Щодесять хвилин від інсульту помирає один українець. Напад може статися раптово, а може розвиватися кілька днів.
В голові паморочиться, рука або нога перестає слухатись, а слова не складаються в речення. Це інсульт – хвороба, яка щодня вбиває в середньому 273 українців.
Понад третина з них – молоді люди та люди середнього віку. Наразі ця хвороба посідає друге місце серед причин смертності дорослих українців. А ті, хто одужує, можуть отримати ускладнення на все життя.
Ішемічний інсульт виникає, коли артерія, яка постачає кров у мозок, закупорюється тромбом або різко звужується; Геморагічний інсульт трапляється, коли розривається мозкова артерія та заливає кров’ю певну ділянку мозку.Для довідки:Інсульт – це гостре порушення мозкового кровообігу, яке спричиняє пошкодження частини головного мозку. Розрізняють два основні види інсульту: ішемічний (найбільш поширений) та геморагічний.
Людина, яка пережила інсульт, змінюється та часто стає безпорадною, розповідає бахмутянка Ольга Посохова. Її батько переніс два інсульти й помер кілька років тому.
Перший інсульт в Андрія Єгоровича стався приблизно у 1990 році. Тоді йому було 50 років.
“Він прийшов з роботи, його трошки похитувало, неначе він випив. Спочатку ми не звернули на це увагу, бо таке бувало. Але коли наступного дня ми помітили, що в батька розлад мовлення, то звернулися до лікаря”, – згадує Ольга.
У лікарню її батька не поклали, бо тяжких наслідків інсульт не приніс. Замість цього призначили ліки, й досить швидко Андрій Єгорович встав на ноги.
Але приблизно за 20 років чоловік зліг з другим інсультом, цього разу вже серйознішим. Далася взнаки смерть його дружини.
“Я прийшла до нього додому вранці, й він лежав нерухомий. Один бік був паралізований. Мабуть, інсульт стався вночі або напередодні ввечері. Приїхала швидка, але на лікування його знову не стали забирати, навіть не поставало такого питання”, – говорить жінка.
Ще 6 років Андрій Єгорович пролежав вдома. Ольга привозила до батька лікарів і масажистів, давала необхідні медикаменти, але з ліжка він так і не встав. Навіть казав доньці віддати його кудись, аби вона була вільна.
“Вся проблема в тому, що нам мало розповідали, що таке інсульт. Ми зовсім не обізнані в цьому питанні. Потрібна була спеціальна гімнастика, реабілітація. Зараз я б без сумнівів відправила батька в лікарню, бо моїх знань недостатньо. Мабуть, і тоді треба було його туди покласти, я не знаю, чому цього не зробили”, – каже Ольга Посохова.
З квітня 2020 року Національна служба здоров’я України почала платити лікарням за кожного пролікованого пацієнта з інсультом. За попередній рік медзаклади Донеччини отримали понад 76 млн грн за таких хворих. Ми порівняли витрати на лікарні трьох найбільших міст північної Донеччини, і те, як розподіляли кошти самі заклади.
Із загальної суми більш як 5 млн 300 тис. грн відійшли Бахмутській багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування (БЛІЛ). За рік тут пролікували 228 пацієнтів.
Стільки ж людей вилікували від інсульту у Краматорській міській лікарні №3. За це НСЗУ заплатила трохи більше, ніж 5 мільйонів гривень.
У Слов’янській міській клінічній лікарні за 2020 рік звітують про 385 вилікованих пацієнтів з інсультом. На це пішло понад 6,5 мільйона гривень.
На один випадок інсульту Бахмуту виділяли в середньому 23,5 тис. грн, Краматорську – 22 тис. грн, а Слов’янську – близько 17 тис. грн. Але ця сума йде не лише безпосередньо на лікування, а й на зарплати лікарям, закупівлю обладнання та інвентаря, харчування тощо.
За першу половину 2021 року в бахмутській лікарні зареєстрували 35 смертей від інсульту. Майже половина з цих людей померли в той же день, що й прибули. У більшості з них були супутні хвороби, які дали ускладнення.
“У мене завжди є чергова фраза: “Краще лікуйтесь у терапевта з тиском, з ішемічною хворобою, з цукровим діабетом, ніж потім з інсультом у мене”. Але, на жаль, дуже багато людей, які до нас надходили з інсультом, навіть не укладали договору з сімейним лікарем. Тому інколи нам навіть нема з чим порівняти кардіограму”, – розповідає завідувачка неврологічного відділення Бахмутської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування Ганна Шаповаленко.
Часом люди навіть не підозрюють, що мають підвищений тиск, проблеми з цукром або інші хвороби, і лише потрапляючи до стаціонару з інсультом, дізнаються про свій діагноз.
