Бої на Донеччині вже навесні змусили коледжі Бахмута евакуюватися. Спортколедж імені Бубки потерпає від російських окупантів вже вдруге. Медколедж працює в евакуації, але побоюється ліквідації, якщо війна затягнеться. Бахмутський центр профтехосвіти шиє амуніцію для ЗСУ та почувається впевнено й за тисячу км від рідних стін. А індустріального коледжу більше немає.
Що сталося з фаховою освітою Бахмута під час повномасштабного вторгнення — розбираємось на прикладі чотирьох коледжів.
Фото: Facebook/ Мария Ларина
“Я тренувалася у під’їздах, метала камені, бігала якісь кроси. Одного разу потрапила під обстріл, чула, як свистять чи то снаряди, чи то ракети над моєю головою. Після цього вибігати було якось страшнувато”
Так назавжди запам’ятала свій лютий та березень 2022-го 18-річна спортсменка з Торецька Марія Ларіна. Вона — 17-разова чемпіонка України зі штовхання ядра та метання диска. До відкритого вторгнення Росії дівчина навчалася в Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю імені Сергія Бубки.
Її однолітка, студентка 2 курсу Марія Єфремова з Бахмута вже в евакуації вдруге стала чемпіонкою світу з вільної боротьби у своїй віковій категорії.
“Коли почалася війна, я місяць не тренувалася взагалі. Потім потрібно було набирати форму, і мені було дуже важко. Але я змогла це зробити, і це не позначилося на моєму результаті. Якщо є бажання, заважати нічого не буде”, — розповідає Вільному радіо про свою перемогу багаторазова чемпіонка України, чотириразова призерка чемпіонатів Європи.
У різні роки цей відомий в Україні та пошанований спортивний заклад освіти випустив:
0
чемпіонів світу та Європи
0
учасників Олімпійських ігор
0
володарів олімпійських медалей
0
майстрів спорту міжнародного класу
0
майстрів спорту України
0
заслужених майстрів спорту України
2022-го близько двох десятків разів лунав гімн України та здіймався український прапор на честь перемог учнів та студентів коледжу на міжнародних змаганнях.
Цей коледж — вже двічі вимушений переселенець. 2015-го він, тоді ще Донецьке вище училище олімпійського резерву, переїхав з Донецька до Бахмута та відновив роботу фактично з нуля. 7 наступних років тут весь час розбудовували власну інфраструктуру.
Фото: noc-dn.org.ua
“Поруч з бахмутським стадіоном “Авангард” розпочали будувати найсучасніший комплекс: на 4-х поверхах спортзали та навчальні аудиторії. Це — палац освіти й спорту з ідеальними умовами для учнів і здобувачів освіти! У новому корпусі та гуртожитку вже розпочалися внутрішні роботи, а інженери робили креслення майбутнього басейну”, — розповідав директор Донецького обласного спеціалізованого фахового коледжу спортивного профілю імені Сергія Бубки Ігор Анушкевич.
Відео: Facebook/Павло Кириленко
Все це довелося покинути та терміново вивезти спочатку найдорожче — своїх студентів.
“25 та 26 лютого ми розвезли усіх дітей по домах. Декілька людей відправили на Луганщину та Харківщину”, — згадує очільник коледжу.
Серед тих, хто повернувся додому, був і Дмитро Кудрявцев — 25 лютого його привезли в Маріуполь. Спочатку хлопцеві навіть вдавалося тренуватися.
Фото з архіву Донецького обласного спортивного коледжу ім. Бубки
“Я вже чув далекі вибухи. Усі тренувальні майданчики були зачинені. Поки стріляли не сильно, я самостійно тренувався: біля будинку бігав крос та віджимався. Ховалися у підвалі, було страшно, але щоб підтримувати спортивну форму, я плигав зі скакалкою. Ще там була перекладина, я підтягувався”, — розповідає хлопець Вільному радіо.
Коли місто захопили, росіяни вивезли Дмитра на фільтрацію і далі до Ростова. Звідти спортсмен зв’язався зі своїм тренером. Російські волонтери змогли вивезти Дмитра до Естонії через Петербург та Івангород.
“В Естонії мене зустріла тренерка нашого коледжу Анна Валеріївна Єфремова, прийняла до себе. Вони там були на змаганнях. Я потренувався там пару днів та теж взяв участь у змаганнях і став другим”, — розповідає Дмитро Кудрявцев.
Потім хлопець повернувся в Україну і зараз продовжує вчитись у коледжі імені Бубки, але вже в евакуації.
Та не всім учням цього закладу вдалося вирватися з пастки окупантів.
