працює”, — згадує Анастасія.
Наприкінці травня минулого року, як і більшість близьких “азовців”, родина та дівчина Олександра побачили його на відео російських ЗМІ, каже сестра захисника.
Ввечері 16 травня командири полку “Азов” виконали наказ вищого військового командування України — зберегти життя особового складу та скласти зброю. Упродовж чотирьох днів з бомбосховищ заводу вийшли 2 439 військових. Так українські захисники, сподіваючись на подальший обмін, опинились у полоні Росії. Та вже понад рік щонайменше 1900 із них все ще не вдалося звільнити (з них понад 700 людей — бійці полку “Азов”).Для довідки:86 днів українські військові тримали позиції й захищали Маріуполь від окупантів. На початку травня 2022 російська армія розпочала штурм заводу “Азовсталь”, де перебували десятки цивільних і військових, які вже майже не мали їжі та боєприпасів.
“Зв’язку не було, тому ми навіть не знали, що він перебував на “Азовсталі”. Приблизно через 1,5 місяця дізнались про полон з відео. Це дуже страшно. Поранень наче не було. Чи була контузія, не знаю, але він так сильно схуд, мав дуже зморений вигляд, у нього навіть залисини з’явились”, — нарікає вона.
Згодом виявилось, що Олександр опинився в СІЗО Донецька, додає дівчина.
“Після полону з нами ніхто не зв’язувався — ні з Координаційного штабу [з питань поводження з військовополоненими], ні з “Азову”. У нас мама залишилась на окупованій території, бо там її батьки. Вони вже похилого віку, тому мама доглядає за ними. Їй подзвонив слідчий з “ДНР” і сказав, що Саша у полоні. Тоді вона почула його голос телефоном. Мама запитала: “У новинах бачила, що вас, б’ють. Скажи, над тобою знущаються?”. Саша відповів, що все нормально, але додав “передай зеленку”. Думаю, так він нам хотів натякнути, що це не так”, — ділиться сестра військового.
За понад рік полону так званий “суд” у Ростові-на-Дону став першою нагодою для рідних Олександра Мероченця нарешті побачити його.
“В інтернеті виклали фото з “суду”. Так ми зрозуміли, що Саша відносно здоровий, але головне — живий. Сильно схуд, дуже зморений, але навіть по фото помітно — він тримається. У списках на обмін Україна додала Сашу тільки цього року, у січні. Але Росія, хоч вже йде суд, досі не підтвердила, що він у полоні”, — каже сестра.
Рідні сподіваються: розголос зможе допомогти повернути військових до їх родин.
“У всіх новинах були фото з суду. Світ їх побачив, побачив це судилище. Ми сподіваємось, що всіх наших захисників і захисниць нарешті звільнять. Вони так мужньо захищали нас, а тепер захист потрібен їм… Про них не мають право забути. Робимо все можливе, щоб повернути Сашу. Його дівчина зараз у Києві, вона теж весь цей час намагається якось вплинути на скоріше звільнення, ходить по всіх організаціях”, — додає Анастасія Мероченець.
Росія звинувачує всіх 22 українців нібито у “терористичній діяльності” та участі у “поваленні” окупаційної влади у Донецькій області. Серед обвинувачених полонених вісім жінок, які працювали кухарками в полку “Азов”. Як пишуть російські видання, їм загрожує від 15-ти років російської в’язниці до довічного ув’язнення.
Зауважимо, наступне засідання по справі призначили на 28 червня.
Водночас в Офісі президента України назвали такі дії країни-агресора судилищем і ще один воєнним злочином.
“Фотографії судилища, яке влаштовують у Ростові над захисниками Азовсталі, не викликають нічого, крім огиди. Лощені прокурори та виряджені присяжні з блискучими посмішками “судять” хлопців та дівчат, що нагадують скелети після концтабору і тортур. Подібні знущання з комбатантів — це офіційний воєнний злочин, який має отримати належну оцінку МКС. І так, скажіть, чи хтось бачить в залі представників Міжнародного Комітету Червоного Хреста?”, — так на перший “суд” відреагував очільник Офісу президента Михайло Подоляк.
Нагадаємо, вже більше ніж рік росіяни тримають у полоні й Романа Похілова, який теж обороняв Маріуполь у лавах полку “Азов”. Чоловік вийшов з “Азовсталі” одним з останніх. Зараз його утримують у Горлівці.