Підтримайте Вільне Радіо
Акордеон, електрогітара та бубон — так звучить мелодія переселенського гурту “Сувенір” з Донеччини. Колектив поєднує мотиви греків Надазов’я з традиційними українськими, виступає на фестивалях, благодійних концертах і в громадах Львівщини.
Учасниця гурту Олена Абдулаєва розповіла про початок колективу, перші виступи до повномасштабного вторгнення та про зміни у житті гурту після переїзду на Львівщину.
“Мама грає на акордеоні, син — на електрогітарі, а я запалюю натовп із бубном”, — описує розподілення партій у своєму справді родинному гурті “Сувенір” Олена Абдулаєва.
Їхні перші концерти разом проходили ще до повномасштабного вторгнення в рідній Великоновосілківській громаді та по Донеччині, а тепер стали вже постійним дозвіллям:
“Перші наші виступи ще до повномасштабного були на Сорочинському ярмарку, під Маріуполем, у селищах. А ще на Донеччині нас завжди тепло приймали, запрошували на концерти до державних свят, на фестивалі, на місцеві гуляння. Наприклад, на Івана Купала. Для громади це завжди було радістю, бо ми могли вийти, заграти впізнавані мелодії, щоб люди підспівували, підтанцьовували. І тоді мороз по шкірі від того, як тебе тепло приймають”, — згадує Олена.
Через напад росіян родина втратила квартиру в Маріуполі та будинок у Великій новосілці, тож тепер шукає прихистку на Львівщині. З ними в регіон приїхали і улюблені пісні не лише класичного народного репертуару, а й з доробку надазовських греків. Родина переконана, що саме в такому поєднанні звучить їхня унікальність.
“Улюблена пісня у нас — “Червона рута”. Ми час від часу її виконуємо. А ще ми робимо такі підбірки: об’єднуємо кілька пісень по хвилинці-дві, і тоді виходить 4–6 хвилин живої, запальної музики”, — ділиться Олена.
Співають вони нечасто — більше працюють у жанрі інструментальної музики.
“Є наша “Хайтарма” — це мелодія надазовських греків. Виконуємо також пісню про вихід греків із Криму, ще є “Чабан” і “Бузуки”. Так ми показуємо наше коріння: і українське, і грецьке. Хочемо, щоб усі знали, що воно в нас поєднується”, — пояснює учасниця гурту.
Олена додає, що її родина зберігає традиції греків-переселенців з Криму, які оселилися в степах Приазов’я ще у 1780-х роках, і навіть спілкується румейською мовою.
“Грецькі мелодії завжди близькі серцю та рідні по духу”, — каже жінка.
Назва гурту теж символічна: “Сувенір” — як музичний подарунок для слухачів.
“Ми виходимо на сцену й даруємо людям наші емоції та музику. Це такий музичний сувенір для кожного”, — пояснює Олена.
А натхнення черпають в творчості улюблених виконавців: це й Івасюк із “Червоною рутою”, й Анатолій Гнатюк, й інші.
В евакуації гурт “Сувенір” виступає на заходах, а також на благодійних концертах, щоб допомагати зі зборами для ЗСУ. Виступали в Новояворівську, у селах Недільне, Торгановичі та у Львові.
“У хабі “Я Маріуполь” часто збираються маріупольці, і ми час від часу там граємо”, — додає жінка.
У гурті за організаційну частину відповідає Олена. Вона називає себе “продюсером” — саме так лагідно й жартома називає її мама. Жінка знаходить фестивалі, конкурси, домовляється про участь, тримає зв’язок із організаторами.
“Я знаходжу, де можна виступити наживо, я дзвоню, або до мене дзвонять. У 90% випадків — ми можемо виступити”, — розповідає вона.
За музику ж відповідає мама — Софія. Вона викладає музику онлайн і підтримує основу гурту. Костюми теж мають важливе значення для колективу: українські та грецькі Олена замовляла ще до повномасштабної війни у майстрині з Дніпра, спеціально для виступів.
Нещодавно родинний гурт виступав на міжнародному конкурсі OREA FEST та європейських фестивалях “Зірки Олімпу”, і привіз звідти відзнаки. Ним радіють, діляться музиканти, але найголовнішим лишається поділитися творчістю та поєднати українські й грецькі мотиви.
Та й найбільш напружені моменти у творчості — це не сцена, а власне підготовка до неї, зізнається Олена.
“Буває, хтось захворів, навіть із температурою, але ми все одно знаходимо сили виступити або записати відео для конкурсу. А найрадісніше — це коли читаєш списки переможців і бачиш там свою назву. Тоді одразу хочеться ще і ще працювати”, — усміхається вона.
З репетиціями сьогодні складніше. Родина не має власного житла, тому змушена орендувати його й жити порізнь. Зібратися разом виходить нечасто, і тоді доводиться шукати способи швидко організуватися — особливо коли потрібно записати виступ для конкурсу.
“Ми переселенці, тому так і живемо трохи “на колесах”, — каже учасниця гурту.
Але це того варте, бо вже під час війни музика набула для родини іншого сенсу, ще вагомішого. Вона стала способом підтримувати інших і нагадувати про культурне коріння.
“Ми працюємо заради України, хочемо, щоб про нас знали більше, щоб запрошували виступати. Найсильніший момент — це коли виходиш на сцену, а люди вже з перших акордів починають плескати й підспівувати”, — ділиться вона.
Джерело сили та натхнення гурт знаходить у самій музиці.
“Музика вона вічна. От у мене син — уже два роки, як почав грати на гітарі. Спочатку на акустичній, тепер на електрогітарі. Йому воно більше до душі. І без музики — ніяк”, — пояснює Олена.
А от повернення додому поки що не видається можливим. Олена говорить відверто: у Маріуполі залишилася квартира, взята в іпотеку, але місто окуповане. У Великій Новосілці, де стояла батьківська хата, тепер руїни.
“Повертатися нема куди. Воно дуже болить. У мене два улюблені міста — Маріуполь і Львів. Ну і, звісно, Велика Новосілка, де я народилася. Але зараз дороги назад немає”, — каже вона.
Раніше ми розповідали, як переселенці з Маріуполя заснували бренд настільних ігор, який допомагає ЗСУ.