“На жаль, маємо безповоротну втрату. 14-річна учениця коледжу Аліна Перегудова трагічно загинула в Маріуполі, заблокованому російською армією. Разом з Аліною окупанти вбили й матір перспективної важкоатлетки. Втрата болісна, ніколи не пробачимо”, — розповідає директор коледжу Ігор Анушкевич.
Навесні та влітку змогли евакуювати й самий заклад і його майно: виш-переселенець прихистив Національний педуніверситет імені Володимира Короленка у безпечнішій Полтаві.
Фото з архіву Донецького обласного спортивного коледжу ім. Бубки
“Ми перевезли на Полтавщину фактично все рухоме майно коледжу та змогли ефективно провести вступну кампанію: за держзамовленням на 1 курс зарахували 50 студентів. На 99% це учні з Донецької області”, — каже директор закладу.
Аби наблизити перемогу, троє співробітників коледжу імені Бубки зараз воюють проти російських загарбників.
18-річна бахмутянка Альбіна Вєтрова вчиться на медсестру на передостанньому курсі Бахмутського медичного фахового коледжу. Зараз — онлайн, під світлом ліхтарика, між обстрілами та вкрай небезпечними вилазками на вулиці рідного міста. Онлайн, тому що медколедж евакуювався, теж до Полтави. А от Альбіна — ні.
Фото: Альбіна Вєтрова
“Їй надсилають завдання в інтернет-групі, і вона пише все під ліхтариком, потім фотографує свій зошит та надсилає. В них є й тести, які треба виконувати”, — розповідає хлопець Альбіни Дмитро.
Дівчина не просто залишається у Бахмуті, а зі своїм хлопцем рятує безпритульних тварин Бахмута — на скутері чи велосипеді, у бронежилеті та касці. Також вона допомагає виживати й людям, які залишаються у місті.
Тож для неї навчання поки що фактично стало самоосвітою за програмою коледжу. А її пацієнтами стали тварини — вона лікує їхні рани, робить ін’єкції та рятує їхні життя, евакуюючи з небезпечного міста.
Для довідки
Бахмутську (тоді Артемівську, — ред.) фельдшерсько-акушерську школу заснували наприкінці 1926 року за ініціативи видатного місцевого акушера-гінеколога Арона Китаєва. За 3 роки випустили перші 33 акушерки. Заклад не евакуювали в роки Другої світової, і його будівля була знищена під час звільнення міста від нацистів. У 1970-х медучилище переїхало у нову будівлю в західній частині міста. За 95 років роботи Бахмутський медичний коледж підготував понад 14 тисяч медичних сестер та фельдшерів.
Фото: Вільне радіо
“За кілька місяців до вторгнення Бахмутський медичний фаховий коледж відзначив 95-ліття. Нині він продовжує жити, працювати, і це найголовніше! За ці місяці ми зберегли студентів: випустили близько 120-ти та прийняли стільки ж”, — каже директорка коледжу Наталя Красножон.
Перші викладачі та випускники Артемівської фельдшерсько-акушерської школи, фото з архіву Бахмутського медколеджу
Але на Полтавщині, за словами директорки цього закладу, є й декілька своїх медколеджів. Для яких Бахмутський — конкурент, у нерівних та невигідних для нього умовах.
Більш впевнені у майбутньому працівники Бахмутського центру професійно-технічної освіти. Вони не побоялися та заїхали за тисячу кілометрів від рідного міста, на Рівненщину.
Фото: Ігор Гаєвий
“Ми знаходимось у смт Гоща за 18 км від Рівного. У нас вже працюють майстерні швачок: там студенти навчаються та проходять виробничу практику. Одночасно ще й виробляємо замовлення для ЗСУ, співпрацюємо з підприємцями з Харкова. Готуємось також відкрити нашу учбову кав’ярню, обладнання якої ми перевезли, щоб навчати там наших здобувачів освіти. Плануємо також випікати хліб для тероборони”, — розповідає директор Бахмутського центру ПТО Ігор Гаєвий.
Для довідки
Цей освітній заклад сформували на базі ПТУ №53, заснованого 1955-го. До відкритого вторгнення тут навчали слюсарів з ремонту колісного транспорту, малярів та мулярів, електрозварювальників та електромонтерів різного профілю, а також швачок та кондитерів.
“Якщо залишимось на наступний рік, набиратимемо більшу частину студентів серед гощан. Охочих багато: нас дуже добре зустрічають, тут не було закладу, подібного нашому, і для нас є незайнята ніша. Також тут є багато переселенців з Донеччини”, — зазначає Ігор Гаєвий.
