Кальміуське водосховище та ТЕС у Новому світі, жінка з бідоном — у Молочарці, гладіатор — у Спартаку. Такі символи для гербів цих населених пунктів обрав дизайнер із Костянтинівки Едуард Савченко. Чоловік малює герби міст та сіл Донеччини й розповідає про їхню історію в інстаграмі. У такий спосіб він збирає й популяризує історію рідного краю. Про проєкт “Донеччина в гербах” Едуард розповів Вільному радіо.
Костянтинівець Едуард Савченко працює графічним дизайнером. Його робота пов’язана з пошуком символів і форм, за допомогою яких можна передати певні сенси через зображення. Раніше чоловік часто розробляв логотипи, а з 2012 року почав оформлювати герби та емблеми. Тоді він працював над розробкою фанатської атрибутики.
Згодом Едуард запустив геральдичний проєкт, пов’язаний з Костянтинівкою.
“Спочатку звернув увагу на наш міський герб, почитав блазон (опис герба, — ред.), почитав правила геральдики. Виявив помилки. Виправив. Далі мені захотілося змінити колірну гаму. На мій суб’єктивний погляд, для такого серйозного промислового символізму вона була надто строката. “Перевернув” залізничний вузол. Зараз знову хочу його (герб, — ред.) трохи поправити, але хочу просто деталізувати фонтан, бо комп’ютерна графіка минулих років його надто спростила. Ще я розробив проєкт великого герба для Костянтинівки. Але це вже більше авторське, і я не вірю, що колись це стане офіційною символікою. Хоча почати такий шлях мені б хотілося, хай пробачить мені Українське Геральдичне Товариство”, — ділиться думкою про костянтинівський герб Едуард.
З початку повномасштабного вторгнення чоловік заглибився в тему геральдики й почав створювати або переосмислювати герби інших населених пунктів Донеччини. Свої роботи він публікує в інстаграмі.
“Геральдику я не вивчав, ну принаймні таким гучним словом я б це не назвав. Звісно, читав, дивився на офіційно затверджені герби інших міст. Іноді помилявся і виправлявся. Але основних правил не так вже й багато. А негеральдичні елементи можуть бути будь-якими”, — каже дизайнер.
Проєкт “Донеччина в гербах” Едуард запустив, аби привернути увагу місцевих до історії та зберегти її попри спроби загарбників змінювати символи на окупованих територіях.
“Я побачив, що т. зв.“влада” на наших окупованих землях проводить свою геральдичну політику. Судячи з якості цих гербів, початок свій вона бере далеко не на окупованих землях. Це доволі якісні та потужні заміни українській символіці. Найголовніші напрямки — переведення в російську геральдичну систему та розведення між собою синіх та жовтих кольорів. Зараз у нас багато хто навіть не знає, чи є в його рідного міста чи села той герб, чи що на ньому зображено, чи що це означає”, — говорить співрозмовник.
Герби в проєкті Едуарда — офіційні, перемальовані у кращій якості або переведені в систему Українського геральдичного товариства. А ще в доробку дизайнера є авторські переосмислені варіації та створені з нуля герби для тих населених пунктів, які досі не мали власної символіки.
Іноді з проханням оформити герб конкретного населеного пункту до Едуарда звертаються місцеві.
“Часто це щось відносно велике і тому вже має символіку або цілу історію символіки. Рідше це щось без символіки, але з історією, з якої треба просто “витягнути” герб і намалювати. Буває таке, що герб взагалі немає де взяти. Тут потрібні або ретельніші пошуки інформації про поселення, або я відкладаю цей проєкт на невизначений термін”, — каже Едуард.
Аби намалювати герб населеного пункту, чоловік досліджує інформацію про нього: ким заснований, чим відомий. Щось вдається знайти у відкритих джерелах, а інколи треба звертатися по консультацію до дослідників та місцевих жителів.
“Іноді потрібно лише знайти історичну довідку про населений пункт і вловити “зерно образу”. Цей термін хоч і театральний, але дуже пасує. Коли герби пішли на сотню, то це стає легше. Ти вже бачиш у тексті, що найкраще може характеризувати цей населений пункт та презентувати його.
Складніше, коли герб вже є, навіть офіційно затверджений, але це якась мішанина символів, які зовсім не дають уявлення про місто чи село. Тоді доводиться шукати більше інформації, опрацьовувати більше джерел чи шукати місцевих, які можуть щось розповісти. Останнє поки відбувається зовсім рідко, бо ще триває робота над гербами не такими “темними”. Зараз мені активно допомагає активіст ГО “Надазовські греки” працювати над грецькими гербами. Консультує, знаходить історичні факти, світлини, виправляє мої помилки”, — розповідає дизайнер.
Серед елементів гербів населених пунктів Донеччини — козацькі, грецькі, промислові символи.
“На герби Донеччини вплинула промислова революція, козацтво, переселенці. Це здебільшого. Герби надазовських греків часто прикрашає грецький візерунок меандр. І, хоч він не має прямого стосунку до цих народів (урумів, румеїв), але вже став невіддільною частиною їхніх гербів. Також це вугілля, терикони, молотки — тут, напевно, і пояснювати не варто. Козацьких символів теж багато: списи, шаблі, пірначі, полкові печатки”, — пояснює геральдист-аматор.
За час існування проєкту Едуард вже оформив понад сотню гербів. Побачити їх можна на сторінці “Донеччина в гербах”. У планах — намалювати всі герби Донеччини.
“Все має свою історію чи особливості, а герб це обличчя цих якостей”, — резюмує дизайнер.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, що жителі Соледара створили свої пам’ятні листівки з талісманом міста Солті (від англ. Salty — солоний). А греки Надазов’я популяризують свої мови через стікери у телеграм.