Топ-5 нових українських книжок, які варто прочитати цієї осені (підбірка від редакції Вільного радіо)


image
Фото: Вільне радіо

Осінь 2019 багата на нові книжки. Чимало з них були представлені на 26-му Форумі видавців. Ми підготували осінній топ-5 новинок для тих, хто любить читати. Детальніше — в матеріалі.

 

1.Олег Сєнцов “Маркетер”. Після повернення з російської полону 7-го вересня, режисер вже 22-го презентував свою нову книжку. Сам Сєнцов на Форумі видавців сказав, що написав її за 11 днів ще півтора роки тому в російській тюрмі.

“Там були канікули, вихідні, було більше вільного часу… Я давно цю книжку запланував. Це стосується всієї моєї творчості. Мені якісь речі приходять в голову, і там вони можуть сидіти роками, я їх обдумую, навіть нічого не записуючи. Ці речі визрівають. І ця книжка теж довго визрівала. Я собі прикинув, про що я хочу написати, що у мене визріло. Так вийшло, що якраз було 11 тем і 11 оповідей. Тобто, 11 оповідей і 11 вихідних. А коли такі речі збігаються, то це не випадково, значить, все правильно”,  — розповів автор на презентації книжки. 

Маркетер Олег Сенцов
Фото: ТСН

Ось такий уривок з “Маркетера” можна знайти в мережі:

“Тим часом хаотичний бізнес охопив країну. Дико і крикливо, але люди почали робити гроші. Він жив у селі, вчився у школі і скреготав зубами від свого безсилля. Йому теж хотілося заробляти гроші. Він тоді вважав, що це найцікавіше заняття на землі. Та його вік і можливості поки не дозволяли влитися в загальний великий потік. Усе, що він міг, він робив — на своєму, звичайно, рівні.

Приторговував у школі  — то жуйкою серед однокласників, то фотографіями власного виробництва. Вираховував собівартість, знав, що таке норма прибутку, й учився на ось таких мікроскопічних прикладах. Та це була дрібна практика, а в його голові народжувалися й варилися ідеї більш масштабні”.

2.Макс Кідрук “Доки світло не згасне назавжди”. Роман у жанрі наукової фантастики вийшов наприкінці літа. Зараз автор їздить містами України з презентацією книги. 26-го жовтня Кідрук представить роман у Слов’янську (12:00, платформа Ініціатив “Теплиця” — вул. Торська, 4), Краматорську (15:00, Центральна дитяча бібліотека ім. О. С. Пушкіна — вул. Паркова, 14) та Дружківці (18:00, Дружківська міська центральна бібліотека імені Лесі Українки — вул. Енгельса, 112), 27-го жовтня — у Костянтинівці (12:00, Костянтинівська центральна міська бібліотека — бульвар Космонавтів, 11), 28-го — у Бахмуті (14:00, Центральна міська бібліотека Бахмутської міської ЦБС — вул. Миру, 28).

У книжці розгортається історія двох сестер, одна з яких має здатність впливати на реальність у снах. Події відбуваються у Рівному, тож тому, хто бував у цьому місті, читати буде набагато цікавіше.

Макс Кідрук Доки світло не згасне назавжди
Фото: Інформатор

“Доки світло не згасне назавжди” – перший роман письменника з доповненою реальністю. Використовуючи мобільний додаток, який доповнює книжку, читач може ознайомитися з деталями, яких немає у тексті, або навіть поспілкуватися у чаті з персонажами попередніх книг письменника. Посилання для завантаження  тут.

Інтерв’ю Вільного радіо з Максом Кідруком можна прочитати за посиланням.

3. Світлана Ославська “Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії”. Це збірка репортажів 2015-2019 років про Туреччину. Героями книжки стали “терористи”, біженці, єзиди, сирійці. 

Півмісяць, хрест і павич  Світлана Ославська
Фото: Вільне радіо

Авторка книжки — незалежна українська журналістка. В Туреччині кілька місяців працювала у молодіжній організації, згодом почала їздити туди як репортерка.

“Врешті побувала на заході: у Стамбулі, Ізмірі, Анкарі. Та попри це, моя Туреччина — як і Туреччина в цій книжці — значною мірою східна. Такої Туреччини побоюються в її ж столиці. Консервативна до дикості, охоплена нескінченними конфліктами. Там у горах ховаються озброєні курдські сепаратисти, жінок убивають їхні рідні заради чоловічої честі, а з Сирії приходять бойовики-ісламісти. І все це — правда, хоча й не вся”, — пише авторка у вступному слові.