Та не всім освітнім закладам Бахмута поталанило вціліти у цій війні. Індустріальний фаховий коледж взагалі не спромігся врятуватись та на 93-му році роботи припинив своє існування.
Не зважаючи на свій вже наявний досвід виживання у війні, Другій світовій. Тоді технікум пережив обстріли нацистських загарбників і дворічну окупацію, але восени 1943-го відновив роботу.
Фото: Facebook/Марина Чернишова
“Чому наш директор не перевіз [установчі та бухгалтерські документи закладу]? Він повинен був до Луцька приїхати привезти документи, як роблять усі директори. Всі заклади освіти переїхали, забрали з собою документи й працюють, як має бути. А ми взагалі ніяк, і колишнє керівництво не передало жодного документа. Не робота має “бігати” за робітником, а навпаки”, — розповідала Вільному радіо тимчасова директорка індустріального фахового коледжу Марина Чернишова.
До вторгнення Росії Бахмутський індустріальний фаховий коледж був структурним підрозділом Донецького національного технічного університету разом з Костянтинівським фаховим коледжем. Восени 2022-го Бахмутський фаховий колеж перестав існувати.
“В місто Луцьк було надіслано поштою гербову печатку та Положення про коледж. Інші документи залишаються у місті Бахмут, доступу до них немає. Внаслідок відсутності документів кадрового обліку, будь-якої бухгалтерської документації, особових справ та документів обліку успішності здобувачів освіти діяльність коледжу в м. Луцьк на сьогодні не є можливою <…> Ухвалене рішення щодо припинення діяльності Бахмутського індустріального фахового коледжу шляхом реорганізації та приєднання його до Костянтинівського індустріального фахового коледжу, в якому представлений ідентичний перелік спеціальностей”, — йдеться у заяві на сайті ДонНТУ про долю Бахмутського індустріального фахового коледжу.
Частина колективу Бахмутського коледжу зараз судиться з тією частиною закладу, яка евакуювалася до Луцька. Їм не виплатили зарплату, а студентам — борг зі стипендії. Тож, кажуть співробітники, єдина надія — на суд.
Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю імені Сергія Бубки у Полтаві вже потроху обживається.
Фото: noc-dn.org.ua
“Нам передали 1 поверх університетського гуртожитку під навчальні аудиторії та адмінкабінети, а 2 поверх — для проживання студентів та учнів. Зараз ми тут робимо поточні ремонти. Віддали й 2 поверх їдальні. Ми її доповнили своїм обладнанням і запустили в роботу”, — каже заступник директора з адміністративно-господарської роботи Олег Зайченко.
Фото: Facebook/ Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю ім. Бубки
Діти, які живуть у Полтаві, мають тут додаткові заняття.
Фото:our.dn.ua
“Ми відкрили кілька кабінетів з мультимедійними дошками. Викладачі проводять факультативи та підготовку до ЗНО. Тут же вихователі разом із дітьми займаються самопідготовкою та проводять різні виховні заходи”, — розповідає заступниця директора з навчальної роботи Ірина Ситковська.
Один з кабінетів коледжу в евакуації, фото Донецького обласного спортивного коледжу ім. Бубки
Близько сотні студентів та їхніх тренерів знайшли прихисток за межами України.
“Завдяки Міністерству молоді та спорту та Національним федераціям з олімпійських видів спорту 90 дітей з тренерами виїхали за кордон: в Румунію, Болгарію, Італію, Швейцарію, Бельгію, Польщу. Вони живуть та тренуються там. Це дзюдоїсти, важкоатлети, легкоатлети, триатлоністи, волейболісти, велосипедисти”, — розповідає директор Донецького обласного спеціалізованого фахового коледжу спортивного профілю імені Сергія Бубки Ігор Анушкевич.
Тож до стандартних труднощів зі світлом, зв’язком та інтернетом додається ще й різниця у часі. Але коронавірусна пандемія “підготувала” усіх до онлайн-навчання: викладачі залишають завдання на сайті, а діти виконують їх коли можуть та надсилають на перевірку в електронному форматі.
А для тих, хто переїхав до Полтави, поступово облаштовують там спортивну базу у спортзалах педуніверситету та на легкоатлетичному манежі стадіону “Ворскла”.
Фото Донецького обласного спортивного коледжу ім. Бубки
“На велосипедній базі обладнали тренувальний майданчик. В приміщеннях педуніверситету — зал дзюдо та тренажерний зал для всіх видів спорту. А тренажерний зал університету ще влітку перепрофілювали під зал важкої атлетики. Тепер у важкоатлетів та боксерів декілька залів, які їм також надали полтавські обласні та міські дитячо-спортивні школи”, — каже заступник директора Олег Зайченко.