Іншою великою загрозою для людей із супутніми захворюваннями залишається коронавірус.
“Не думаю, що ситуація буде покращуватись, бо коронавірус, як правило, дає ускладнення у вигляді інсультів та інфарктів. Тож ми, невропатологи, не очікуємо, що завтра стане краще”, – каже Ганна Шаповаленко.
Все більше небезпеки інсульт несе для молодих людей. Так, нещодавно у БЛІЛ від цієї хвороби помер 36-річний чоловік.
В основному на те, що інсульт розширює зону ризику, впливає спосіб життя: погані звички, надмірна вага та часті стреси.
У медиків є поняття “терапевтичного вікна”: це 4,5 години від початку інсульту, протягом яких допомога лікарів матиме найбільший успіх.
“Чим швидше пацієнт до нас звернеться, тим меншими будуть ускладнення. Але часто люди не дотримуються цього принципу. Наприклад, нещодавно до нас звернулася жінка у супроводі доньки. Бачу, що інсульт, починаю з’ясовувати, коли він стався – виявляється, що 2 тижні тому. Причому всі симптоми, включно з паралізацією та перекосом обличчя у пацієнтки були”, – розповідає Ганна Шаповаленко.
У бахмутській лікарні працює цілодобова неврологічна служба, що дозволяє терміново прийняти та оглянути хворого з інсультом, коли б він не надійшов. Тож після прибуття пацієнта на санпропускник його одразу ж везуть на комп’ютерну томографію. А хворим з ішемічним інсультом треба також чимшвидше зробити тромболізис, якщо до цього немає протипоказань. За попередній місяць таких було двоє.
Для довідки:Тромболітична терапія, або тромболізис – це введення ліків, які розсмоктують тромб, що перекрив доступ крові та кисню до головного мозку.
Один флакон препарату, який дають пацієнтам з ішемічним інсультом у Бахмуті, коштує приблизно 13 тис. грн. На одного хворого треба мінімум два таких флакони. Ці витрати має покривати лікарня, бо Національна служба здоров’я України виділяє їй гроші на кожен випадок інсульту.
“Буває, що лікар може призначити ліки, які не входять до переліку, затвердженого НСЗУ. Він обговорює це з пацієнтом та пояснює, чому він вважає за потрібне призначити ті чи інші препарати та яку користь отримає від них пацієнт. Якщо у хворого є така можливість, він купує ці ліки на додачу до тих, які отримує безкоштовно”, – каже заступниця головного лікаря Бахмутської багатопрофільної лікарні Ольга Блєднова.
Якщо ж у пацієнта крововилив у мозок, або ж геморагічний інсульт, то в залежності від серйозності випадку його можуть спрямувати до лиманської обласної лікарні санавіацією. Там є нейрохірург, який виконує операції на ураженому мозку.
За перші 4 місяці цього року вартість перебування пацієнта з інсультом у бахмутському стаціонарі коливалася від 707 грн до 1 546 грн.
З перших днів до лікування пацієнта з інсультом підключаються реабілітологи, ерготерапевти та інші лікарі фізіотерапевтичного відділення. Вони займаються з хворим лікувальною фізкультурою, роблять йому масаж тощо.
“В залежності від тяжкості стану пацієнта ми розробляємо індивідуальну програму його реабілітації. Наша задача – допомогти людині швидше відновити рухову активність та навички самообслуговування”, – розповідає завідувачка фізіотерапевтичного відділення Людмила Водважко.
У перші дні, якщо хворий дуже погано почувається, лікарі обмежуються вправами на кшталт “подивіться в різні боки, а тепер прямо”. А коли починають діяти ліки, медики призначають вже інший комплекс реабілітаційних заходів.
З окремими пацієнтами працює лікар-логопед. Якщо людина втратила здатність розмовляти, він вчить її заново, як дитину.
“У найтяжчих випадках доводиться набиратися терпіння та з дня в день повторювати одну й ту ж інструкцію. Можна виконувати її безліч разів, поки не знизиться запальний процес завдяки препаратам”, – пояснює лікарка-логопед Бахмутської БЛІЛ Юлія Макогон.
Часом внаслідок порушень, які завдав інсульт, хворий перестає розуміти слова, звернені до нього. У такому разі логопед має працювати не лише з пацієнтом, а і з його близькими, аби навчити їх висловлюватися так, щоб це розумів їхній родич.
Після виписки пацієнта переводять або в палату реабілітації, або під опіку сімейного лікаря. Відновлюватись після інсульту потрібно в середньому пів року, але кожен випадок – індивідуальний.
Читайте також: