Понівечений і повністю обгорілий всередині — таким вранці 23 липня часовоярцям довелося побачити місцевий Палац культури. Він був символом міста і однією з його окрас. Російська армія поцілила по будівлі касетними боєприпасами. Наші журналісти зафіксували цей злочин на фото і відео з місця події.
Від російських касетних снарядів 23 липня у Палаці культури Часів Яра спалахнув вогонь. Дим від пожежі було помітно за декілька кілометрів.
Вже пообіді будівля вигоріла вщент всередині — приборкати вогонь бійцям ДСНС завадили повторні удари.
Вибуховою хвилею вибило майже всі вікна будівлі. Вогонь, який вирував усередині, залишив на блакитних стінах фасаду сліди кіптяви.
Під час відкритої війни у приміщенні Палацу культури розміщувався гуманітарний штаб, де містяни отримували гуманітарну та медичну допомогу. Та, як зазначив очільник Донецької ОВА Павло Кириленко, минулося без жертв.
“Ми втратили музей, спортивний зал, величезний глядацький зал на 750 місць з балконом та сценою, дві хореографічні зали, фойє, картинну галерею, сім кімнат для занять колективів. Там було й дуже багато книжок з технічної бібліотеки Часівоярського вогнетривкого комбінату, які вони перевезли в палац. Ми втратили унікальну ліпнину, рояль, яких було два в Україні, один з них у нас”, — розповідає Вільному радіо директорка Палацу культури Катерина Бубнова.
Також у спортзалі закладу зберігали музичні інструменти зі школи мистецтв — їх забрали, коли вона зайнялася після одного з обстрілів.
Більшу частину експонатів музею змогли вивезти заздалегідь.
“Тішить те, що з музею вивезли більшу частину експонатів, архів. Хоча щось і залишилося — ткацький станок, багато фотографій, література, газетний фонд”, — констатує директор музею Валерій Богуненко.
У Палаці культури працювала унікальна творча майстерня народної майстрині України, витинанкарки Вікторії Нестерової. Витвори паперового мистецтва у полум’ї не згоріли.
“Витинанки вивезені, їх вивіз Леонід Марущак ще у жовтні 2022-го у безпечніший регіон”, — каже в коментарі Вільному радіо Вікторія Нестерова.
Також з будинку культури вивезли люстру.
Відео: Вільне радіо
“Нашу величезну триярусну люстру ми встигли евакуювати. Ми цього ніде не казали — волонтери приїхали, розібрали її та вивезли”, — каже Катерина Бубнова.
Палацу культури у Часів Ярі вже понад 90 років — будівництво розпочали ще у 1929 році. Під час Другої світової війни будівлю вже знищували, але згодом відновили.
“Будувався Палац культури у стилі конструктивізм авторства архітектора Григорія Яновицького — це геній українського авангарду. У 1943-му, коли німці відступали, зруйнували його. Середина цього Палацу культури була підірвана”, — розповідає історик Валерій Богуненко.
Будівля стояла у руїнах ще кілька років після перемоги над нацистами.
“У 1948-му почалося відновлення цієї будівлі. Але часи конструктивізму минули, коробку розібрали, і на старому фундаменті збудували новий Палац культури, але вже у стилі сталінського ампіру, спрощеного класицизму. Але фундамент та конфігурація були ще палацу Яновицького”, — продовжує Богуненко.
Містяни, за його словами, вважали Палац культури символом Часів Яра.
“Це дуже болюча втрата! Один з відомих мешканців міста колись сказав: “Буде Палац культури — буде Часів Яр, не буде Палацу культури — буде хутір, не буде міста”. Тобто це символ міста: немає Палацу культури — немає серця міста. Може воно не вбите до кінця, бо і зараз фундамент якийсь є. Є “фундамент”, бо є люди, які хочуть сюди повернутися. Фундаментом відновлення Часів Яра, Бахмута є люди, які хочуть сюди повернутися. Навіть в попелі інколи знаходиться серце, з якого виростає птах фенікс”, — наостанок каже Валерій Богуненко.
Нагадаємо, без світла, газу та води, але під щоденні звуки вибухів — так у Часів Ярі зараз виживають близько тисячі людей. Аби допомогти їм, майже щодня сюди навідуються волонтери. Ми поспілкувались з двома з них.