Футболістам теж є де займатися.
“Хлопці тренуються на мініфутбольному полі педуніверситету. Міська та обласна федерації Полтави та футбольний клуб “Ворскла” також допомагають розвивати наш футбол. Наші футболісти вже беруть участь у чемпіонаті Полтавської області та міста Полтава. У майбутньому також запланували багато матчевих зустрічей”, — зазначає Ігор Анушкевич.
До облаштування деяких тренувальних майданчиків підходять нестандартно.
“У Полтавського університету при факультеті природознавства є ботанічний сад. Ми плануємо там зробити для наших легкоатлетів стежку здоров’я та метальний сектор”, — ділиться планами Олег Зайченко.
Якщо ж для тренувань деяких спортсменів створити умови у Полтаві не можуть, їх відправляють туди, де вони є — на збори до Києва, Львова, Луцька.
На новому місці облаштували й житло для студентів: у кімнатах зробили косметичний ремонт, провели інтернет, душові кабінки облицювали плиткою та встановили там бойлери.
В гуртожитку також є своя пральня та прасувальна: коледж перевіз із собою до Полтави свої пральні машини. Під них виділили ще одне приміщення, яке невдовзі відремонтують.
Фото Донецького обласного спортивного коледжу ім. Бубки
Медичний коледж Бахмута теж обживається у Полтаві. Він тимчасово розташувався у Полтавському медичному фаховому коледжі. Студентів навчають онлайн, проводячи лекції та семінари. А практичні навички студенти-медики відпрацьовують у лікарнях по всій країні.
“Переддипломну, виробничу практику проводимо офлайн: наші студенти можуть проходити практику того міста чи селища, де вони зараз знаходяться. На умовах тристороннього договору — між нами, лікарнею та студентом”, — розповідає директорка Бахмутського медколеджу Наталя Красножон.
До початку відкритої війни в цьому закладі вчилися
0
студентів
Вступну кампанію цього літа вдалося пройти вдало: після випуску та нового набору тут залишилося приблизно стільки ж студентів.
“В основному нові діти з Донецької області — Бахмут, Бахмутський район. 10% це Черкаси, Полтава, Одеса”, — уточнює керівниця закладу.
З обладнання змогли евакуювати зовсім небагато, каже Наталя Красножон. В основному вивезли офісну техніку, щоб працювати дистанційно.
“У нас не було ані фізичних, ані технічних можливостей, щоб все вивезти. Перший обстріл та перші руйнування наших будівель сталися 6 березня. Ми все сховали: тренажери, 2 комп’ютерних класи, симуляційні кабінети. А потім у нас практично не було доступу до будівлі. Все майно, оснащення учбових кімнат було ціле, але вивезти ми його не змогли: і доступу не було, й технічних засобів, і, власне, не було куди”, — згадує співрозмовниця.
Більшу частину цього майна евакуювати не змогли. Фото з архіву Бахмутського медичного коледжу
Сама директорка коледжу виїхала з Бахмута в середині липня, коли почастішали обстріли та заговорили про обов’язкову евакуацію.
Більшість викладачів медколеджу виїхали — у Полтаву та область, до Дніпра, Києва. Є працівники й за кордоном, а дехто досі залишається в Бахмуті.
“Окуліст Ірина Іванівна Дабіжа продовжує працювати, надавати допомогу в Бахмуті. Дистанційно викладала, поки був зв’язок. І деякі наші робочі не можуть поїхати звідти з різних причин. Я не знаю взагалі, як вони там живуть”, — каже директорка Бахмутського медколеджу.
Єдиним “мостом”, який зараз об’єднує керівництво, викладачів та студентів, залишається інтернет.
“Ми існуємо у віртуальній реальності. Відтворили віртуальні документообіг та управління попри те, що у нас секретарі та завучі розкидані по всій Україні. Це досить складно: десь немає зв’язку, десь інтернету. Сподіваюсь, якщо нас будуть фінансувати, ми ще якось цей рік протримаємось з надією на повернення. Але подальша доля таких [тимчасово переміщених] закладів під великим питанням”, — відверто каже Наталя Красножон.
Центр професійно-технічної освіти евакуювали з Бахмута у травні. Одночасно з евакуацією ще й допомагали військовим та вимушеним переселенцям з Луганщини.
“Бахмут обстрілювали з неба і землі, навчання ми перевели у дистанційний формат. Налагодили процес пошиття необхідних речей для ЗСУ. У Бахмуті ми зустрічали перших переселенців з Попасної, Лисичанська, Сєвєродонецька: на базі закладу створили пункт прийому цих людей у гуртожитку та їдальні. Усі працівники коледжу перетворилися на волонтерів”, — згадує ті тижні директор коледжу Ігор Гаєвий.
