
Кривий Ріг — Маріуполь — Оленівка — Горлівка: історія Романа Похілова, якого росіяни взяли в полон з “Азовсталі”
Роман Похілов — військовий полку “Азов”, якого росіяни вже понад рік тримають у полоні. На початок відкритої війни чоловік завершив службу та працював водієм у Маріуполі. У лютому 2022-го він вивіз сім’ю у рідний Кривий Ріг та знову став до лав підрозділу. Роман вийшов з “Азовсталі” одним із останніх 20 травня. Зараз його утримують у Горлівці.
Про Романа Похілова Вільному радіо розповів його друг і побратим Михайло, якому вже вдалось повернутись після чергового обміну.
Далі — пряма мова Михайла.
Закінчив військовий ліцей і мріяв служити
Роман родом з Кривого Рогу. Він ріс без батька та з дитинства хотів стати військовим. Закінчив військовий ліцей, потім долучився до місцевої організації криворізького козацтва. Там познайомився з хлопцем, який служив в “Азові”, і сам вирішив піти служити.

Ми з Ромою познайомились вже у Приазов’ї у 2017 році. Починали службу в одному батальйоні і якось потоваришували. Він дуже добра і відповідальна людина.
Згодом Рома закінчив службу і став “цивілом”, працював у Маріуполі водієм. Він взагалі дуже любить автівки, мотоцикли, дріфт. Ми часто разом катались.
Відвіз рідних у безпеку і повернувся боронити Маріуполь
Ми знали, що бойові дії будуть, тому 23 лютого 2022-го я попросив Рому вивезти наші сім’ї на його Батьківщину у Кривий Ріг. Я 23-го вже був на базі, а Рома повіз у безпеку до своєї мами наших рідних.

О 3-й ночі 24 лютого вони подзвонили мені, сказали, що вже в Кривому Розі, а о 4-й ранку вже почалися перші “прильоти” по Маріуполю. Рома повернувся в “Азов” і вже о 8-й ранку приїхав на наше місце тимчасової дислокації у Маріуполі.
З заводу Ілліча на “Азовсталь”
Ми з Ромою спочатку тримали оборону з хлопцями в Кальміуському районі Маріуполя, потім — у центрі в районі драмтеатра, потім потрапили знов у Кальміуський — на завод імені Ілліча. А потім проривались на “Азовсталь”.

Рома займався нанесенням даних на карти — так би мовити, більше допомагав у тилу. Це дуже важлива робота, не всім потрібно бігати зі зброєю.
Вже на “Азовсталі” вдавалось побачитися з другом десь через день. Ми тоді виходили на бойові завдання позмінно через добу, і коли він вертався, я приходив до нього. Ми там спали по 40 хвилин на добу, було дуже складно. Але Рома тримався, підбадьорував як міг, хоча й нервував, звісно.

Виходити у полон ми вирішили разом, пішли 20 травня одні з останніх.
Оленівка— Горлівка
Ми опинились [у колонії] в Оленівці за чотири бараки один від одного. Коли була можливість, я хитрощами писав рідним, що ми живі. А коли стався теракт, намагався через знайомих нагвардійців дізнатися, чи Рома в порядку. Його згадали та розповіли, що він живий. Він така особистість, що дуже запам’ятовується. У нього татуювання: пентаграма (це символ удачі) на руці й череп барана на шиї. Росіяни навіть зняли з ним відео, і там якийсь “експерт” каже, що це “100% сатанист”.

В Оленівці Рома був у бараці нацгвардійців. Росіяни для зручності так поділили бараки: “нацгвардійці”, “азовці” і “ЗСУ”. А в той, який підірвали, напередодні перевели хлопців лише з “азовського” бараку.
Через тиждень після теракту в Оленівці Рому етапували у Горлівку. Пізніше йому вдалося написати лист матері, якісь волонтери сфоткали і прислали повідомленням. Це був єдиний лист за той час, що ми вже були не разом — мене вже потім обміняли з Оленівки. Але під час минулого обміну звільнили хлопця, який сказав, що Рома з ним у камері сидів. Тож ми знаємо, що він досі у Горлівці.
Його мама і жінка дуже хвилюються, але тримаються, бо в них немає іншого вибору. Ми всі чекаємо, коли Рому обміняють. Мені соромно, що його досі не обміняли.
Нагадаємо, щонайменше 3,4 тисячі українців досі перебувають у російському полоні. Більшість із них маловідомі або взагалі не медійні. Ми зібрали ті імена, які вдалося знайти наразі.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
