Син вбитого олігарха Щербаня шукає, хто забрав його спадок. Як тут фігурують Тарута та Ахметов

У 1996 році у Донецьку вбили одного з найбагатіших людей України Євгена Щербаня. Молодший син олігарха провів розслідування та заявляє, що після смерті батька долю в 1 мільярд доларів, яка мала достатися родині, отримали інші люди. Розслідувати це взялися разом з журналістами, і зняли про це фільм. 

 

Про це йдеться в фільмі-розслідуванні Громадського “Спадкоємець”.

Хто такий Євген Щербань

Євген Щербань старший — донбаський бізнесмен 90-х та нардеп 2 скликання Верховної Ради України. Він засновник та акціонер чималої кількості підприємств, серед яких корпорація “ІСД”.

(Кадри з фільму: Євген Щербань старший)

Щербаня вважали найбагатішою людиною України. Його статки оцінювали в півмільярда доларів. 3 листопада 1996 року Олександр Щербань разом з дружиною прилетів на приватному літаку до аеропорту “Донецьк”. Коли він зійшов з трапу подружжя розстріляли. 

(Кадри з фільму: місце з вбивства Євгена Щербаня)

Через кілька років знайшли одного з вбивць і присудили пожиттєве перебування в тюрмі. Інші виконавці були мертві.

В чому суть фільму про Євгена Щербаня

Після вбивства Євгена Щербаня більша частина його спадку перейшла фірмі “Гефест”. Цю передачу оцінюють в мільярд доларів.

(Кадри з фільму: Євген Щербань молодший)

Тож, син олігарха Євген Щербань молодший взявся за розслідування про бізнес батька та з’ясував, чому велика частка бізнесу перейшла у власність іншої компанії. Син олігарха вважає, що це було незаконно.

Чим заробляла фірма “Індустріальний союз Донбасу”

Ще у 90-х роках Євген Щербань старший реалізував ідею зі створенням промислового вузла з машинобудівництвом, енергетикою і промисловістю разом в одну корпорацію. Так заснували корпорацію “Індустріальний союз Донбасу”.

Вона організувала та контролювала чимало програм, в які задіювали підприємства Донеччини з різних галузей.

Одна з основних програм — “штрипс-труба-газ”. Це економічна схема за якою “ІСД” отримує газ від Дніпропетровської корпорації Єдиної енергетичної системи. України. Вони ж в свою чергу отримували газ з Росії. 

За газ від “ЄЕСУ” корпорація “ІСД” розраховувалася трубами великого діаметра, які “ЄУСУ” постачала російському “Газпрому”.

(Кадри з фільму: Трубний завод)

Ці ж труби ІСД виготовляла на Харцизькому трубному заводі. Щоб зробити труби, “Азовсталь” виготовляла спеціальні сталеві листи, які виробляли з сировини, яку постачає підконтрольна Щербаню старшому фірма українсько-американського партнерства “Фінансист”.

Виготовлені труби на “ХТЗ” не лише віддавали як плату за газ, а ще й продавали. На продажі лише у 1996 році “ІСД” заробив 60 млн дол. Ще одним джерелом доходу для “ІСД” були металеві заготовки, які надавала фірма “Фінансист”. З цих заготовок ІСД робила листи іншого типу, які вони потім продавали за кордон. На 1 тоні листа “ІСД” заробляла 160 доларів.

Корпорація “ІСД” в свою чергу торгувала газом, який міняла на труби у “ЄЕСУ”. Більшість підприємств з Донеччини, кому корпорація постачала газ, були державні. І подекуди не могли розрахуватися за нього. Тоді ж “ІСД” нараховувала боржникам пеню 273% річних. А борги підприємств компанія “ІСД” продавала іншим фірмам, які були зацікавлені в їхній продукції. Такі схеми дозволяли корпорації “ІСД” платити менше податків, а також приватизувати великі підприємства Донбасу. В тому числі “Харцизький трубний завод”, “Азовсталь” та інші. Таким чином, на момент вбивства олігарха, “Індустріальний союз Донбасу” вже тоді мав 1 мільярд доларів обігу.

Хто може бути причетний до незаконної передачі спадку Щербаня

Один з бізнес-партнерів Щербаня Володимир Шевчук у фільмі розповів, що підприємець мав борги перед різними холдингами. Наприклад, за постачання листів та інших заготовок “ІСД” не розрахувалася перед корпорацією “Фінансист”. На момент вбивства Щербаня “ІСД” боргувала 140 мільйонів доларів.

У 1994 році Щербань старший став народним депутатам, і відповідно до законодавства мав делегувати вій бізнес іншим людям. Одним з тих, кому надав свій бізнес був тодішній директор “Азовсталь” і чинний нардеп Сергій Тарута.

(Кадри з фільму: Сергій Тарута ліворуч, Євген Щербань праворуч)

Він обійняв посаду виконавчого директора корпорації “ІСД”. За словами сина Щербаня, Тарута отримував по 2% з прибутку 96-го року. Наприклад у вересні лише по одній програмі того ж року дохід складав 4 мільйони доларів. Тобто Тарута отримував по 80 тисяч доларів.

Євген Щербань молодший стверджує, що після смерті батька зі слів Сергія Тарути на зборах керівників фірми “Гефеста” ухвалили рішення безоплатно передати 80% частки корпорації “ІСД”. Хоча цю долю мав отримати молодший син Руслан Щербань. Ця частка перейшла Сергію Таруті, і він став більшим акціонером корпорації.

Через кілька років сини Євгена Щербаня зустрічалися з Сергієм Тарутою, щоб з’ясувати, як він незаконно отримав велику частку спадку. Але той начебто натякнув, що до цього причетний український олігарх з Донбасу Ринат Ахметов.

(Кадри з фільму: Ринат Ахметов ліворуч, Євген Щербань праворуч)

Сам олігарх через 3 місяці після вбивства Щербаня зустрівся з його синами та сказав, що вони мають сплатити якийсь борг свого батька. Щербань молодший запевняє, що тоді не був готовий до розмови і випадково погодився на борг. Згодом він зрозумів, що цей борг — фікція. Борг Ахметову повернули у вигляді мобільної компанії DCC, яка тепер називається “Life”.

На допитах Ринат Ахметов не визнавав, що має партнерські відносити з Щербанем. Але як з’ясував син вбитого олігарха, його батько домовлявся з Ринатом Ахметовим про охорону свого бізнесу.