Обладнання Центру допомогли вивезти військові ЗСУ.
“Під обстрілами, на їхній техніці [вивозили], ми майже нічого не платили. А потім вже департамент освіти Донецької ОВА допоміг коштами, щоб ми перевезли все це до Гощі. За червень ми все перевезли”, — каже директор закладу.
Нині Ігор Гаєвий укладає договори оренди, щоб центр ПТО мав ще й гуртожиток і навчальні класи.
“Теоретична частина навчання проходить онлайн. Ми отримали 25 хромбуків (ноутбуків виробництва Google, — ред.) від департаменту освіти ДонОВА — передали їх нашим майстрам. А для практичних занять уклали договори з кількома учбовими закладами у Полтавській, Черкаській, Чернівецькій областях — там знаходяться наші майстри”, — розповідає голова закладу.
Кабінети закладів-партнерів з інших регіонів, де займаються студенти Бахмутського центру ПТО. Фото: Facebook/ Департамент освіти і науки Донецької облдержадміністрації
У Гощі на базі міжшкільного комбінату Бахмутський ПТО вже відкрив майстерню автослюсарів. Обладнання там здебільшого місцеве, а дещо передали бахмутяни.
А також на всю працює швейна майстерня. Тут продовжують шити вироби для українських захисників, а ще збирають допомогу бійцям.
“Харківська фірма надає нам матеріал, а ми — обладнання та людей: шиють майстри та студенти. У нас є [друзі] військові, і чи то вони наші підшефні, чи ми — їхні”, — каже Ігор Гаєвий.
Фото Ігоря Гаєвого
Цього літа Бахмутському центру ПТО теж вдалося набрати необхідну кількість учнів: зараз тут 474 студенти. Більшість — бахмутяни, які виїхали з батьками. Ще декілька нових студентів — місцеві.
Юридичною адресою евакуйованих закладів залишається Бахмут.
“Ми ж повертатися збираємось. Наше керівництво — Департамент освіти Донецької області. Зміна адреси не передбачається”, — пояснює очільник центру ПТО Бахмута Ігор Гаєвий.
Двір центру ПТО в Бахмуті, куди мріють повернутися директор та студенти навчального закладу. Фото з архіву Бахмутського центру ПТО
Хоча з кожним днем майно коледжів окупанти знищують все більше.
“Вікон там немає з початку квітня — тоді ми встигли позакривати їх плівкою. У центральному корпусі пошкоджений дах, в майстерню попадання, пошкоджена стіна, ми її тоді залатали. У травні стеля 2-го поверху рухнула на перший. Зараз ще усі корпуси стоять. Дуже великі пошкодження у Соледарі — там було пряме влучання в основний корпус, його частина зруйнована. Там як раз перед початком [повномасштабної війни] відремонтували котельню, у нас було своє опалення”, — перелічує шкоду Ігор Гаєвий.
Дуже сильно постраждала й будівля медколеджу.
“Військова частина від нас через дорогу, її почали “молотити” на початку березня. Тоді у нас вилетіли усі вікна. Але тоді були гроші та будматеріали, ми придбали ОSB, все це забили. А потім почали падати касетні снаряди, ракети прилетіли між спортзалом та головним корпусом — розтрощили й дах, і вікна. Були “прильоти” та значні руйнування”, — розповідає директорка медколеджу Бахмута Наталя Красножон.
Директор Бахмутського коледжу спортсменів Ігор Анушкевич додає: додому завжди тягне, і там залишили багато справ.
“Усі ми віримо в перемогу України, мріємо повернутися додому, адже в нас залишилося стільки незакінчених справ. У тому числі будівництво найсучаснішого комплексу нашого коледжу. Ми виховуємо майбутніх чемпіонів. Отже, у нас немає і не може бути сумнівів, зневіри та можливості бути слабкими! Вистоїмо та переможемо!” — каже Ігор Анушкевич.
*
*
*
В матеріалі “Без підручників і вцілілих шкіл: як під час відкритої війни вчаться бахмутські діти” ми розповіли як працюють школи Бахмута в евакуації під час повномасштабної війни Росії проти України.
Читайте також:
Окупанти зруйнували будівлю Бахмутського коледжу мистецтв: згоріли концертна та спортивна зали (ВІДЕО)
До шкіл Світлодарська, де пів року немає електрики, окупанти привезли ноутбуки
За два тижні робототехніки з Донеччини побували на двох світових змаганнях і стали першими в Таллінні (ФОТО, ВІДЕО)