Ось уривок з репортажу із Діярбакиру:

“У Туреччині щороку чоловіки вбивають від 250 до 300 жінок — таку статистику подає ресурс Bianet.org, що моніторить випадки вбивств, нападів на жінок і дітей, зґвалтувань. Знаряддя вбивства в цих випадках — переважно вогнепальна та холодна зброя, і найчастіше вбивцею є хтось із близьких: чоловік або інший член родини, колишній партнер. Приводи переважно — подружня зрада чи бажання жінки розірвати стосунки. Проте є і такі “пофарбувала волосся в червоний”, “купила нову сукню”, “не приготувала фрикадельок”. Досі трапляються так звані “вбивства честі”. У цьому випадку чоловік вирішує вкоротити жінці (дружині, сестрі, доньці) життя, бо вважає, що її поведінка плямує честь родини. Достатньо, щоб жінка просто порозмовляла з чужим — і вже селом ширяться плітки. Родина ухвалює рішення, що жінка має померти, аби зберегти честь сім’ї. Батьки можуть доручити вбивство одному зі синів. Або принести дівчині мотузку, щоб вона все зробила сама”.

4. Марічка Паплаускайте “Бог дивовижних людей та інших грішників”. Книжка про людей, які говорять про Бога. Тут є і історія науковця, який був у полоні бойовиків на Донбасі, і пастора, який рятував наркозалежних дітей, і вбивці. Вона вже з’явилась на нашій полиці. 

“Бог дивовижних людей та інших грішників” — це 11 репортажів, які раніше не публікувалися в медіа. Герої цих історій вірять і не вірять в Бога. Хтось вірить, що він допоможе вийти з тюрми на волю, а хтось не вірить в нього, бо бачить щоденні страждання своєї дитини.

Бог дивовижних людей та інших грішників Марічка Паплаускайте
Фото: Вільне радіо

Уривок з репортажу “Мама Лєна”:

“До офісу щодня приходили новини зі Сходу. Лєна читала сухі звіти: контузія однорічної дитини, кульові поранення старших дітей, випадково загиблі неповнолітні.

Думала: чому люди залишаються жити на передовій?

Одного дня повернулася додому особливо втомленою. Сіла на ліжко, обійнявши коліна. Мовила мовчки: “Господи, що мені робити?”. І раптом зрозуміла.

На ранок сказала подрузі, з якою винаймала квартиру, що за два тижні з’їжджатиме. Продала більшість речей: ноутбук, зимову куртку, взуття на підборах і ролики. Купила їх ще перед Революцією — мріяла, що навесні навчиться кататися. Устигла взути лише раз. Виручені десять тисяч гривень склала в конверт. На роботі повідомила, що мусить поїхати на місяць.

Не мала наміру лишатися на Донбасі довше. Не шукала роботи в Червоному Хресті чи деінде — хотіла лише набутися поряд з війною, аби зрозуміти її.

Домовилася із центром для переселенців, який 2014-го облаштувала в Слов’янську євангельська Церква, що поживе там. Занурилася у щоденну реальність тих, у кого війна відібрала дім: чергувала на кухні, мила туалети, вислуховувала чуже горе”.

5. Єлізавета Гончарова “(Не)Воля”. Це вже друга книжка бахмутської журналістки. Вона — про Донбас і його актуальні проблеми: війну, переселенців, полонених. Книжка ілюстрована унікальними фотографіями російсько-української війни. Герої історій шукають виходи з неволі, яка у кожного різна. 

(не)воля Єлізавета Гончарова репортажі
Фото: facebook.com/Єлізавета Гончарова

До збірки увійшли 18 репортажів. Уривок одного з них опублікували Свои. sity :

“Макіївка, 2014 рік, приватний сектор і лікарня.

«В які ворота ти будеш тікати, коли сюди прийде Росія?», «Такі, як ви, будуть висіти в нас на ланцюгах в підвалах!» Такі висловлювання в спину, вкупі зі сповіщеннями на телефон, отримує багато тих, хто відверто проявляв свою позицію. По Макіївці вже їздять автівки з російськими прапорцями та «георгіївськими» стрічками, чутки про те, що скоро все буде, як у Криму, розносяться разом з поривами весняного вітру. Хтось вдихає його, як аромат минулої молодості, а комусь він вже тхне біллю та кров’ю.

Макіївка від Горлівки за 35 кілометрів. Там, як і у Слов’янську, вже відбувається щось страшне, ширяться чутки, але люди не знають, де в цьому правда. Особливим жахом стали повідомлення про вбивство Володимира Рибака та Юрія Поправка, понівечені тіла яких знайшли в річці.

Всі щось чують, але ніхто не бачить. Держава готується до виборів, тому навіть на Донбасі є впевненість, що все «розрулиться», як треба.

Олексій з дружиною, незважаючи на постійні погрози, теж збираються працювати в окружній виборчій комісії, бо сподіваються, що в державі вистачить сил втримати хоча б цю частину країни, яку намагаються роздерти.”.

 

Читайте також:

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

435
Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Останні новини

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: